Справа № 547/826/24 Номер провадження 11-кп/814/2075/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 червня 2024 року за №12024170510000367, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільне Кременчуцького р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз -
21 травня 2024 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч.4 ст.185 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі,
визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2024 року призначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 5 років 3 місяці позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати з 24 липня 2024 року.
До набрання вироком законної сили продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 60 560 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 червня 2024 року о 16 годині в умовах воєнного стану, діючи повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , проник у приміщення житлового будинку, де таємно викрав із барсетки грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 10 000 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року та призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України шляхом зменшення строку призначеного покарання на 2 місяці, мотивуючи тим, що він повністю визнав винуватість і щиро розкаявся у вчиненому злочині, сприяв органу досудового розслідування в його розкритті, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи ОСОБА_7 про необхідність призначення йому більш м'якого покарання із застосуванням ст.69 КК України шляхом зменшення строку призначеного покарання на 2 місяці позбавлені підстав.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення.
Термін же «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, ті, що повинні враховуватись у ході призначення покарання.
Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку (повернення через поліцію потерпілому викраденої барсетки й грошових коштів у розмірі 7 180 гривень), та обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з матеріалами провадження ОСОБА_7 неодноразово судимий (3 рази), переважно за умисні кримінальні правопорушення проти власності, в тому числі тяжкі злочини, за що як відбував покарання в місцях позбавлення волі, так і звільнявся від відбування заходу примусу з випробуванням (а.п.64-71), проте на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком (менше ніж через місяць після його ухвалення) вчинив новий тяжкий корисливий злочин, здійснивши посягання на чуже майно в умовах воєнного стану, тобто за надскладного для суспільства часу, тяжких обставин та умов, у яких опинилося суспільство, коли люди згуртувались, використовуючи, в тому числі власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу й виживання, не працює, має двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується як особа, яка зловживає алкоголем і багаторазово відбувала покарання в місцях позбавлення волі (а.п.60), на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, разом з тим, знаходиться на обліку в лікаря-нарколога (а.п.63).
Із урахуванням наведених вище обставин у їх сукупності, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям, але в мінімальному розмірі за ч.4 ст.185 КК України, та остаточне - майже мінімального розміру (шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком строком 3 місяці).
Водночас підставою для застосування приписів ст.69 КК України є не просто наявність сукупності обставин, визнаних судом такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а такі обставини також повинні відповідати критеріям, які здатні, враховуючи особу винного, істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тобто зменшувати його ступінь суспільної небезпеки до такого рівня, який виходить за межі, типові для кримінальних правопорушень цього виду (окремого його різновиду).
Згадані вище обставини чи сукупність обставин мають бути у причинному зв'язку з цілями кримінального правопорушення, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця.
Однак обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку (повернення через поліцію потерпілому викраденої барсетки й грошових коштів у розмірі 7 180 гривень), з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який веде системний злочинний спосіб життя і вперто не бажає ставати на шлях виправлення, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним в умовах воєнного стану тяжкого злочину, а тому є відсутніми підстави для обрання ОСОБА_7 заходу примусу в розмірі, нижчому від найнижчої межі, встановленої у відповідній нормі кримінального закону, про що порушується питання в апеляційній скаргзі.
Разом з тим, наведені вище обставини, які пом'якшують покарання, обґрунтовано вплинули на призначення ОСОБА_7 майже мінімального остаточного покарання.
Таким чином, призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 71 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4