справа №754/14406/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/6957/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Корсунь-Шевченківський Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України, у кримінальному провадженні №12024100030002540 від 07 жовтня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши у період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, тобто до 11 грудня 2024 року.
Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу прокурора; не пізніше 3-х діб повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому ж кримінальному провадженні; здати на зберігання до слідчого СВ Деснянського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Визначено строк дії ухвали до 11 грудня 2024 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Уважає ухвалу слідчого судді необґрунтовано, невмотивованою та такою, що не відповідає вимогам статей 370, 372 КПК України, що вказує на її незаконність.
У мотивування скарги зазначає, що ризик переховуватись від органів досудового розслідування або суду відсутній, оскільки дане кримінальне провадження виділено з іншого кримінального провадження, тобто майже 1 рік та 4 місяці підозрюваний ОСОБА_7 мав можливість вчинити всі вказані стороною обвинувачення дії по перешкоджанню кримінальному провадженню, але їх не вчинив, навпаки визнав повністю свою вину, сприяє стороні обвинувачення у здійсненні розслідування, добровільно відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки у повному обсязі, з'являється на всі виклики слідчого, тобто має ідеальну процесуальну поведінку.
Також вказує, що прокурор не надав жодного доказу, що підозрюваний якимось чином намагався самостійно або через третіх осіб впливати на свідків або інших осіб, про що свідчить відсутність будь-якої заяви, поданої до правоохоронних органів з цього приводу, жоден свідок у суді не заявив, що на нього ОСОБА_7 здійснюється тиск.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, веде активне суспільне життя, має хорошу репутацію, що підтверджується відповідними характеристиками та відзнаками, має тісні соціальні зв'язки, так як має родину - дружину та двох дітей.
Посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи, має тяжке захворювання - гіпертонічну хворобу другого ступеню з дуже високим ризиком порушення мозкового кровообігу по типу транзитної ішемічної атаки, з 10 липня 2023 року по 23 липня 2023 року йому було проведено операцію на серці та він перебував на стаціонарному лікуванні, потребує постійного спостереження кардіолога та невролога по місцю проживання.
Зауважує, що застосування домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 може стати перешкодою для надання йому своєчасної відповідної медичної допомоги, призвести до його смерті або спричинення стану неосудності.
На переконання сторони захисту, вказані слідчим у клопотанні обов'язки, які він просить покласти на ОСОБА_7 , є по своїй суті запобіжним заходом, передбаченим статтею 179 КПК України, у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024100030002540 від 07 жовтня 2024 року (виділеного з кримінального провадження №42023102030000105 від 30 травня 2023 року) за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
09 жовтня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
11 жовтня 2024 року прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням у кримінальному провадженні №12024100030002540 від 07 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши у період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати місце його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, тобто до 11 грудня 2024 року.
Покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу прокурора; не пізніше 3-х діб повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому ж кримінальному провадженні; здати на зберігання до слідчого СВ Деснянського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_9 (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Визначено строк дії ухвали до 11 грудня 2024 року.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період часу з 23-00 години до 06-00 години наступної доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Крім того, слідчим суддею під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя, встановивши, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а також урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , наявність існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , дані про його особу та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 23-00 години до 06-00 години наступної доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за наявності доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт в певний час доби, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного визначений запобіжний захід з покладенням на останнього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
З наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не убачає підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, оскільки, на переконання колегії суддів, обраний слідчим суддею запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом та здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Доводи скаржника, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, веде активне суспільне життя, має хорошу репутацію, що підтверджується відповідними характеристиками та відзнаками, має тісні соціальні зв'язки, так як має родину - дружину та двох дітей, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.
Також колегією суддів в ході судового розгляду досліджено усі надані стороною захисту відомості про стан здоров'я підозрюваного та наявність у нього ряду захворювань, відомості про назви яких містяться в матеріалах судової справи.
Разом з тим, надані відомості про стан здоров'я не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 176-178, 181, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3