Справа № 462/7586/21
11 грудня 2024 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі :
головуючого судді Ліуша А.І.
з участю секретаря Поляниці А.М.
розглянувши подання провідного інспектора Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр Пробації» у Львівській області про вирішення питання про давність виконання судового рішення, -
в провадження Залізничного районного суду м. Львова надійшло провідного інспектора Залізничного районного відділу філії Державної установи «Центр Пробвції» у Львівській області про вирішення питання про давність виконання судового рішення. В обґрунтування подання зазначено, що в результаті перевірок було встановлено, що ОСОБА_1 , на якого постановою Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року накладено адміністративне стягнення у виді 200 годин суспільно корисних робіт, за адресою реєстрації не проживає, до відділу пробації не з'явився, до відбування стягнення у виді суспільно корисних робіт не приступив, його місцезнаходження не відоме. На підставі викладеного та посилаючись на положення ст. 304, 305 КУпАП, просить суд вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до переконання про необхідність відмови в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року, ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 183-1 ч. 1 Кодексу України пАП та призначено виконання суспільно корисних робіт на строк 200 годин.
За змістом ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Визначений у ч. 1 ст. 303 КУпАП строк давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень загальний і не залежить від виду стягнення, яке було призначено правопорушнику. Сутність строку давності виконання відповідних постанов полягає в тому, що він є граничним періодом у часі, протягом якого мають бути вчинені всі необхідні дії, спрямовані на виконання стягнення.
Статтею 325-4 КУпАП передбачені наслідки ухилення особи від відбування суспільно корисних робіт, де зазначено, що у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.
Зі змісту подання представника органу пробації вбачається, що він просить застосувати аналогію закону і поширити норми статті 80 КК України, які регулюють порядок звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на даний правовий випадок та відповідно звільнити ОСОБА_1 , на цій підставі від відбування стягнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У цій конституційній нормі відображений принцип законності, який свою подальшу деталізацію знаходить у положеннях статей другої та сьомої КУпАП.
Зокрема, відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
А згідно ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як Загальна, так і Особлива частини КУпАП не містять законодавчих положень, які б дозволяли у даному випадку застосовувати аналогію закону.
Натомість положення КУпАП містять самостійні підстави припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, закріплені у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 КУпАП (видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі). Жодна з цих правових підстав, з якими закон пов'язує припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у даному випадку відсутня.
Саме такі заходи передбачено законом для забезпечення виконання особою постанови про накладення адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Норми КПК України можуть бути застосовані до провадження у справі про адміністративне правопорушення за аналогією, якщо нормами КУпАП не врегульовано процесуальні правовідносини.
Що стосується норм КК України, то такі не підлягають застосуванню за аналогією з іншими галузями права, що чітко передбачено ч. 4 ст. 3 КК України.
Керуючись ст.ст.23, 298, 304, 305 КУпАП України, суддя,-
в задоволені подання, - відмовити за безпідставністю.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: А.І. Ліуш