№ справи: 761/30219/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16905/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Стрижеуса А.М.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту місця народження дитини за місцем проживання батьків,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2024 року,
встановив:
у серпні 2023 року заявники звернулись до суду із заявою, у якій просили встановити юридичний факт - місце народження їх сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батьків, а саме: Україна, м. Київ.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2024 року заяву було залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявники посилались на те, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають у місті Києві, однак у зв'язку з введенням на території України воєнного стану у лютому 2022 року ОСОБА_1 була вимушена виїхати до більш безпечного місця. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у місті Новояворівськ Львівської області народила дитину - ОСОБА_4 . Заявники вказували, що під час реєстрації народження дитини заявниці ОСОБА_1 не було роз'яснено положень Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, у зв'язку з чим в актовому записі про народження дитини було вказано фактичне місце народження дитини, а не зареєстровано його за місцем проживання батьків. За таких обставин заявники просили суд встановити факт місця народження дитини за місцем проживання батьків - у місті Києві.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року у відкритті провадження було відмолено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2024 року заяву було залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками не було наведено ґрунтовних доводів про те, яке саме значення для охорони прав, свобод та інтересів має такий юридичний факт, як реєстрація народження дитини за місцем проживання батьків. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що народження дитини у певному місці є юридичним фактом, який вказується у свідоцтві про народження, а зазначення реєстрації народження дитини за місцем проживання батьків є правом заявників. Вказує, що заява про реєстрацію дитини за фактичним місцем її народження була подана ОСОБА_1 під впливом хвилювань, а тому факт місця народження дитини у м.Києві має бути встановлено у судовому порядку. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у заявників народився син ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про народження, виданого Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем народження ОСОБА_4 є: Україна, Львівська область, Яворівський район, місто Новоярівськ.
Заявники не заперечували, що їх син ОСОБА_4 фактично народився саме за вказаним місцем - у місті Новоярівськ Львівської області.
Матеріали справи свідчать також про те, що ОСОБА_1 зверталась до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про внесення змін до актового запису про народження її сина ОСОБА_4 . За наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 . Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було надано висновок про неможливість внесення змін в актовий запис. Доказів оскарження вказаного висновку в судовому порядку заявниками не надано.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
В даному випадку при зверненні до суду із заявою заявники не вказували про те, для захисту, виникнення, зміни або припинення яких саме особистих чи майнових прав має бути встановлено факт - місце народження дитини за місцем проживання батьків. Заявники не зазначали, для виникнення яких саме та чиїх саме прав - своїх чи дитини, необхідне встановлення відповідного юридичного факту.
Крім того, зі змісту поданої заяви та апеляційної скарги вбачається, що заявники просять про встановлення юридичного факту - а саме місця народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у місті Києві, що суперечить фактичним обставинам.
Враховуючи те, що заявники визнають, що їх син народився саме у місті Новоярівськ, а не у місті Києві, як вони просять встановити, зміст поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зводиться до незгоди заявників з діями Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) при реєстрації народження дитини, а також діями Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у внесенні змін до актового запису про народження дитини.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2024 року.
Головуючий
Судді