12 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 570/33/24
Провадження № 22-ц/4815/1187/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: Військова частина НОМЕР_1
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Негрея О.М. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року, ухвалене в складі судді Щтогуна О.С., повний текст рішення складено 27.08.2024 року у справі № 570/33/24,
У січні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регрессу.
Позов мотивований тим, що 22 січня 2018 року о 10 годині 07 хвилин в м. Сєвєродонецьк на перехресті вул. Гагаріна та пр. Центрального сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - Військова частина НОМЕР_1 ) та автомобіля ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та завдано шкоди власнику зазначеного транспортного засобу.
08 листопада 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало завдані збитки власнику транспортного засобу ОСОБА_2 , відповідно до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2022 року у справі № 918/883/21 було стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 38516,15 грн. шкоди, та 2270 грн. судових витрат.
07 грудня 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 було виконано вищевказане рішення суду і сплачено на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 38516,15 грн. шкоди, та 2270 грн. судових витрат.
Просив суд стягнути в порядку регресу вищевказану суму шкоди та понесені судові витрати з відповідача ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 в порядку регресу суму виплаченого відшкодування у розмірі 38516 (тридцять вісім тисяч п'ятсот шістнадцять) гривень 15 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2684 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Негрей О.М. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з'ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що обов'язок по страхуванню транспортного засобу покладено на власника майна, і тоді б шкоду потерпілому відшкодував страховик. Проте в порушення закону військова частина не застрахувала автомобіль. Вказує, що питання щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців (на час виникнення спірних правовідносин) були врегульовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України № 243/95-ВРвід 23.06.1995 року. Вважає, що суд був вправі покласти на відповідача матеріальну відповідальність лише в частині розміру його грошового забезпечення за січень 2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам в повній мірі не відповідає.
Встановлено, що 22 січня 2018 року о 10 годині 07 хвилин в м. Сєвєродонецьк на перехресті вул. Гагаріна та пр. Центрального сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля УАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - Військова частина НОМЕР_1 ) та автомобіля ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_3 та завдано шкоди власнику зазначеного транспортного засобу. На момент вчинення ДТП ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
08 листопада 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало завдані збитки власнику транспортного засобу ОСОБА_2 , відповідно до ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2022 року у справі № 918/883/21 було стягнуто із військової частини НОМЕР_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 38516,15 грн. шкоди, та 2270 грн. судових витрат.
07 грудня 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 вищевказане рішення суду виконано і сплачено на користь МТСБУ 38516,15 грн. шкоди та 2270 грн. судових витрат, про що свідчать копії платіжних доручень № 1401 та № 1402 від 07 грудня 2022 року (а.с.6, 8)
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" - фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191ЦК).
Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (надалі Положення), передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов'язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України (п.7).
Згідно п.8 Положення, залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Відповідно до п. 10 Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Повна матеріальна відповідальність за шкоду військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, заподіяна з їх вини державі настає у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій, дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.
Так як з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої була завдана шкода, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, як це передбачено п. 10 Положення, оскільки шкоду заподіяно недбалим виконанням ним службових обов'язків.
Покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності не відповідає вимогам зазначеного Положення, оскільки матеріали справи не містять даних про вчинення умисних протиправних дій, дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину або посилання на наявність інших обставин, за яких настає повна матеріальна відповідальність.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № загальна сума доходу військовослужбовця в січні 2018 року становила..
З огляду на викладені вище обставини позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з відповідача у порядку регресу завданої шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі заробітної плати за січень 2018 року, що становить 10002,86 грн.
Доводи відповідача про те, що відповідальність в даному випадку повинна нести військова частина, оскільки вона не застрахувала транспортний засіб, також на увагу не заслуговують, оскільки відповідачу, перед експлуатацією даного транспортного засобу, було достовірно відомо, що транспортний засіб не застрахований і його експлуатація без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, забороняється, однак він порушив вимоги чинного законодавства, керував транспортним засобом, з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, були пошкоджені транспортні засоби, відтак він повинен нести відповідальність за фактично завдану шкоду, однак у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, оскільки шкоду заподіяно недбалим виконанням ним службових обов'язків.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367,376,381-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Негрея О.М. задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року скасувати.
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 в порядку регресу суму виплаченого відшкодування у розмірі 10002,86 грн (десять тисяч дві гривні 86 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2024 року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.