Справа № 127/39952/24
Провадження №11-сс/801/973/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 грудня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2024 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2024 року задоволено клопотання слідчого четвертого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_9 , застосовано відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 03 лютого 2025 року без визначення розміру застави.
Клопотання слідчого мотивовано тим, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024022420000564 від 01.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , призваний 07.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 282 від 03.10.2024 року, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_7 , вважається таким, що прибув та облікований як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 № 7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 № 6837.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Солдат ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 16.10.2024 у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_7 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_7 в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, близько 21 години 00 хв. 16.10.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 по 05.12.2024, коли прибув до органу досудового розслідування, чим фактично припинив вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв, та проводив час на власний розсуд.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2024 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що слідчий суддя, постановляючи ухвалу, не надав об'єктивної оцінки щодо доведеності та обґрунтованості підозри ОСОБА_7 щодо вчинення ним кримінального правопорушення. Крім того, вказані у клопотанні слідчого ризики не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у матеріалах кримінального провадження.
Захисник вважає, що мотивів однієї лише тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 недостатньо для вирішення питання на користь подальшого його тримання під вартою.
Слідчий жодним чином не вмотивував неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, зазначає, що згідно з протоколом затримання ОСОБА_7 , 60 денний строк тримання під вартою має закінчуватись о 15:35 год. 2 лютого 2025 року, а не 3 лютого 2025 року, як помилково визначив в ухвалі слідчий суддя.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просили їх задовольнити, прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Наявні докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати, що підозра у самовільному залишенні ОСОБА_7 , як військовослужбовцем, військової частини, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177, 178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дійшов до вірного висновку, що прокурором доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.
Приймаючи рішення, щодо доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував особу підозрюваного ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, є військовослужбовцем Збройних сил України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійшов висновку, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, чинити тиск на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зазначені обставини приймались до уваги в сукупності зі всіма обставинами провадження, які мають значення для прийняття правильного рішення.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Сукупність встановлених слідчим суддею та перевірених під час апеляційного розгляду обставин вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_7 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи тяжке кримінальне правопорушення під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, будучи військовослужбовцем самовільно залишив військову частину, ухиляючись від проходження служби, тому перебування підозрюваного на волі може призвести до можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, що в подальшому унеможливить проведення слідчих дій.
Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник ОСОБА_6 фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін якого продовжено по теперішній час.
Враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, якою передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Твердження апеляційної скарги захисника про необхідність зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на особисте зобов'язання є помилковими, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону.
Апеляційним переглядом встановлено, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_10 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 05.12.2024 року був затриманий слідчим слідчого четвертого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України, як особа, підозрювана у вчиненні злочину.
За ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
У відповідності до ч. 5 ст. 115 цього ж Кодексу, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, в контексті вимог вищевикладених норм кримінального процесуального закону, слідчим суддею вірно визначено строк тримання підозрюваному ОСОБА_7 до 03 лютого 2025 року
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, не вбачається.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4