12 грудня 2024 рокуСправа №160/25329/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
19.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати рішення №0947250019282 від 20.10.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а також повторне рішення №0947250019282 від 27.08.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 неправомірними;
- зобов'язати Головне управляння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 01.11.2023 року, відповідно до заяви про призначення пенсії від 13.10.2023 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 50 років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідачі, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосували менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушили принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
23.10.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Позивач 13.10.2023 вернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві винесено рішення від 20.10.2023 за № 047250019282 відповідно до якого позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. 20.08.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.08.2024 № 047250019282. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії листом. Виходячи з того що позивач зареєстрований та проживає в Дніпропетровській області, відповідно в разі призначення пенсії позивач буде перебувати на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 20.08.2024 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, підставою відмови слугувало наступне, а саме: «Вік заявниці 50 років 10 місяців 20 днів. Працює. Страховий стаж особи становить 32 роки 8 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи по Списку № 2 складає 15 років 09 місяців 11 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 55-річного віку, з 01.10.2028». Позивач наполягає на призначенні пенсії відповідно до рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020, та на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Головне управління зазначає, що рішення Конституційного суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про Конституційний Суд України" з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності. Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, справа № 1-5/2018 (746/15), за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ПІ "Прикінцеві положення" Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" суд вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 - XII зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". В свою чергу висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 стосувались змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 до Закону № 1788, який як зазначено вище станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і відповідачем під час прийняття рішення не застосовувався. Водночас Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся. Отже, на час виникнення умов на призначення пенсії позивача Закон № 1788, як зазначено вище, уже втратив чинність, правовідносини щодо призначення пенсії на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності і до них цей Закон не застосовується, тому неможливе задоволення позовних вимог у цій справі на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення". Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, пункти "б" - "г" ст. 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788 - XII "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. Таким чином, існує колізія в законодавстві, оскільки є неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами та протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, прийнятими з одного і того ж питання. У преамбулі Закону України № 1788 зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Згідно із ст. 2 Закону № 1788 за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться: пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. 09 липня 2003 року було ухвалено Закон № 1058, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам. Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058 передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Згідно п. 16 розділу XV Закону № 1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. В преамбулі Закону № 1788 також визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії, згідно із Законом № 3108 від 17.11.2005 в редакції Закону № 2148-УШ від 03.10.2017. Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діє на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії. Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) [...] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Отже, з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Таким чином, з 01.01.2004 Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно із п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Отже, умовами призначення пенсії за віком у відповідності до норм Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), є наявність декількох складових, а саме: досягнення пенсійного віку для жінок - 60 років та наявність страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку. Доказів того, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058 до пенсійного органу не надано. Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788- ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Тобто, норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання нормами Закону № 1058, який є основним законом, що визначає підстави призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
29.10.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. 13.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.10.2023 №047250019282 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до заяви. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Атестація робочого місця обов'язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, диплом про навчання, пільгова довідка про стаж, свідоцтво про народження дитини), загальний страховий стаж враховано повністю та складає 31 рік 8 місяців 29 днів. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній. До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно довідки від 11.10.2023 №352/31, оскільки у витягу з наказу від 30.08.2019 №1185 відсутній термін дії прав делегування, не зазначено хто делегує свої повноваження, а також у довідці підпис ОСОБА_2 , а у витязі зазначено ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 (10 років) та недосягненням пільгового пенсійного віку (55 років). ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.08.2024 №047250019282 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до заяви. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 пункт 2 частини 2 статті 114 Закону, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхову стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Вік позивача 50 років 10 місяців 20 днів. Працює. Страховий стаж особи становить 32 роки 8 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи становить 15 років 09 місяців 11 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 55-річного віку, з 01.10.2028. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Отже, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач-3: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 20.09.2024 року передана судді Пруднику С.В.
24.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
У встановлений ухвалою суду від 24.09.2024 року строк позивач усунула недоліки адміністративного позову.
09.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою в частині оскарження рішення про відмову в призначенні пенсії №0947250019282 від 20.10.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2023 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні документи. На момент звернення позивачу виповнилось 50 років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 20.10.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 047250019282 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на дату звернення відсутній пільговий стаж за Списком №2 та відсутній необхідний пенсійний вік, визначений абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
Так, у тексті згаданого рішення №0947250019282 від 20.10.2023 року зазначено наступне. 13.10.2023 №2144 звернулась гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_1 ), працює, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Атестація робочого місця обов'язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, диплом про навчання, пільгова довідка про стаж, свідоцтво про народження дитини), загальний страховий стаж враховано повністю та складає 31 рік 8 місяців 29 днів. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній. До пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно довідки від 11.10.2023 №352/31, оскільки у витягу з наказу від 30.08.2019 №1185 відсутній термін дії прав делегування, не зазначено хто делегує свої повноваження, а також у довідці підпис ОСОБА_2 , а у витязі зазначено ОСОБА_3 . Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 (10 років) та недосягненням пільгового пенсійного віку (55 років).
20.08.2024 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з питання призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала відповідні документи. На момент звернення позивачу виповнилось 50 років 10 місяців 20 днів.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 27.08.2024 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №0947250019282 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на дату звернення відсутній пільговий стаж за Списком №2 та відсутній необхідний пенсійний вік, визначений абзацом першим пункту другого частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
Так, у тексті згаданого рішення №0947250019282 від 27.08.2024 року зазначено наступне. Звернення за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 20.08.2024. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Вік заявниці 50 років 10 місяців 20 днів. Працює. Страховий стаж особи становить 32 роки 8 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи по Списку № 2 складає 15 років 09 місяців 11 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 55-річного віку, з 01.10.2028. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Додатково повідомляємо, що відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 12.10.2007 року № 18-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2007 р. за № 1241/14508 заявник має право оскаржити рішення про відмову в призначенні пенсії в органі Пенсійного фонду України вищого рівня. Скарга може бути подана протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням. Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-1 та відповідачем-2 спірних рішень та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Відтак, рішення №0947250019282 від 20.10.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а також рішення №0947250019282 від 27.08.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управляння Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 01.11.2023 року, відповідно до заяви про призначення пенсії від 13.10.2023 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача-3 повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-1 та протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.10.2023 року №0947250019282 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.08.2024 року №0947250019282 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), про призначення пенсії за віком від 13.10.2023 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник