Справа № 161/18994/24 Провадження №33/802/786/24 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В. П.
Доповідач: Гапончук В. В.
16 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України,
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов'язків, передбачених ч.2 ст.150 СК України відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 25.09.2024 року близько 16:00 години самовільно залишила місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та в подальшому 26.09.2024 року близько 03:30 години була знайдена працівниками поліції у п'яному вигляді, внаслідок чого через погане самопочуття малолітню було доставлено до дитячої лікарні у відділення реанімації. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.184 КпАП України (а.с.20).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України.
Вважає постанову необґрунтованою та незаконною. Вказує на те, що ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Розглядаючи справу про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України, суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені вимоги законодавства.
Звертає увагу на те, що складений щодо неї протокол про адміністративну відповідальність не відповідає вимогам статті 256 КпАП України, оскільки не містить викладу суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України, а викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу цього адміністративного правопорушення, а саме у протоколі не зазначено, які саме батьківські обов'язки з перелічених в ч.2 ст.150 СК України, вона не виконала. Тобто, в протоколі не конкретизовано, у який спосіб вона, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання своєї малолітньої дочки та яких саме обов'язків вона не виконала.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а наведені у постанові суду докази не містять у собі достатніх даних про доведеність її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України.
При цьому суд не надав належної оцінки її письмовим поясненням від 26.09.2024 року, що саме вона розшукуючи доньку 25.09.2024 року, зателефонувала до поліції та просила допомогти знайти її, бо турбувалася й переживала за неї, а потім, коли разом за допомогою поліції знайшли її, то просила поліцію викликати «Швидку допомоги» для надання дитині медичної допомоги.
Вказує на те, що вона понад тридцять років працює вчителем в школі, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, і вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки, хоча інколи бувають випадки, що не завжди може вплинути на поведінку її дитини, про що повідомила суд під час судового засідання (а.с.23-24).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримала останню з мотивів, викладених в ній, та просила її задовольнити, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням КпАП України є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КпАП України).
Положення ч.ч.1 та 2 ст.7 КпАП України передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КпАП України адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ч.1 ст.184 КпАП України ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-III передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є не правозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Об'єктом правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.184 КпАП України, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України, суд першої інстанції послався на сукупність доказів, які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 966879 від 26.09.2024 року; рапортами від 26.09.2024 року, 27.09.2024 року; письмовою заявою ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 26.09.2024 року; фототаблицею.
Надавши оцінку зазначеним доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КпАП України, тобто ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання батьками своїх неповнолітніх дітей.
Із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Натомість твердження апелянта, що поведінка матері не була причиною для втечі доньки не приймається до уваги апеляційним судом, оскільки діти потребують посиленої уваги з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Твердження скаржника, що у протоколі про адміністративне правопорушення не заначено, які саме батьківські обов'язки вона не виконала, що вказують саме на ухилення нею від виконання батьківських обов'язків, що унеможливлює встановлення форми вини, апеляційним судом визнаються неспроможними, оскільки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.
У свою чергу, відповідно до вимог ст.33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст.22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами (ст.ст.23, 33 КпАП України).
Апеляційний суд з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що держава та її органи обмеженні в можливості втручатися в родинні відносини та зважаючи на наявність таких пом'якшуючих обставин як: вчинення адміністративного правопорушення вперше (а.с.14), позитивну характеристику ОСОБА_1 з місця роботи (а.с.28), актом обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_6 (а.с.29), вчиненим правопорушенням не спричинена шкода суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян, а також на наявність у санкції ч.1 ст.184 КпАП України такого виду стягнення як попередження, вважає, що відносно ОСОБА_1 можливо застосувати положення ст.22 КпАП України, з оголошенням їй усного зауваження, що буде відповідати меті адміністративного стягнення, визначеній ст.23 КпАП України.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КпАП України постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а постанову судді першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч.2 ст.284 КпАП України.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України, в частині накладеного адміністративного стягнення скасувати.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП Українина підставі ст.22 КпАП України, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.