Справа №694/2966/23
провадження № 2-о/694/3/24
05.12.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді - Сакун Д. І.,
присяжних Мацюк Л.С., Козій Є. В.,
за участю секретаря судового засідання - Литвин Н.М.,
заявника ОСОБА_1
заінтересованої Особи ОСОБА_2
представника заінтересованої особи Павленка С. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючу за адресою, с.Будище, Звенигородського району, Черкаської області, тел. НОМЕР_2 ), заінтересована особа: Орган опіки та піклування Шевченківської сільської ради Звенигородського району, Черкаської області (Черкаська область, Звенигородський район, с.Шевченкове, тел.. 0687601450), Будищенський психоневрологічний інтернат (Черкаська область, Звенигородський район, с. Будище, тел. 0965736003), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: Будищенський психоневрологічний інтернат, адреса: Черкаська область, Звенигородський район, с.Будище, паспорт НОМЕР_3 , виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області, 14.02.2006 року, РНОКПП НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області від 23.09.1996 року, місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,-
встановив:
У провадженні судді Звенигородського районного суду Черкаської області перебуває дана цивільна справа.
На адресу суду надійшла заява представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Павленка С.І. про відвід головуючої у справі судді Сакун Д. І.
Дана заява мотивована тим, що до початку розгляду справи по суті 28.05.2024 року представником від імені довірительки ОСОБА_2 було підготовлено, та здано до канцелярії суду підготовлені клопотання, а саме: клопотання від 28.05.2024 року за вх. № 4004 про розгляд цивільної справи виключно за її участю як зацікавленої особи та участю її представника та клопотання від 28.05.2024 року за вх. № 4005 про перенесення розгляду цивільної справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами цивільної справи. Як їй стало відомо пізніше 28.05.2024 року без участі заінтересованої особи ОСОБА_2 судом було проведено судове засідання та призначено судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_3 , чим було допущено порушення процесуальних прав ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладені обставини, у заінтересованої особи ОСОБА_2 виникли сумніви у об'єктивності суду у вирішенні заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення їй опікуна, тому наявні підстави для відводу судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І.
ОСОБА_2 та її представник Павленко С. І. в судовому засіданні подану заяву підтримали та просили задовольнити.
Заявник ОСОБА_1 проти задоволення заяви про відвід заперечувала.
Вирішуючи питання про відвід суд виходив з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді вказані уст.36 ЦПК України.
Порядок вирішення заявленого відводу регулюєтьсяст.40 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає
справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
У зв'язку з цим, враховуючи, що на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, тому питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу згідно положень ч.5 ст.40 ЦПК України.
Розглянувши заяву про відвід, суд вважає, що заявлений відвід є необґрунтований, безпідставний та поданий із надуманих мотивів. Ніякої необ'єктивності судді Сакун Д.І. в розгляді даної справи суд не вбачає. Чітко визначених підстав для відводу, що вказані у ст.ст.36, 37 ЦПК України, заявник не навів і таких підстав на даний час немає.
Крім того, 28.05.2024 року до канцелярії суду за вхідним номером 3967/24 заінтересованою особою ОСОБА_2 подано заяву, у якій вона просить засідання, призначене на 28.05.2024 року, розглянути без її участі (а.с. 159).
Після винесення ухвали суду 28.05.2024 року про призначення по справі судово-психіатричної експертизи та зупинення провадження по справі, до канцелярії суду надійшли клопотання ОСОБА_2 про розгляд цивільної справи виключно за участю зацікавленої особи та її представника, клопотання про перенесення розгляду цивільної справи та надання можливості ознайомитися із матеріалами цивільної справи, заява про розгляд цивільної справи за участю представника, договір про представництво в цивільному процесі та ордер на надання правничої допомоги. Дата та час реєстрації вказаних клопотань 28.05.2024 15 год. 04 хв., 15 год.07 хв. та 15 год. 09 хв. відповідно, що підтверджується роздруківкою з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Д3» (графа "журнали"). Судове засідання було призначене на 15 год. 00 хв. Відтак вказані клопотання надійшли після проведення судового засідання і про їх надходження на момент винесення ухвали суду відомо бути не могло.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може брати участь і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Право сторін на справедливий суд закріплено в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Вимога безсторонності, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Фельдман проти України»), характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію
неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Відповідно до п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу Суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Підстави для відводу вказані в заяві зводяться до того, що судом не було задоволено клопотання заінтересованої сторони про розгляд справи за її участі, яке було подане після проведення судового засідання. Тобто фактично сторона висловлює незгоду з прийнятим процесуальним рішенням у справі, що не може бути підставою для відводу.
Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Сам по собі факт незгоди з процесуальними рішеннями та діями судді не є об'єктивною підставою для сумнівів в неупередженості судді.
Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. Відповідно, незгода сторони з вчиненням суддею процесуальних дій та винесеним судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а може бути викладеною в апеляційній скарзі на судове рішення.
Отже, заявлення відводу судді з підстав незгоди з його процесуальними рішеннями та діями не може бути підставою для відводу.
Тому підстав, передбачених ст. 33,37 ЦПК України судом не вбачається.
З огляду на викладене, суддя не вбачає у своїх діях ознак упередженості, необ'єктивності, односторонності чи будь-якої зацікавленості у розгляді даної справи.
Крім того задоволення даної заяви призведе до штучного затягування розгляду справи і, як наслідок, порушення прав інших учасників процесу.
У зв'язку з цим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Павленка С.І. про відвід судді Сакун Д.І.
Керуючись ст.ст.36,37,40 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Павленка С.І. про відвід судді Сакун Д.І. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Д.І.Сакун
Присяжні: Мацюк Л.С.
Козій Є. В.