№ справи: 369/6227/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/17140/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Фінагеєва І.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
03 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Стрижеуса А.М.
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року,
встановив:
у квітні 2024 року заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що сплачені ним на користь ОСОБА_2 платежі в період з 01 січня 2017 року по 26 жовтня 2023 року є аліментами на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року заяву було задоволено, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 платежі в період з 01 січня 2017 року по 26 жовтня 2023 року у розмірі 203 329,56 гривень є аліментами на утримання спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилався на те, що він з 11 листопада 2011 року по 08 червня 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в якому народилась ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 грудня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів. Заявник вказував, що постановою Вишневського ВДВС у Бучанському районі Київської області від 09 жовтня 2023 року було звернуто стягнення на його заробітну плату, пенсію та інші доходи. У вказаній постанові також було визначено розмір заборгованості зі сплати аліментів, а саме 134 713,50 гривень. Заявник вказував, що розмір заборгованості не відповідає дійсності, оскільки за період з 01 січня 2017 року по 26 жовтня 2023 року ним було сплачено на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 203 329,56 гривень. З урахуванням викладеного, просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що сплачені ним на користь ОСОБА_2 грошові кошти є аліментами на утримання дитини.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року заяву було задоволено, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що сплачені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 платежі в період з 01 січня 2017 року по 26 жовтня 2023 року у розмірі 203 329,56 гривень є аліментами на утримання спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заінтересованою особою ОСОБА_2 не було надано до суду доказів про те, що між нею та заявником існують будь-які інші грошові зобов'язання, крім тих, що пов'язані з утриманням спільної дитини, а тому сплачені грошові кошти є аліментами. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з таких підстав.
У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що сплачені заявником кошти не були регулярними періодичними платежами, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх аліментами. Також скаржник посилалась на те, що між нею та заявником існували й інші правовідносини, а саме щодо сплати комунальних платежів за утримання майна, що є їх спільною власністю.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Вирішуючи питання про задоволення заяви, суд першої інстанції посилався на положення п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, якими передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Разом з тим, судом першої інстанції не було взято до уваги те, в даному випадку не є предметом розгляду факт перебування дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні її батька - заявника ОСОБА_1 .
Матеріали справи свідчать про те, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття в силу закону і такий факт не підлягає встановленню в судовому порядку в окремому провадженні.
04 травня 2017 року на підставі виконавчого листа, виданого Дубровицьким районним судом Рівненської області, Києво-Святошисньким районним ВДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів.
Постановою державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) від 09 жовтня 2023 року було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 шляхом здійснення відрахувань з доходів боржника 25% на сплату аліментів, а також 25% на погашення боргу, який становить 134 713,50 гривень.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на сплату ним на корись стягувачки грошових коштів в розмірі 203 329,56 гривень.
Частиною 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача, подання відповідної заяви стягувачем або боржником.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Положеннями ст. 195 СК України визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Доказів про те, що заявнику ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні перерахунку заборгованості, матеріали справи не містять. Крім того, у випадку відмови у проведенні перерахунку заборгованості, боржник не позбавлений права оскаржити такі дії державного виконавця в судовому порядку шляхом подання відповідної скарги та доводити в межах цього провадження відсутність у нього заборгованості перед ОСОБА_2 .
Вказані обставини судом першої інстанції до уваги взяті не були. Надана до суду першої інстанції стягувачкою довідка-розрахунок заборгованості станом на 01 грудня 2023 року не свідчить про те, що заявнику було відмовлено у проведенні перерахунку, оскільки вказана довідка не містить дати її видачі та дати проведення відповідного розрахунку.
Боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06.
Питання з приводу правомірності визначення державним виконавцем розміру заборгованості за сплати аліментів підлягає розгляду в порядку судового контролю за виконання судових рішень, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06, від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що хоча обставини справи і свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, однак з урахуванням відсутності доказів про те, чи було задоволено заяву боржника про проведення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів та чи оскаржувались дії чи бездіяльність виконавця в судовому порядку однією зі сторін виконавчого провадження, дійти висновку про наявність реального, а не гіпотетичного спору про право, неможливо.
Враховуючи те, що підстави для встановлення факту сплати заявником аліментів у заявленому розмірі в порядку окремого провадження відсутні, у задоволенні заяви слід відмовити.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог заяви.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2024 року.
Головуючий
Судді