21 листопада 2024 року м. Київ
Справа № 757/2965/15-ц
Провадження: № 22-ц/824/8272/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мосійчук Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т. В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В січні 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 липня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 218 000,00 доларів США на строк до 30.07.2027 року.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме видало відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку із порушеннями взятих на себе зобов'язань за кредитнимдоговором, відповідачкамає заборгованість, яка станом на 05.12.2014 складає 218 761,61 доларів США:
- 190959,99 [доларів США] - заборгованість за кредитом;
- 12527,30 [доларів США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 2616,00 [доларівСША] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 2225,65 [доларів США] - пеня;
- 16,22 [доларів США] - штраф (фіксована частина).
- 10416,45 [доларів США] - штраф (процентна складова).
За викладених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 218 761,61 доларів США
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 202 630,28 доларів США , що складається 190 959,99 доларів США - заборгованість за кредитом; 10 273,12 доларів США відсотки, 1 397, 17 доларів США пеня.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Мосійчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення суду не містить мотивів визначеного розрахунку заборгованості. При цьому, матеріали справи містять два висновки судово-економічної експертизи, однак суд не висловив позиції щодо визначених в них розрахунків. В той же час, такі висновки викликають сумніви у відповідача, оскільки незрозумілим є те, чому при дослідженні одних і тих же документів, заборгованість відповідача при проведенні повторної експертизи зросла, попри те, що застосовані вихідні дані вказували на те, що вона повинна була б зменшитись. Окрім того, відмітила, що відповідачкою було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, що не було взято до уваги.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу, Данильченко О. О. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» зазначила, що позивачем надано належні докази на підтвердження наявності заборгованості, які були оцінені судом, відповідачка ж жодних доказів чи розрахунків не надала. Вважала, що суд правильно здійснив розрахунок заборгованості, з урахуванням рішення у справі №757/18057/15-ц, яким було визнано недійними частину пунктів договору, укладеного між сторонами. Щодо застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені зауважила, що пеня була стягнена за період з 26 липня по 31 жовтня 2014 року та строк позовної давності до таких вимог не було пропущено.
В судовому засіданні адвокат Мосійчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, з викладених в ній підстав.
Адвокат Данильченко О. О. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу вважала необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 30.07.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № K3BLGK15006473, за умовами якого відповідачці надано у борг 218 000 доларів США на придбання квартири та 43 677 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості на строк до 30.07.2027 року.
З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 30 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки.
В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.12.2014 року складала 218 761,61 доларів США: - 190959,99 доларів США - заборгованість за кредитом; - 12527,30 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 2616 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; - 2225,65 доларів США - пеня; - 16,22 доларів США - штраф (фіксована частина). - 10416,45 доларів США - штраф (процентна складова).
За час розгляду справи, за клопотанням відповідача, було призначено та проведено дві судові економічні експертизи.
Згідно висновку експерта № 3115/18-45 від 05.07.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № К3ВLGКІ5006473 від 30.07.2017 року станом на 05.12.2014 року становила 139 412 38 доларів США та 223 043,70 грн.
В подальшому, 10.04.2019 року прийнято постанову КЦС ВС у справі № 757/18057/15-ц, якою визнано недійсними пункти 2.2.9., 2.3.8., 6.2. кредитного договору № К3ВLGКІ5006473 від 30.07.2007 року та пункт 7.1. кредитного договору в частині, яка стосується зобов'язань позичальника щомісяця сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми кредиту
У зв'язку із чим, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2019 року призначено повторну судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання - яка загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 05.12.2014 року з урахуванням недійсності п 2.2.9; п 2.3.8 та п 6.2 та п 7.1 кредитного договору № К3ВLGКІ5006473 від 30.07.2007 року, укладеного між відповідачкою та АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно висновку №2651/20-72 від 26.05.2020 року заборгованість відповідача, з урахуванням недійсності п. 2.2.9; п 2.3.8 та п 6.2 та п 7.1 кредитного договору № К3ВLGКІ5006473, станом на 05.12.2014 р становить 204 697,29 доларів США та 317 916,06 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою наявність заборгованості не спростована, поряд з цим, оскільки ОСОБА_1 здійснено останній платіж 01.07.2014 року, ураховуючи умови додаткового договору №1 від 31.10.2008 року, за яким позивачальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту(залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, дійшов висновку про те, що станом на 31.10.2014 року заборгованість становить 202 630,28 доларів США , що складається 190959,99 доларів США - заборгованість за кредитом; 10273,12 доларів США відсотки, 1397, 17 доларів США пеня.
Поряд з цим, оскільки штраф та пеня є одним видом відповідальності та не можуть разом застосовуватися за одне і те ж саме правопорушення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 509 ЦК України визначає цивільно-правове зобов'язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Поняття цивільно-правового договору визначено в ст. 626 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, отримуючи кредит позичальник зобовязується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором.
Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Отже, кредитний договір, укладений між позичальником та кредитодавцем, є укладеним і обовязковим до виконання сторонами відповідно до ст. 526 ЦК України, згідно вимог якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведених належним чином.
Так, згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Відповідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Звертаючись із позовом до суду, АТ КБ «ПриватБанк» було нададано на підствердження своїх вимог, копію кредитного договору, розрахунок заборгованості за кредитом та банківські виписки. Вказані докази свідчать як про укладання договору, так і про його неналежне виконання, що було вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачкою в ході судового розгляду. Більш того, будь-яких доказів чи розрахунків на спростування наданих розрахунків позовачем, відповідач не надала.
Як зазначено у розрахунку заборгованості позивача, у зв'язку із порушеннями взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, відповідачка має заборгованість, яка станом на 05.12.2014 рокускладає 218 761,61 доларів. США:
- 190959,99 [доларів США] - заборгованість за кредитом;
- 12527,30 [доларів США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 2616,00 [доларів США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 2225,65 [доларів США] - пеня;
- 16,22 [доларів США] - штраф (фіксована частина).
- 10416,45 [доларів США] - штраф (процентна складова).
Так, судом першої інстанції визначено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 202 630,28 доларів США, що складається 190959,99 доларів.США - заборгованість за кредитом; 10273,12 доларів США відсотки, 1397, 17 доларів США пеня.
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк», виходячи з наступного.
За час розгляду справи, за клопотанням відповідача, було призначено та проведено дві судові економічні експертизи.
Згідно висновку експерта № 3115/18-45 від 05.07.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору № К3ВLGКІ5006473 від 30.07.2017 року та додатковими угодами до нього, станом на 05.12.2014 року становила 139 412 38 доларів США та 223 043,70 грн.
Згідно висновку №2651/20-72 від 26.05.2020 року заборгованість відповідача, з урахуванням недійсних п. 2.2.9; п 2.3.8 та п 6.2 та п 7.1 кредитного договору № К3ВLGКІ5006473, станом на 05.12.2014 року становить 204 697,29 доларів США та 317 916,06 грн.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, а саме: будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статті 77, 78, 79 ЦПК України визначають вимоги щодо належності, допустимості та достовірності доказів.
Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18) та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20).
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах міститься два експертні висновки, жодному з яких судом першої інстанції не була надана належна оцінка.
Верховний Суд зазначає, що якщо суди не погоджуються з боргом, заявленим банком до стягнення, як таким, що не відповідає правильному розрахунку, то суди повинні самі навести розрахунок боргу та описати з правової точки зору чому саме в такому розмірі повинен борг та чому платежі заявлені банком не можуть бути стягнуті. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 19.10.2022 № 501/19/17; від 22.06.2022 № 296/7213/15; від 19.01.2022 № 199/5072/19; від 19.01.2022 № 204/3530/17.
Проте, в порушення вказівок Верховного Суду, судом не наведено розрахунків, якими він керувався, ухвалюючи рішення у справі.
Як зазначено вище, у процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.
Колегія суддів відмічає, що в обох висновках експертів порушувалося питання щодо дійсного розміру заборгованості ОСОБА_1 , поряд з цим, висновки експертиз з приводу даного питання є суперечливими.
Так, з матеріалів справи убачається, що за результатами проведення судово-економічної експертизи від 05.07.2018 року за №3115/18-45, експертом було надано наступний висновок: 1. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» не відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №K3BLGK15006473 від 30.07.2007 року, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором.
2. Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору №K3BLGK15006473 від 30.07.2007 року та додатковим угодам до нього, станом на 05.112.2014 року становила 139 412,38 доларів США та 223 043,70 грн.
Після проведення зазначеної судово-економічної експертизи 10.04.2019 року, постановою ВСУ у справі №757/18057/15-ц частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , визнано недійсними пункти 2.29., 2.3.8., 6.2. кредитного договору № K3BLGKI5006473, укладеного 30.07.2007 року між АКБ «ПриватБанк» та пункт 7.1. кредитного договору, яка стосується зобов?язань позичальника щомісяця сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту.
Отже, на підставі суттєвих змін кредитного договору, які впливають на розмір заборгованості відповідачки, з метою з?ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, судом ухвалою від 25.09.2019 року призначено додаткову судово - економічну експертизу, за результатами якої, 26.05.2020 року було надано наступний висновок: 1. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 05.12.2014 року за кредитним договором №K3BLGKI5006473 від 30.07.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» з урахуванням недійсних умов пункту 7.1. цього кредитного договору в частині, яка стосується зобов?язань позичальника щомісяця сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту, становила 204 697,29 доларів США та 317 916,06 гривень.
Беручи до уваги висновки експерта від 05.07.2018 та від 26.05.2020 убачається розбіжність в сумах в бік збільшення по висновку від 26.05.2020 року з різницею в 65 284, 91 доларів США та 94 872, 36 грн.
Дослідивши вказаний висновок експерта, колегія суддів відмічає, що такий висновок, в першу чергу, мав бути проведений з урахуванням висновку щодо недійсності п. 2. 2. 9; п. 2.3.8 та п.6.2. кредитного договору, чого експертом ОСОБА_3 дотримано не було ( т. 4, а. с. 49- 51).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обидві експертизи проводилися саме ОСОБА_3 та судом по суті були поставлені на розгляд ідентичні питання, а саме щодо наявності заборгованості відповідача, станом на 05.12.2014 року.
Окрім того, досліджуючи зазначений висновок, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, на 3 аркуші висновку експерта останнім зазначено, «обставини, за якими призначена додаткова судово-економічна експертиза та винесене на її вирішення питання, не потребують додаткового дослідження матеріалів справи для відповіді на додаткове питання. Дня надання висновку на це питання достатньо інформації, отриманої при дослідженні матеріалів справи під час проведення первинної експертизи».
Тобто, у даному випадку, експерт керувався первинними документами, тому колегії суддів є незрозумілим, яким чином, при дослідженні однакових документів заборгованість підвищилася.
Так, експертом у висновку від 26.05.2020 року на відміну від експертного висновку від 05.07.2018 року обраховано прострочену заборгованість за винагородою у розмірі 2 279, 72 доларів США та пеню за прострочення винагороди в розмірі 30 188,58 грн., яка в кінцевому результаті мала б вплинути на заборгованість відповідача перед позивачем в бік зменшення.
Всього за даними вищевказаних розрахунків загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 201 176,28 доларів США та 317 916,06 гривень, проте в самому висновку експертом вказано загальну суму заборгованості в розмірі 204 697.29 доларів США та 317 916.06 грн.
За викладених обставин, колегією суддів не приймається до уваги висновок судово-економічної експертизи від 26.05.2020 року №2651/20-72, ураховуючи недійсність п. 2.2.9; п. 2.3.8 та п. 6.2 та 7.1 кредитного договору №К3BLGIKI5006473, а також ураховуючи, що він на 65 284, 91 доларів США більший за розрахунок, проведений 05.07.2018 року №3115/18-45, без проведення будь-яких додаткових досліджень.
Дослідив висновок експерта від 05.07.2018 року №3115/18-45, суд відмічає, експертом було враховано докази, які містять достатню інформацію для підтвердження факту реальної суми заборгованості відповідачки перед АТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів також ураховує, що 10.04.2019 року прийнято постанову КЦС ВС у справі № 757/18057/15-ц, якою визнано недійсними пункти 2.2.9., 2.3.8., 6.2. кредитного договору № К3ВLGКІ5006473 від 30 липня 2007 року та пункт 7.1. кредитного договору в частині, яка стосується зобов'язань позичальника щомісяця сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми кредиту.
Окрім того, як вбачається з висновку експерта, останній не здійснює нарахування винагороди та комісії , які в подальшому були визнані недійсними, відтак, у колегії суддів відсутні підстави для визнання такого висновку необґрунтованим.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок експерта від 05.07.2018 року №3115/18-45, та виходить із розрахунку, наведеного експертом, та відтак, доходить висновку, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору №К3BLGIKI5006473 та додатковими угодами до нього, станом на 05.12.2014 року становить 139 412 доларів США , з яких: 132 403, 69 (сто тридцять дві тисячі чотириста три) доларів США за тілом кредиту; 7008 доларів США відсотків, та 115 338, 13 грн пені.
Так, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що штраф та пеня є одним видом відповідальності та не можуть разом застосовуватися за одне і те ж саме правопорушення. Тому, суди повинні застосовувати або одне, або друге, але не разом.
Після ініціювання процедури дострокового повернення кредиту кредитор втрачає право нараховувати проценти та неустойку, передбачені кредитним договором.
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 536/1841/15-ц від 23.06.2020 року, Верховний Суд у постановах: № 334/1994/15-ц від 23.09.2020 року; № 652/186/15-ц від 15.07.2020 року; № 466/1669/16-ц від 17.06.2020 року; № 359/3256/15-ц від 03.06.2020 року; № 331/7975/13 від 23.03.2020 року; № 765/2104/13-ц від 14.01.2020 року , від 07.12.2022 № 723/437/15; від 31.08.2022 № 727/11817/19; від 31.08.2022 № 201/11573/19; від 04.04.2022 № 640/19220/13-ц; від 16.02.2022 № 333/4292/15-ц; від 12.01.2022 № 202/34155/13.
Як зазначено вище, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта від 05.07.2018 року №3115/18-45, при цьому не навів жодних розрахунків з яких виходив, ухвалюючи у справі рішення, та як наслідок дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості.
Окрім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що є необхідним прийняття до уваги висновку експертно-екномічного дослідження від 15.05.2015 року №1-15/05 року, який був проведений на її замовлення, в ході судового розгляду, на що колегія суддів відмічає наступне.
Висновок експерта не може бути належним і допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і що такий висновок підготовлено для подання до суду.
Аналогічний висновок викладено в постанові ВП ВС від 18.12.2019 № 522/1029/18.
Так, висновок, долучений до матеріалів справи позивачкою, не містить відомостей про те, що він підготовлений для подання до суду, окрім того, у вказаному висновку не зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відтак не приймається колегією суддів до уваги.
Колегія суддів відмічає, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 було заявлено клопотання щодо застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, однак, судом таке клопотання також не було взято до уваги.
На підставі зазначеного, колегія суддів відмічає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, початок нарахування пені відбувається з 31.01.2014 року по 05.12.2014 року.
Позивач звернувся до суду у січні 2015 року.
Отже, нарахування пені, відбулося в межах строків позовної давності, передбаченої законом, а саме, ст. 56 ЦК України, відтак, позивачем не пропущено строки позовної давності.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають в повній мірі наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову частково та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 139412, 38 доларів США, з яких: 132 403, 69 доларів США за тілом кредиту; 7008 доларів США відсотків, та 115 338, 13 грн пені.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи, ціна позову АТ КБ «ПриватБанк» складає 337116,41 грн, при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 3654 грн судового збору.
Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені на суму 2 263 682 грн 91коп (де 139 412, 38 доларів США в гривневому еквіваленті (курс 15,41) становить 214 344,78 грн + 115 338, 13 грн), тобто 67% (2 263 682,91 х 100: 3371116,41 ).
Отже, судовий збір, за розгляд в суді першої інстанції, що підлягає відшкодуванню позивачу складає 2 448, 18 грн (3654:100х67%).
За подання апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у розмір 5481 грн, окрім того, понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою експертизи, які підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 28600 грн, що в загальному розмірі складає 34 081 грн.
У зв'язку з тим, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 33%, відшкодування судових витрат з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь складає 11 246 грн 73 коп (34081:100 х 33%).
Положеннями п. 10 ст. 141 ЦПК передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.10 ст.141 ЦПК України покласти на позивача обов'язок відшкодувати відповідачці різницю судового збору у розмірі 8 798 грн, 55 коп (11 246, 73 - 2448, 18 грн).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Мосійчук Ольги Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором в розмірі 139412, 38 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста дванадцять) доларів США, з яких: 132 403, 69 (сто тридцять дві тисячі чотириста три) доларів США за тілом кредиту; 7008 (сім тисяч вісім) доларів США відсотків, та 115 338, 13 (сто п'ятнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень пені.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 8798 (вісім тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 55 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова