ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2024Справа № 910/11457/24
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О, розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
(03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31;
ідентифікаційний код: 31650052)
до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ
"ГАРДІАН""
(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96;
ідентифікаційний код: 35417298)
про стягнення 7 596,02 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН"" (далі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 7 596,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11457/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
14.10.2024 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в котрому зауважено що до пошкодженого транспортного засобу «Skoda Octavia» слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу 0,509 з огляду на що вартість відновлювального ремонту складає 141 639,60 грн., яка повністю сплачена відповідачем, отже у позові слід відмовити.
21.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченнями щодо аргументів відповідача.
29.10.2024 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та ТОВ «ІНТЕГРАЛ СІСТЕМС» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 19925956-02- 10-01 від 24.05.2023 року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 .
09.02.2024 р. на автодорозі Київ - Знам'янка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля Skoda Octavia, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні ушкодження).
Згідно з Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області по справі № 699/320/24 від 21.03.2024 року особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту №19925956-02-10-01 від 24.05.2023 року страховим випадком є Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) (п.4.1.1. Договору страхування).
Підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування та обрана Страховиком (п. 5.2. Договору страхування). Страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів (п. 5.1. Договору страхування).
Відповідно до рахунку СТО № 500 від 22 лютого 2024 року та Акту виконаних робіт № 11055 від 21 серпня 202 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 складає 223 745,19 грн.
Так, згідно умов договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило на рахунки СТО суму страхового відшкодування в розмірі 223 745,19 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідності до статті 102 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховим актом № 2346767-1 від 29.02.2024 р. та платіжною інструкцією № 13187 від 29.02.2024 р..
Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «ВУСО» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику, як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 7 596,02 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що автомобіль Skoda Octavia, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН"" за полісом № ЕР 218685409.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача, як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 р., по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 р., по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 р., по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 р., по справі № 910/171/17 від 02.10.2018 р.
Також суд зважає на положення статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР218685409 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 160 000,00 грн., а франшиза - 3 200,00 грн., відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу з урахуванням франшизи становить 149 235,62 грн.
Відповідач, заперечуючи щодо позову, вказує, що відповідно до звіту №43-R/14/14/2020-02-09 про визначення вартості коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу від 04.03.2024, виготовленим фізичною особою-підприємцем Видутою Денисом Юрійовичем на замовлення відповідача, коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 складає 0,509 а не 0,46, як визначено позивачем. Суд відхиляє дані твердження відповідача, як необґрунтовані, з огляду на таке.
Так, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 та від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: у межах страхових сум (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції Вищого господарського суду України в постанові від 10.12.2014 по справі № 910/7163/14 зазначила, що погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, про те, що, з урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акта, платіжного доручення та рахунку-фактури, виставленого особою, яка надала послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (до таких висновків прийшов Верховний Суду постановах від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц та від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц).
Зважаючи на висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Тобто, матеріальний збиток, це вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Е з - коефіцієнт фізичного зносу. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Позивач вказує, що відновлювальний ремонт транспортного засобу Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є рахунок СТО № 500 від 22 лютого 2024 року та Акт виконаних робіт № 11055 від 21 серпня 2024 року, якими визначено, що вартість відновлювального ремонту а/м Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 складає 223 745,19 грн.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2346767-1 від 29.02.2024 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 223 745,19 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 13187 від 29.02.2024 р..
Тому, в даному випадку розмір заподіяної шкоди повинен визначатися виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до Звіту № 43-R/14/14 наданого Відповідачем було застосовано Дз - процент додаткового збільшення (зменшення) вартості ТЗ, який визначається згідно додатку 4 « Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»: Дз = - 10.0% (Автомобілі легкові та автобуси спеціалізованого призначення,); проте транспортний засіб Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 не є легковим автомобілем та автобусом спеціалізованого призначення.
Відповідно до Закону України « Про автомобільний транспорт», в якому зазначено, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Тому Дз - процент додаткового збільшення (зменшення) вартості ТЗ повинен бути застосований у розмірі 4.00 % про що вказано у Звіті про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 38495 від 11.04.2024 р. на підставі якого була розрахована сума позовних вимог до Відповідача.
Окрім того, вбачається, що звіт № 43-R/14/14 проведений на замовлення зацікавленої у вирішенні справи особи, інший оцінювач не виклав мотивів, за яких проведене ним дослідження є більш достовірним, відсутні дані про готовність та змогу іншого СТО виконати відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 . Також, суд зауважує, що до звіту не додано документів на підтвердження кваліфікації оцінювача. Тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.
З огляду на наведене, суд не приймає до уваги звіт № 43-R/14/14
ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фафорит» для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 38495 від 11.04.2024 р. коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля Hyundai H350, д.р.н. НОМЕР_1 дорівнює 0,46.
Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез) де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн.; Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт ,грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідно до Акту виконаних робіт № 11055 від 21 серпня 2024 року: Ср = 51 300,39 грн.; См = 17 424,00 грн.; Сс = 155 020,80 грн.. Тоді за формулою Сврз = 51 300,39 + 17 424,00 + 155 020,80 х (1 - 0,46) = 152 435,62 грн.
Відповідно до Полісу ЕР 218685409 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн Відповідно до ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Тому віднімаємо суму франшизи, 152 435,62 грн. - 3 200,00 грн. = 149 235,62 грн.
В п. 9.1 ст. 9 Закону зазначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач безпідставно занизив вартість страхового відшкодування.
03.06.2024 року Відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування в сумі 141 639,60 грн., що підтверджується Довідкою вих. № 4252/2024/вих від 17 вересня 2024 року про надходження коштів на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО».
Недоплата становить 7 596,02 грн. 149 235,62 (Сврз) - 141 639,60 (виплата від Відповідача) = 7 596,02 грн.)
Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з Відповідача становить 7 596,02 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати суми страхового відшкодування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду відносно вказаної події позивачу.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 596,02 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРДІАН"" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код: 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код: 31650052) страхове відшкодування в розмірі 7 596,02 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов