Справа № 163/2468/24 Провадження №33/802/820/24 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Гапончук В. В.
16 грудня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Богдан Л.М.,
представника митного органу - Федчишина Р.А.,
захисника ОСОБА_1 - Усаченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Усаченка Олега Володимировича на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України,
Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 31.10.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 5100 (п'ять тисяч сто) гривень з конфіскацією в дохід держави вилученого за протоколом про порушення митних правил № 0387/20500/24 товару - 15 технічних пристроїв в асортименті, загальною вартістю 16 532,72 гривні.
Згідно протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 , прямуючи 23.02.2023 року приблизно о 04:03 годині з Республіки Польща в Україну через пункт пропуску "Ягодин" Волинської митниці водієм автомобіля «Рено Мастер», номерний знак НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.366 МК України, не задекларував за встановленою формою товар - спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації в асортименті, в кількості 15 штук, обмежений до ввезення на митну територію України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.471 МК України.
Не погоджуючись з постановою суду захисник подав апеляційну скаргу в якій вважає її незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає що в діях ОСОБА_1 відсутня обов'язкова складова адміністративного правопорушення - вина. Просить постанову скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріалів справи, заслухавши захисника, який апеляційну скаргу підтримав та просив рішення місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити, представника митниці, який скаргу заперечив та просив постанову залишити без змін, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Положеннями ст.489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються із наступних джерел: протоколу про порушення митних правил, протоколів процесуальних дій, додатків до зазначених протоколів; пояснень свідків; пояснень особи, яка притягується до відповідальності; висновку експерта; інших документів (належним чином завірених копій або витягів з них) та інформації у тому числі тієї, що перебуває в електронному вигляді, а також товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.
Згідно зі ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.471 МК України.
За положеннями ч.3 ст.471 МК України недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.
При цьому, вказана стаття має примітку такого змісту: «Недекларуванням у цій статті вважається не заявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")».
Відповідно до ч.2 ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Згідно з ч.4 ст.366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Відповідно до ст.197 МК України, у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо переміщення таких товарів через митний кордон України, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом, для здійснення митних формальностей можуть використовуватися паперові примірники таких документів, надані декларантом або уповноваженою ним особою.
Згідно розділу 5 порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання затвердженого постановою КМ України від 28.01.2004 року №86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» даний пристрій має ознаки спеціального технічного засобу негласного отримання інформації для переміщення якого необхідно одержання дозволу (висновку) Держекспортконтролю в наслідок чого є забороненим обмеженим) до переміщення через митний кордон України.
Статтею 365 МК України передбачено, що громадяни за умови дотримання вимог МК України та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2023 року приблизно о 04:03 годині з Республіки Польща в Україну через пункт пропуску "Ягодин" Волинської митниці водієм автомобіля «Рено Мастер», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.366 МК України, не задекларував за встановленою формою товар - спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації в асортименті, в кількості 15 штук, обмежений до ввезення на митну територію України.
Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України №Л/28 від 13.03.2023 року, №Л/29 від 14.03.2023 року, №Л/31 від 15.03.2023 року, 10 (десять) однотипних електронних пристроїв, візуально схожі на носії інформації типу «Flash», 3 (три) однотипних електронних пристрої, що призначені для отримання акустичних сигналів, перетворення їх у електричні сигнали та їх передачі на відстань радіоканалом мобільного зв'язку стандарту GSM, 2 (два) однотипних технічних пристрої, візуально схожих на автономну акумуляторну батарею (Power Bank), відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Таким чином, обравши формою проходження митного контролю проїзд через «зелений коридор» та маючи товари, на які законодавством України встановлені обмеження та заборони, ОСОБА_1 порушив, встановлений Митним Кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.471 МК України, що підтверджується доказами, які наявні у справі про порушення митних правил. Стягнення накладено в межах санкції ч.3 ст.471 МК України.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення даного правопорушення не є спроможними, оскільки місцевий суд дійшов вірного висновку, що передбачене ч.3 ст.471 МК України порушення митних правил може вчинятись як умисно, так і з необережності, та саме на особу, яка перетинає кордон, покладається обов'язок ознайомитись із правилами перетину кордону та переміщення товарів. ОСОБА_1 як водій, який свідомо за винагороду взяв для переміщення товар, повинен був перевірити його та з'ясувати правила переміщення такого товару через кордон, адже саме він несе відповідальність за дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Що стосується доводів захисника про те, що закінчилися строки накладення стягнення то апеляційний суд доходить висновку, що вони є безпідставними оскільки справа розглянута в межах строків, передбачених ч.2 ст.467 МК України.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про складання протоколу про порушення митних правил щодо нього, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (а.с.75-76; 83-85).
З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду. Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Усаченка Олега Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя