справа №758/8537/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/5169/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні №12024100120000071 від 24 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою - задоволено частково.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою строком до 01 серпня 2024 року.
Визначено строк дії ухвали до 01 серпня 2024 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що він потребує лікування, оперативного втручання та надання належної медичної допомоги, яку не отримує у повному обсязі в умовах слідчого ізолятора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні СВ УП в метрополітені ГУНП у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100120000071 від 24 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 24 квітня 2024 року приблизно о 09 год. 45 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у вагоні електропотягу на станції метро «Печерська» КП «Київський метрополітен» в м. Києві, помітив перед собою ОСОБА_9 , яка стояла лицем до виходу з вагону та в цей час у останнього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою власного збагачення, будучи обізнаним, що з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, впевнившись, що за його злочинними діями потерпіла ОСОБА_9 та сторонні особи не спостерігають, ОСОБА_7 у той же день, приблизно о 09 год. 50 хв. перебуваючи у вагоні електропотягу на станції метро «Печерська» КП «Київський метрополітен», шляхом вільного доступу, з лівої зовнішньої кишені куртки, в яку була одягнена ОСОБА_9 , викрав мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «POCO F5 pro» чорного кольору ІМЕІ 1- НОМЕР_1 ІМЕІ НОМЕР_2 , у пластиковому чохлі чорного кольору з сім картками мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 та «Лайф» НОМЕР_4 , що належать ОСОБА_9 , та у подальшому місце вчинення злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 17 501,06 грн.
24 квітня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано у порядку статті 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
25 квітня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 строком на 60 діб, тобто до 22 червня 2024 року із можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.
14 червня 2024 року в рамках кримінального провадження №12024100120000071 від 24 квітня 2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
14 червня 2024 року прийнято рішення про завершення досудового розслідування та надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення.
14 червня 2024 року прокурором у кримінальному провадженні надано слідчому доручення повідомити сторону захисту та потерпілих про завершення досудового розслідування та здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження.
Зважаючи на процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 після повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, а саме спроби зашкодити своєму здоров'ю, постановою слідчого призначено проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі строком на 30 діб, тобто до 16 липня 2024 року із можливістю внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.
10 липня 2024 року до Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою - задоволено частково.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою строком до 01 серпня 2024 року.
Визначено строк дії ухвали до 01 серпня 2024 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя у відповідності до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків і потерпілу, експерта у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.
При цьому, зауваживши, що прокурором у судовому засіданні наведені обставини, які вказують на те, що зазначені ризики за статтею 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися, також наведені обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання під вартою по кримінальному провадженню та доведено, що вказані у сукупності обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
При цьому, слідчим суддею зауважено, що доказів, які б вказували на те, що більш м'який запобіжний захід може забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного стороною захисту суду не надано.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Зокрема, слідчим суддею обґрунтовано зауважено, що даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником та самим підозрюваним не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що станом на час розгляду клопотання прокурора стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування та надано можливість для ознайомлення з ними, а отже строки досудового розслідування зупинені відповідно до статті 290 КПК України.
Відповідно до частини дванадцятої статті 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Тобто, невиконання вимог статті 290 КПК України може слугувати підставою для визнання доказів недопустимими.
Таким чином, з урахуванням наведеного, а також у зв'язку з тим, що під час розгляду вказаного клопотання стороною обвинувачення було доведено існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та необхідність надання часу для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, з метою виконання підозрюваним ОСОБА_7 його процесуальних обов'язків, слідчий суддя обґрунтовано вважав, що існують підстави для продовження застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, вказаний строк у будь-якому разі не може перевищувати строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024100120000071 від 24 квітня 2024 року у випадку його непродовження або незвернення з обвинувальним актом до суду.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків спроб ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків і потерпілу, експерта у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 потребує лікування, оперативного втручання та надання належної медичної допомоги, яку не отримує у повному обсязі в умовах слідчого ізолятора, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, оскільки суду не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Окрім того, згідно з вимогами статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційної скарги строк дії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року закінчився.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3