12 грудня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/7249/24
Провадження № 22-ц/4815/1158/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В.,Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна"
розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року, ухвалене в складі судді Бучко Т.М., повний текст рішення складено 12 серпня 2024 року у справі № 569/7249/24
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позов мотивовано тим, що 20 липня 2023 року в м. Рівне на просп. Генерала Безручка, 5 з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний йому на праві власності транспортний засіб Toyota Camry, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована,згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №214796755 у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», ліміт відповідальності якого за шкоду завдану майну становить 160 000, 00 грн.
20 липня 2023 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із повідомленням про настання події, а 13 жовтня 2024 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 71852,09 грн.
Вказує, що розмір страхового відшкодування нарахований відповідачем не відповідає вартості матеріального збитку згідно даних визначених висновком незалежного експерта.
02 січня 2024 року позивачем було направлено відповідачу заяву про перегляд рішення щодо розміру страхового відшкодування, однак сума страхового відшкодування не була перерахована, у здійсненні перерахунку було відмовлено.
Просив суд стягнути з відповідача недоплачену вартість страхового відшкодування, а також судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 79790 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн 46 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_1 11045 (одинадцять тисяч сорок п'ять) грн 96 коп у відшкодування витрат на оплату судового збору та витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при виплаті заподіяної шкоди відповідач керувався тим, що пошкоджений автомобіль не є фізично знищеним і його можливо відремонтувати. Суд не врахував, що представником відповідача у передбачений Законом строк було проведено зовнішній огляд транспортного засобу та правомірно визначено розмір страхового відшкодування.
Стосовно проведеного дослідження оцінювачем ОСОБА_3 зазначає, що дослідження відповідає приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національному стандарту N1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», що затверджено Постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440, та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки оцінювачем ОСОБА_4 було правомірно підготовлено Звіт та Висновок на замовлення відповідача.
Крім того, вважає, що у відповідача відсутній обов'язок приймати до уваги наданий позивачем висновок оскільки законом визначений вичерпний перелік випадків, коли потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру збитку.
Вважає, що з урахуванням вимог ст.. 1194 ЦК України позивач помилково визначив страховика у статусі відповідача, оскільки вимоги необхідно пред'являти до особи, яка винна у пошкоджені транспортного засобу.
Вважає, що наданий позивачем експертний висновок є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він не відповідає вимогам ст.. 102,106 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає в повній мірі.
Установлено, що 20 липня 2023 року в м. Рівне на просп. Генерала Безручка, 5 з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний ОСОБА_5 , на праві власності транспортний засіб Toyota Camry, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно полісу №214796755 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, визначено у розмірі 160 000, 00 грн, франшиза - 2500.
21 липня 2023 року представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» ОСОБА_6 оглянув транспортний засіб Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та склав протокол огляду транспортного засобу.
Відповідно до звіту № 27784 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 02 жовтня 2023 року оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна», вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 82707,31 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування); вартість матеріального збитку без урахування ПДВ становить 71852,09 грн.
13 жовтня 2023 року, за заявою ОСОБА_5 страховиком ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 71852,09 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» №VCC4I2J7CITVQUG9 від 14 лютого 2024 року.
Згідно висновку експерта № 397.23СЕ судової автотоварознавчої експертизи автомобіля Toyota Camry, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 29 грудня 2023 року судовим експертом Картавовим Ю.О. за заявою ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на момент ДТП становить 151642,55 грн.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).
Як закріплено у статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За нормами п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постановах від 16 грудня 2020 року у справах №462/1696/15-ц, №757/13525/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Убачається, що відповідач, при виплаті позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 71852,09 грн. на підставі страхового акту №10892/1/2023, керувався звітом № 27784 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 від 02 жовтня 2023 року.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснено позивачу виплату страхового відшкодування у сумі 71852,09 грн без узгодження із позивачем його розміру, всупереч ст. 36 Закону.
Також судом першої інстанції встановлено, що вказаний звіт №27784 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 02 жовтня 2023 року не відповідає вимогам Методики, оскільки транспортний засіб особисто оцінювачем не оглядався, а при його складанні використано лише акт огляду (протокол огляду транспортного засобу без дати складання) проведений спеціалістом.
Крім того, убачається, що у порушення вимог Методики, у ремонтній калькуляції №108921 від 02 жовтня 2023 року, що є додатком до звіту, оцінювач вводив вручну дані щодо вартості ремонтних робіт та складових запасних частин, позначених символом (*), а не брав такі дані з належних джерел, у зв'язку з чим було занижена вартість відновлювального ремонту, а отже, і вартість матеріального збитку.
Оцінювач ОСОБА_4 при складанні звіту не попереджався про кримінальну відповідальність.
Звіт автотоварознавчого дослідження, складений без особистого огляду транспортного засобу експертом (оцінювачем), не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у пунктах 44-45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц.
За таких обставин суд правомірно відхилив звіт №27784 як доказ на підтвердження розміру завданих позивачу матеріальних збитків та, відповідно, розміру страхового відшкодування.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертного дослідження №391.23ЕД від 29.12.2023 року, наданого позивачем, не є належним та допустимим доказом у справі безпідставні, оскільки відповідачем не надано будь яких доказів на спростування вказаного висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи та не спростовано визначений розмір матеріального збитку, а отже не доведено, що розмір матеріального збитку визначено експертним дослідженням неправильно.
Крім того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою спростування результатів експертизи від 29.12.2023 року №391.23ЕД.
Висновок судового експерта №391.23ЕД від 29.12.2023 року ОСОБА_7 складено з урахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, Закону України «Про судову експертизу», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майнових прав», системи AUDATEX, Довідника «Бюлетень авто товарознавця», даних мережі Інтернет.
Крім того, експертний висновок містить попередження експерта про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 КК України.
Отже, висновок судової автотоварознавчої експертизи №391.23ЕД від 29.12.2023 року, наданий позивачем є належним доказом на підтвердження розміру матеріального збитку, дослідження проведено відповідно до встановленої Методики товарознавчої експертизи, а отже правильно прийнято судом першої інстанції до уваги як доказ на підтвердження розміру завданих збитків.
Зважаючи на викладене, місцевий суд обґрунтовано вважав, що недоплачена сума страхового відшкодування становить 79790,46 грн та підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача .
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів оплати висновку експерта у розмірі 11200 грн не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Витрати, за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 серпня 2024 року року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 12 грудня 2024 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.