12 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9084/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/000227/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002038 (далі - картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2024 року декларант в інтересах позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (МД) №24UA205140049695U8, в якій митну вартість імпортованого товару визначив за основним методом, тобто за ціною договору (контракту), й до фактурної вартості 2100,00 швейцарських франків додано також транспортні витрати в сумі 300,00 євро. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/000227/1, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 5932,88 швейцарських франків з тих підстав, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із такими рішеннями й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надала достатні документи, які підтверджують заявлену нею митну вартість товару. При цьому у повідомленні митного органу необґрунтовано причини для витребування документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, зокрема, які складові митної вартості потрібно підтвердити; відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах.
Позивач вважає, що на митну вартість товару не впливає та обставина, що транспортний засіб був проданий компанією VIO GmbH, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 03 березня 2023 року НОМЕР_4 він зареєстрований на іншу особу, адже продавець та власник товару необов'язково повинен бути однією і тією ж особою. Реалізуючи транспортний засіб, продавець не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у нього права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами із безпосереднім власником транспортного засобу.
Також позивач вказала, що з метою підтвердження понесених нею транспортних витрат митному органу надала довідку від 08 серпня 2024 року №1, відповідно до якої витрати з доставки автомобіля Renault Koleos dCi150 за маршрутом Steffisburg (Швейцарія) - п/п Грушів (Україна) становлять 300,00 євро (які і були включені у митну вартість), тому вимога відповідача у повідомленні та у спірному рішення про надання ще одного документа - калькуляції транспортних витрат є неаргументованою.
З приводу твердження митного органу про ненадання банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару, позивач вказала, що відповідачу було надано квитанцію від 30 липня 2024 року на суму 2100,00 швейцарських франків, що підтверджує оплату товару - автомобіля Renault Koleos, vin № НОМЕР_1 .
Поряд з тим, на переконання позивача, спірне рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55, статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За таких обставин позивач просив суд задовольнити позов, скасувавши рішення відповідача. Як наслідок, картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів також є протиправною.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою судді від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.86).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.46-55). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №24UA205140049695U8 від 08 серпня 2024 року було встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом та містять розбіжності (щодо продавця товару у супровідному документі T1 від 07 серпня 2024 року НОМЕР_3, рахунку-фактурі (інвойсі) від 30 липня 2024 року №11437 - VIO GmbH, тоді як у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 03 березня 2023 року НОМЕР_4 - ОСОБА_2). Крім того, довідка про транспортні витрати від 08 серпня 2024 року №1 не містить відомостей за статтями витрат, а калькуляцію транспортних витрат не надано; у рахунку-фактурі від 30 липня 2024 року №11437 вказані банківські реквізити (розрахунковий рахунок), на які має бути здійснено оплату за оцінюваний товар, однак банківських платіжних документів теж не надано. Декларанту була надана можливість спростувати ці розбіжності.
Оскільки декларант не надала усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування попередніх методів митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) на рівні 5932,88 швейцарських франків (6300,00 євро), з яких 6000,00 євро (5650,36 швейцарських франків) вартість товару (МД UA205140/2024/042896 від 05 липня 2024 року); 300 євро (282,52 швейцарських франків) - заявлена сума транспортних витрат.
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів відповідає вимогам митного законодавства.
У відповіді на відзив (а.с.88-92) позивач просила задовольнити позовні вимоги, наголосивши, що подані відповідно до частини другої статті 53 МК України документи (договір купівлі-продажу від 30 липня 2024 року №11437, платіжний документ від 30 липня 2024 року, довідка про транспортні витрати від 08 серпня 2024 року №1) підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
30 липня 2024 року між сторонами - ОСОБА_1 (покупець) та компанією Vio GmbH (продавець) - укладено договір №11437 купівлі-продажу легкового автомобіля Renault Koleos dCi150, НОМЕР_1 (а.с.12).
08 серпня 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару "Легковий автомобіль марки Renault, модель Koleos dCi150 4x4, що був у вжитку, календарний рік виготовлення - 2012, тип двигуна - дизельний, модельний рік виготовлення - 2012, об'єм двигуна - 1995 куб.см, потужність - 110 кВт, кузов НОМЕР_1, тип кузова - універсал" (далі також товар) декларант в інтересах ОСОБА_1 в порядку електронного декларування подав МД №24UA205140049695U8 (а.с.64). Фактурна вартість імпортованого товару становить 2100,00 швейцарських франків (еквівалентно 99829,38 грн). Митну вартість визначено на рівні 113259,66 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 300,00 євро, що еквівалентно 13430,28 грн). Для підтвердження митної вартості надано: договір купівлі-продажу від 30 липня 2024 року №11437 (а.с.12); платіжний документ від 30 липня 2024 року (а.с.14), довідку про транспортні витрати від 08 серпня 2024 року №1 (а.с.20), супровідний документ T1 НОМЕР_3 від 07 серпня 2024 року (а.с.16), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03 березня 2023 року (а.с.71), експертну довідку від 31 липня 2024 року №8869/24 (а.с.74), довідку від 08 серпня 2024 року (а.с.69); копію митної декларації країни відправлення 24CHEE000797187155.1 від 30 липня 2024 року (а.с.70), платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 31 липня 2024 року №0175110008 (а.с.75), платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 08 серпня 2024 року №E0E8-02K4-E13B-227E (а.с.75 зворот), довіреність від 22 вересня 2023 року №2636 (а.с.68).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на наявність розбіжностей у поданих документах: 1) відповідно до супровідного документа T1 від 07 серпня 2024 року НОМЕР_3 продавцем товару (власником) є VIO GmbH, що суперечить власнику, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 03 березня 2023 року НОМЕР_4; документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано; 2) вартість транспортних послуг згідно з довідкою від 08 серпня 2024 року №1 становить 300,00 євро, однак не надано калькуляцію транспортних витрат та/або документ із зазначеннями за статтями витрат, що підтверджують суму транспортних витрат; 3) згідно з рахунком-фактурою від 30 липня 2024 року №11437 вказані банківські реквізити (розрахунковий рахунок), на які має бути здійснено оплату за оцінюваний товар, проте банківських платіжних документів не надано. Одночасно запропоновано подати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з документації; транспортні (перевізні) документи; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.23).
Листом від 08 серпня 2024 року декларант повідомив митний орган, що інших документів не надаватиме, оскільки усі наявні вже було надано (а.с.74 зворот).
08 серпня 2024 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000227/1 (а.с.24). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (ті, про які йшлося в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (МД №UA205140/2024/042896 від 05 липня 2024 року) - на рівні 5932,88 швейцарських франків (6300,00 євро), де: 6000,00 євро вартість товару (5650,36 швейцарських франків); 300 євро - заявлена сума транспортних витрат (282,52 швейцарських франків).
Також 08 серпня 2024 року Волинська митниця сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002038 (а.с.25).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140050077U2 від 09 серпня 2024 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.67).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Як передбачено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: договір купівлі-продажу від 30 липня 2024 року №11437 (а.с.12); квитанцію від 30 липня 2024 року (а.с.14), довідку про транспортні витрати від 08 серпня 2024 року №1 (а.с.20).
Поряд з названими документами також було надано супровідний документ T1 НОМЕР_3 від 07 серпня 2024 року (а.с.16), копію митної декларації країни відправлення 24CHEE000797187155.1 від 30 липня 2024 року (а.с.70), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03 березня 2023 року (а.с.71), експертну довідку від 31 липня 2024 року №8869/24 (а.с.74), довідку від 08 серпня 2024 року (а.с.69); довіреність від 22 вересня 2023 року №222515 (а.с.68).
Так відповідно до договору купівлі-продажу №11437 ОСОБА_1 30 липня 2024 року придбала у компанії Vio GmbH легковий автомобіль марки Renault, модель Koleos dCi150, вартістю 2100,00 швейцарських франків (а.с.12, переклад на а.с.13), сплата за який підтверджується квитанцією від 30 липня 2024 року (містить реквізити та печатку продавця) (а.с.14, переклад на а.с.15).
Ціна товару, його ідентифікаційні ознаки у договорі купівлі-продажу від 30 липня 2024 року №11437 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205140049695U8 від 08 серпня 2024 року (графа 22).
Необхідно зауважити, що у цьому разі ОСОБА_1 як фізична особа здійснила купівлю транспортного засобу, розрахунок за який проводиться за загальним правилом при придбанні товарів на місці. Отже, з урахуванням вимог статті 53 МК України позивач надала документи, які підтверджують митну вартість товару, достатні для заявленого методу визначення митної вартості товарів.
Також варто зазначити, що Верховний Суду у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5); витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Як вбачається із супровідного документа T1 НОМЕР_3 від 07 серпня 2024 року (а.с.16) транспортування транспортного засобу здійснювалося із Швейцарії (країна експорту) до України (країна призначення) через транзитні країни Австрія - Німеччина-Польща, для чого ОСОБА_1 на підставі довіреності НСО №222515 (а.с.68) були уповноважені Коваль О.С. та/або Кузьмич Л.О., та/або ОСОБА_3., та/або Данилюк Р.А, та/або Головчук Д.В.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару до кордону України у сумі 300,00 євро.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Для підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 08 серпня 2024 року, відповідно до якої вартість транспортування легкового автомобіля Renault Koleos dCi150 за маршрутом Steffisburg (Швейцарія) - п/п "Грушів" (Україна) становить 300,00 євро (а.с.73).
Хоч довідка і не містить відомостей про протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тарифну ставку на перевезення за 1 кілометр маршруту, проте у ній вказаний маршрут та загальна сума витрат на доставку автомобіля.
Передусім необхідно зауважити, що позивач придбала легковий автомобіль у компанії Vio GmbH як фізична особа; автомобіль на митну територію України доставлявся власним ходом, для чого була видана довіреність від 22 вересня 2023 року №2636, якою уповноважено інших фізичних осіб керувати транспортним засобом.
Калькуляція складається суб'єктом господарювання (підприємцем, юридичною особою) та передбачає обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.
Те, що позивач надала довідку про понесені нею витрати, не свідчить про їх заниження, адже відповідач не спростував, що вартість витрат на транспортування є неадекватною, натомість при прийнятті спірного рішення також розрахунок митної вартості за резервним методом провів з урахуванням транспортних витрат - 300,00 євро. Це дає підстави для висновку, що сума витрат на транспортування визнана митним органом.
Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає зі змісту договору) та зі способу перевезення транспортного засобу. З урахуванням наведеного суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.
Суд вважає, що надані під час митного оформлення товару документи підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару.
Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з документації; транспортних (перевізних) документів; банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
За обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено.
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару у цьому випадку є, крім договору, квитанція про оплату товару на місці. Зважаючи на специфіку укладеного договору купівлі-продажу (між юридичною та фізичною особами) зрозуміло, що позивач не може мати бухгалтерської документації та це не може позбавляти її можливості декларувати товар на підставі вказаних документів, які підтверджують ціну товару.
Воднораз, витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості виданих безпосередньо продавцем документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Поряд з тим декларантом було надано експертну довідку від 31 липня 2024 року №8869/24 (а.с.74), довідку від 08 серпня 2024 року №0583-24 про відповідність транспортного засобу екологічним нормам (а.с.69).
З приводу тверджень відповідача про розбіжності у відомостях про продавця та власника - в супровідному документі T1 від 07 серпня 2024 року НОМЕР_3, договорі купівлі-продажу від 30 липня 2024 року продавець - компанія VIO GmbH, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 03 березня 2023 року НОМЕР_4 власник - ОСОБА_2, то суд зазначає, що продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.
Необхідно зауважити, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні митного законодавства не є документом, який підтверджує митну вартість товару, та чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу й не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця: з поданих декларантом документів (договору купівлі-продажу від 30 липня 2024 року №11437) видно, що продавцем є компанія VIO GmbH (вона ж відправник в супровідному документі T1 від 07 серпня 2024 року НОМЕР_3), а покупцем - ОСОБА_1 (відповідальна за фінансове врегулювання). Встановлені судом обставини дозволяють дійти висновку, що "розбіжності" в документах, про які було вказано у повідомленні декларанту, у рішенні від 08 серпня 2024 року №UA205150/2024/000227/1 про коригування митної вартості товарів носять суб'єктивний характер.
Самі лише припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA20510/2024/042896 від 05 липня 2024 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Суду не надано і вказану митну декларацію, що позбавляє можливості оцінити цей документ на предмет належності як доказу. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних транспортних засобів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан, пробіг, умови продажу/поставки, суб'єктний склад сторін договору тощо.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/000227/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Як наслідок, це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).
Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/002038 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/000227/1, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року, укладеного між адвокатом Шумським Б.А. та ОСОБА_1 (а.с.29), платіжну інструкцію від 23 серпня 2024 року №0.0.3842735772.1 (а.с.33).
Договором про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 визначено, що адвокат Шумський Б.А. приймає на себе доручення Войцеховської О.А. по захисту інтересів та наданню правової допомоги у справі про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв'язку з виконанням умов договору. Відповідно до пункту 7.1 цього договору фіксована вартість надання правничої допомоги по справі становить 8000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 23 серпня 2024 року №0.0.3842735772.1 (а.с.33).
Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. Суд враховує, що спір стосується оскарження одного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та похідної від нього картки відмови у митному оформленні (випуску) товару; крім послуг зі складання позовної заяви (яку у зв'язку з недоліками ухвалою судді від 04 вересня 2024 року залишено без руху), позивачем було подано відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви. Тому обсяг наданих послуг є вочевидь завищеним.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Виходячи із принципів співмірності витрат та "ціни позову", обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією від 05 вересня 2024 року №0467-9260-6371-0642 (а.с.41), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.42).
Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4437,92 грн (1937,92 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору; 2500,00 грн - витрати на правничу допомогу).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/000227/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08 серпня 2024 року №UA205140/2024/002038.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 4437,92 грн (чотири тисячі чотириста тридцять сім грн 92 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк