11.12.2024 Справа №607/21068/24 Провадження №2/607/4094/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоришин Ольга Йосипівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
26 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд», адвокат Федоришин О.Й., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, який зареєстрований 19 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №2378 (а.с. 1-3).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що між сторонами 19 грудня 2015 року був укладений шлюб. У цьому шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Адвокат Федоришин О.Й. вказує, що спільне життя між ними не склалося через різні погляди на шлюб та сім'ю, у сторін відсутні спільні інтереси, відсутнє взаєморозуміння, втратили почуття любові та поваги один до одного. Крім того, позивач із відповідачем спільно не проживають, не підтримують подружніх відносин та не бажають їх відновлювати, можливості зберегти сім'ю в них немає. Автор позову наголошує, що шлюб фактично припинив своє існування та носить формальний характер, тож подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, сторони не бажають його відновлювати, а тому, примирення між ними не можливе.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалася.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 17-18).
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Федоришин О.Й. в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 31), проте, в позовній заяві подали заяви про розгляд справи без участі (а.с. 21-22, 24), де просили здійснювати розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600292095608, в якому зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», а також оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а.с. 25, 30).
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша); судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята); у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої); днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 1 - 4 частини восьмої).
Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа №760/25978/13-ц).
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було заначено, представник позивача скористався вимогами зазначеної норми.
Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа №361/8331/18).
Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
19 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб (видане повторно), серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис №2378, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 5).
У цьому шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Повторно, серія НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №1971, видане Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (а.с. 6).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 4 ЦПК України).
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша).
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 жовтня 2024 року № 1-р/2024 зазначив, що Конституція України містить систему гарантій, що утворюють фундаментальну основу захисту права на шлюб і створення сім'ї, зокрема визначає гідність людини основою для здійснення нею всіх основних прав, серед інших права на шлюб; зобов'язує державу створювати умови для реалізації права на шлюб, які мають бути визначені законом та не повинні містити необґрунтованих перепон; встановлює фундаментальний принцип рівності, визначає, що права людини є невідчужуваними та непорушними; передбачає заборону скасування конституційних прав, звуження їх змісту та обсягу, а також заборону дискримінації за різними ознаками, зокрема при укладенні шлюбу (статті 3, 21, 24); Конституція України також установлює основні засади регулювання шлюбних і сімейних відносин: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї; батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків; сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51) (абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
У статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказано, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною другою статті 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що між сторонами спільне життя не склалося через різні погляди на шлюб та сім'ю. На думку позивача, причиною цього є відсутність спільних інтересів, відсутнє взаєморозуміння, втрата почуття любові та поваги один до одного. Крім того, подружжя спільно не проживає, не підтримуює подружніх відносин та не бажає їх відновлювати. Можливості зберегти сім'ю в них немає. Шлюб фактично припинив своє існування та носить формальний характер. Позивач наголошує, що подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, чоловік та дружина на бажають відновлювати шлюбні відносини, а тому примирення між ними не можливе.
Суд вважає, що призначення судом строку на примирення, як це передбачено статтею 111 СК України, не змінить на краще стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані негативні обставини існують протягом тривалого проміжку часу, а спроби примирення між сторонами не принесли жодних позитивних результатів.
За змістом статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Проте судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у цього подружжя відсутні.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 звернуто увагу на ту обставину, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи наведене вище, суд встановив, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, відтак є очевидним те, що їх шлюб носить формальний характер, а його збереження неможливе й недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам сторін, в зв'язку з чим суд вважає, що відповідно до вимог статті 112 СК України шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи той факт, що позов про розірвання шлюбу задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією №2244-8517-4882-9319 від 26 вересня 2024 року (а.с. 8), обов'язок щодо сплати судового збору на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, слід покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274,
280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федоришин Ольга Йосипівна до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, відповідний актовий запис №2378.
3. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
4. Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
5. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строку з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 грудня 2024 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МВ УМВС України у Тернопільській області 27 жовтня 2000 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Федоришин Ольга Йосипівна, адреса місцезнаходження: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Хіміків, 4/6, РНОКПП: НОМЕР_5 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №754 від 03.11.2023, телефон: НОМЕР_6 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець