Справа № 752/24665/23
Провадження № 2-а/752/87/24
Іменем України
26 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м.Києва у складі:
головуючої судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судових засідань Ахмеяна Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
24 листопада 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просив:
Скасувати постанову від 10 листопада 2023 року серії ЕАТ №8111775 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.122 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн., провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10.11.2023 року старшим лейтенантом роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Мезенцевим В.І. була винесена постанова серії ЕАТ №8111775, яку позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню за наступних підстав. В оскаржуваній постанові час і місце скоєння правопорушення зазначено о 08 год. 29 хв. в с. Білогородка, у якому позивачка за її твердженням не була, оскільки в цей час відвозила дитину до школи за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 1.
22 квітня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що позивачем не доведено відсутність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП та відповідно не спростовано правомірність дій інспектора з паркування при винесенні постанови.
Відповідь на відзив до суду не надходив.
Позивачка у судовому засіданні відсутня, до суду звернулася з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні відсутній, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, 10.11.2023 року старший лейтенант роти №5 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Мезенцев В.І. склав постанову про накладення адміністративного стягнення, у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ №8111775 за якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Як зазначено в постанові, 10.1.2023 року 08:29 у с. Білогородка на вул. Володимирській,1 водій зупинився другим рядом та унеможливив рух іншим транспортним засобам,а саме транспортному засобу Smart н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п. 15.9 ж ПДР України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов'язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Згідно з п. 1.1 Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 15.9 (ж) ПДР визначено, що зупинка забороняється у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що зупинка припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Стоянка припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна поряд з іншим, містити: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Однак, в порушення ч. 2 ст. 283 КпАП України, постанова, що оскаржується позивачем, взагалі не містить відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис на місці події.
Разом з тим, у вказаній постанові є посилання, згідно з яким до неї додаються: 473581.
Як убачається з відзиву на позов поданого представником відповідача останній зазначив, що правопорушення було зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського , однак на теперішній час відеозапис відсутній, оскільки згідно з законодавством зберігається 30 днів, а правопорушення було вчинено ще 11 листопада 2023 року.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідач не надав суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, складу адміністративного правопорушення та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не довів у встановленому законом порядку, що позивач здійснив зупинку у місці, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився, тобто не довів факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати та у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України і застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн закрити.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою не надано жодних належних і допустимих доказів понесення таких витрат, з огляду на що заявлені вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Крім того, позивачем були понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 536 грн 80 коп.
Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені останньою витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд ,-
ухвалив:
адміністративни позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.
Постанову серії ЕАТ №8111775 від 10.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань ( місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 ( п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Г. Плахотнюк