21 листопада2024 року м. Київ
Справа № 939/1180/24
Провадження: № 22-ц/824/16964/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Рябоконя Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Міланіч А. М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Іванової Вікторії Вікторівни про переведення прав та обов'язків покупця,
Короткий зміст позовної заяви
У провадженні Бородянського районного суду перебуває цивільна справи за позовом ОСОБА_2 (далі по тексту ОСОБА_2 , позивач) до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач - 1), ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач - 2), ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач - 3), приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Іванової Вікторії Вікторівни (далі по тексту - ПН КМНО Іванова В.В., відповідач - 4), про переведення прав та обов'язків покупця, в якому позивач просила перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 2/10 часток житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Івановою В.В. 31 березня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №301 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 2/10 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/10 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 144142 грн, внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок Бородянського районного суду Київської області; зобов'язати приватного нотаріуса Іванову В. В. внести зміни до запису про право власності (номер відомостей про речове право 49770686) на 2/10 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , зазначивши власником 2/10 часток вказаного будинку ОСОБА_2 .
2 вересня 2024 року адвокат Рябоконь С. В. в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення доказів у даній справі, мотивуючи її тим, що 06 серпня 2024 року отримав відповідь на відзив від позивача, в якому ОСОБА_2 вказує, що не отримувала від приватного нотаріуса заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про їх намір продати свої частки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 перебувала за кордоном, в тому числі фактично не заперечує, що саме її підпис стоїть на повідомленні про направлення рекомендованого листа від 22 лютого 2023 року оскільки підпис, є ідентичним з підписом, зазначеним в паспорті ОСОБА_2 .
Тому, з метою встановлення фактичних обставин справи, зокрема, того чи могла ОСОБА_2 отримати рекомендованого листа від 22 лютого 2023 року, просив витребувати від АТ «Українська залізниця» інформацію відносно виїзду ОСОБА_2 22 лютого 2023 року з м. Мукачева до м. Києва з використанням посадочного талону, а також витребувати від Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_2 19 лютого 2023 року та 22 лютого 2023 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року заяву адвоката Рябоконь С. В. в інтресах ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутня необхідність у забезпеченні (витребуванні) зазначених доказів, які не стосуються предмету спору в даній справі, крім того судом першої інстанції зазначено, що відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Рябоконь С. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення вимог заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом безпідставно застосовано норми права, що не підлягали до застосуванню, зокрема, судом першої інстанції застосовано ст.ст.116, 117 ЦПК України, що регулюють питання забезпечення доказів, однак заявник звертався з клопотанням про витребування доказів, що регулюється ст. 84 ЦПК України. Також, вказує, що для дотримання диспозитивності цивільного судочинства у даній справі у суду були всі наявні підстави для задоволення заяви про витребування доказів, оскільки отримані докази можуть спростувати або підтвердити посилання позивача щодо факту отримання або неотримання від приватного нотаріуса Іванової В. В. заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про їх намір продати частки у житловому будинку, що є предметом розгляду даної справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив у встановлений законом строк не надходив.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Учасники у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від адвоката Дунаєнко О. А. в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.
Згідно висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16, відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними. В той же час, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що колегія суддів не вбачала підстав для неможливості вирішити справу за відсутності учасників справи, тому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Слід відмітити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст.116 ЦПК України) та витребування доказів (ст. 84 ЦПК України).
З виділених матеріалів справи вбачається, що адвокат Рябоконь С. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про витребування доказів, як спосіб забезпечення доказів, посилаючись на те, що усі використані ним можливі заходи позасудового отримання доказів не дали бажаних результатів, у зв'язку із чим, виникли труднощі у збиранні та поданні до суду необхідних доказів.
Разом з тим, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст.84 ЦПК України.
Незважаючи на те, що законодавець в ЦПК України відмежував ці поняття та закріпив різними статтями, заявник помилково ототожнює витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.
Згідно відповіді АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», термін збереження даних у програмно-апаратному комплексі -АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (ПАК ЕПД ПП), з оформлення проїзних документів для забезпечення пасажирських перевезень, інформація використання проїзних документів, що оформлені через офіційний сайт АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (booking.uz.gov.ua) та організації агентської мережі, складає 3 роки з дати оформлення проїзного документа.
З п. 17 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2022 року № 614, убачається, що інформація з персональними даними осіб в базі даних зберігається впродовж 10 років з дня її внесення. Після закінчення зазначеного строку інформація знеособлюється шляхом видалення та знищення персональних даних, що здійснюється у спосіб, який виключає подальшу можливість поновлення таких персональних даних та ідентифікації особи.
Разом з тим, адвокат Рябоконь С. В. в інтересах ОСОБА_1 , звертаючись до суду із даною заявою, на обґрунтування своїх вимог не надав будь-яких доказів того, що отримання таких документів згодом стане неможливим або утрудненим, з урахуванням строків зберігання такої інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що адвокат Рябоконь С. В. в інтересах ОСОБА_1 не позбавлений можливості звертатись до суду із відповідним клопотання в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування відповідних доказів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів з підстав втрати запитуваної інформації.
Однак, суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про те, що відомості, які просить забезпечити заявник, не входять до предмету доказування у даній справі, з наступних підстав.
Як установлено судом, звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказувала на те, що вона, як співвласник спірного житлового будинку, всупереч ст. 362 ЦК України не була попереджена про намір реалізації часток майна, що належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , узв'язку з чим вона не мала можливості скористатися переважним правом купівлі часток ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у праві спільної часткової власності.
Як вказує, скаржник, ОСОБА_2 заперечує факт отримання від приватного нотаріуса заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про їх намір продати свої частки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона перебувала за кордоном.
Отже, підтвердження або стростування факту отримання ОСОБА_2 повідомлення нотаріуса входить до предмету доказування у даній справі.
Аналізуючи зміст позовних вимог та вимог поданої заяви про забезпечення доказів суд доходить висновку, що відомості, які просить забезпечити заявник, входять до предмету доказування у даній справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відомості, які просить забезпечити заявник, не входять до предмету доказування у даній справі підлягає виключенню з мотивувальної частини судового рішення, а відтак ухвала Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року підлягає зміні, а апеляційна скарга адвоката Рябоконя С. В. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Рябоконя Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини судового рішення висновок суду першої інстанції про те, що відомості, які просить забезпечити заявник, не входять до предмету доказування у даній справ.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова