м. Вінниця
13 грудня 2024 р. Справа № 120/10532/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Як вказує позивач, вона звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про надання інформації щодо виплати їй щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713. У відповідь листом від 19.07.2024 відповідач відмовив у здійсненні доплати відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021, зазначивши, що законні підстави для цього відсутні. Своє рішення відповідач мотивував тим, що 14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" пунктом 1 якої установлено, що з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Оскільки пенсію в разі втрати годувальника позивачці призначено з 14.03.2019, щомісячна доплата згідно Постанови № 713 їй не встановлювалась.
Не погоджуючись із такою відмовою, вважаючи її протиправною та такою, що порушує її права, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову.
Відповідач вказує на те, що 14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" пунктом 1 якої установлено, що з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Поряд з цим у 2018 році з метою проведення перерахунку пенсій Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка набрала чинності 24.02.2018 (далі - Постанова КМУ № 103).
Відповідачем зазначено, що оскільки пенсію в разі втрати годувальника позивачці призначено з 14.03.2019, щомісячна доплата згідно Постанови № 713 їй не встановлювалась.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та з 14.03.2019 отримує пенсію в разі втрати годувальника, яка їй призначена на підставі Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ".
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просила повідомити чи здійснюється їй доплата до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно із постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 та у якому розмірі, якщо виплату доплати було припинено або така не здійснювалась, то просила нарахувати та виплатити їй щомісячну доплату до пенсії.
Листом від 19.07.2024 відповідач відмовив у здійсненні доплати відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021, зазначивши, що законні підстави для цього відсутні. Своє рішення відповідач мотивував тим, що 14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" пунктом 1 якої установлено, що з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону. Оскільки пенсію в разі втрати годувальника позивачці призначено з 14.03.2019, щомісячна доплата згідно Постанови № 713 їй не встановлювалась.
Позивач не погоджується із такою відмовою, вважає її протиправною та такою, що порушує її права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спірним у цій справі є питання про наявність правових підстав для виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.
Відповідно до положень ст. 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.
Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01 липня 2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 713 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня наступного за днем її опублікування та застосовується з 1 липня 2021 року.
Таким чином, унаслідок ухвалення Урядом вказаного нормативно-правового акта з 01.07.2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року, установлена щомісячна доплата у сумі 2000 грн., виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 року.
Разом з тим, встановлюючи з 01 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2000 гривень тим особам, пенсію яким призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-ХІІ або яким призначено ( поновлено ) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, Уряд в пункті 1 Постанови №713 передбачив, що така щомісячна доплата повинна враховуватись під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, положення Закону №2262-ХІІ та Порядку №45 пов'язують перерахунок пенсій із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Аналіз наведених норм права дає суду підстави для висновку, що у розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови №713 під переглядом (перерахунком) пенсій, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, мається на увазі перегляд або перерахунок пенсій, що здійснений Пенсійним органом саме на виконання вимог Закону №2262-ХІІ та на підставі відповідного нормативно - правового акту компетентного органу (у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), а не на виконання судового рішення суду.
Оскільки лише в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, що визначені на законних підставах.
Судом встановлено, що позивачці з 14.03.2019 року призначено пенсію в разі втрати годувальника згідно з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року. При цьому, в подальшому Пенсійним органом не переглядалася ( не перераховувалась ) пенсії позивачки відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ та на підставі відповідного нормативно - правового акту компетентного органу (у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).
Суд зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, Уряд не приймав нормативно - правових актів про зміну будь-яких складових грошового забезпечення військовослужбовців, поліцейських.
Таким чином, суд констатує, що на позивачку розповсюджуються положення абзацу 2 пункту 1 Постанови № 713 відповідно до яких особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Таким чином, позивачці на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 повинна бути здійснена доплата до пенсії у розмірі 2000 грн.
Відтак, оцінюючи правомірність дій пенсійного органу, суд критично відноситься до доводів відповідача, що оскільки пенсію в разі втрати годувальника позивачці призначено з 14.03.2019, то щомісячна доплата згідно з постановою № 713 їй не передбачена. Суд вважає такі твердження необгрунтованими та такими, що суперечать вищенаведеним положенням правових норм.
Підсумовуючи, суд зауважує, що оскільки позивачці призначено пенсію, згідно з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та оскільки в подальшому ( після 01 березня 2018 року ) не проводився перерахунок пенсії позивачки в розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713, який полягає у перерахунку пенсії у зв'язку із зміною будь-яких складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то суд вважає, що пенсійний орган неправомірно не здійснює позивачці нарахування та виплату щомісячної доплати, що передбачена Постановою № 713.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
За таких обставин, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні нарахування та виплати позивачці з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", є протиправною.
В свою чергу, виходячи з повноважень суду при вирішенні справи, визначених частинами 1 - 3 ст. 245 КАС України, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити починаючи з 01.07.2021 нарахування та виплату позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Щодо строку звернення до суду з цим позовом, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" у значенні ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав.
Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).
За обставинами цієї справи спірна щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000 грн не виплачувалась позивачці починаючи з липня 2021 року.
Разом з тим, на думку суду, підстав для обчислення з вказаної дати строку звернення до суду немає.
Суд враховує, що позивачка до отримання листа - відповіді відповідача не могла дізнатися про невиплату ( виплату не в повному обсязі, припинення виплати ) їй спірної доплати до пенсії, оскільки закономірно розраховувала на те, що відповідач, як орган державної влади, буде діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, тобто виконуватиме вимоги Постанови № 713.
Відтак, у даному випадку, суд вважає застосовною правову позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 та від 25.02.2021 у справі №822/1928/18, відповідно до якої при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті легалізації допущених пенсійним органом порушень прав пенсіонера і що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема при отриманні відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок, а тому у цьому разі початок перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно пов'язувати з датою отримання листа-відповіді (листа-роз'яснення) від органу Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що після виникнення у позивачки сумніву щодо нарахування та виплати їй доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, позивач звернулась до відповідача з заявою, у відповідь на яку отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.07.2024 року.
В листі повідомлялося, що оскільки пенсію в разі втрати годувальника позивачці призначено з 14.03.2019, щомісячна доплата згідно з Постановою № 713 не встановлювалась.
При цьому, матеріали цієї справи не містять доказів, що відповідач повідомляв позивача як про новий розмір пенсійних виплат з липня 2021 року, так і про розмір пенсійних виплат з урахуванням здійсненого перерахунку на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду в справі №120/2917/24, а також про невстановлення доплати на виконання постанови Кабінету Міністрів України №713.
Відтак, суд приходить до висновку, що про порушення своїх прав позивачка могла дізнатися не раніше, ніж отримала лист - відповідь відповідача від 13.07.2023 року.
Таким чином, суд вважає, що обчислення перебігу строку звернення до адміністративного суду з цим позовом необхідно пов'язувати саме з вказаним листом-відповіддю, а отже, такий строк позивачем не пропущений.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Водночас прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду усі сумніви щодо початку перебігу такого строку трактує на користь позивача.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити починаючи з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна