ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2024Справа № 910/8328/23 (910/7963/24)
За первісним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення грошових коштів у розмірі 5 949 839,37 грн.
та
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 5 540 859,00 грн.
в межах справи № 910/8328/23
За заявою Щербець Євгенії Юріївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_2
від відповідача-Качмар О.Й., Шабаровський Б.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8328/23 про неплатоспроможність Щербець Євгенії Юріївни .
У червні 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів з Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни у розмірі 5 949 839,37 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.07.2024.
17.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на первісний позов.
17.07.2024 до суду від Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення 5 540 859,00 грн.
23.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь ОСОБА_1. на відзив на первісний позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 відкладено вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни до ОСОБА_1 про стягнення 5 540 859,00 грн. до моменту повернення матеріалів справи № 910/8328/23 (910/7963/24) з Північного апеляційного господарського суду.
Судове засідання, призначене на 24.07.2024, не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі № 910/8328/23 (910/7963/24) не прийнято до розгляду і повернуто скаржнику.
Матеріали справи № 910/8328/23 (910/7963/24) повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд справи № 910/8328/23 (910/7963/24) за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання за первісним та зустрічним позовами призначено на 16.10.2024.
30.09.2024 до суду надійшов відзив ОСОБА_1. на зустрічний позов.
08.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Фізичної особи-підприємця Щербець Є.Ю. на відзив ОСОБА_1. на зустрічний позов.
У судове засідання, призначене на 16.10.2024, з'явилися повноважні представники сторін.
Представником Фізичної особи-підприємця Щербець Є.Ю. у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання мотивовано тим, що ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 по справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) відкладено розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) на 22.10.2024. На думку заявника, у разі скасування Верховним Судом рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 по справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) у сторін з'явиться необхідність у заявленні відповідних клопотань, які можуть бути заявлені лише у підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 закрито підготовче засідання, розгляд справи по суті призначено на 20.11.2024.
20.11.2024 Фізичною особою-підприємцем Щербець Євгенією Юріївною подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, як поданого завідомо безпідставно. За доводами заявника, під час розгляду справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) представник позивача послідовно стверджував, що сума коштів у розмірі 135 000,00 доларів США передана Фізичній особі-підприємцю Щербець Євгенії Юріївні безпосередньо в якості передоплати за договором оренди та поточного ремонту нерухомого майна, а не на підставі договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020. При цьому, звернувшись із даним позовом до суду про застосування наслідків недійсності договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 ОСОБА_1, слідує довести факт сплати спірної суми грошових коштів саме за договором № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, докази чого, натомість, у матеріалах справи відсутні. Також заявник звернув увагу на пункт 76 постанови Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц).
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) проти задоволення вказаного клопотання під час судового засідання 20.11.2024 заперечував.
Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 4 ГПК України внормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Таким чином, підставою для звернення до суду з позовом є порушення прав або охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також обирає спосіб захисту такого права.
У статті 14 ГПК України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів, до яких звернуті позовні вимоги, є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.
Водночас суд перевіряє доводи позивача та залежно від встановленого вирішує питання про наявність або відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права або інтересу, а також з'ясовує, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбаченим законодавством способам, а також чи забезпечує спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.
У постанові від 09.02.2022 у справі N 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У пункті 3 частини 2 статті 43 ГПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3 статті 43 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Положення статті 13 ЦК України визначають, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2- 5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, співмірності, справедливості під час реалізації суб'єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов'язків.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі N 905/945/18, від 16.10.2019 у справі N 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі N 910/6116/20).
Отже, зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Подання завідомо безпідставного позову означає, що позивач завчасно (заздалегідь наперед) усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також завдання господарського судочинства, звернувся з таким позовом.
У той же час, різне тлумачення та розуміння сторонами предмету та підстав позову не є безумовною обставиною, за якою позов можна кваліфікувати як завідомо безпідставний та штучний.
Так, подання ОСОБА_1 даного позову про стягнення грошових коштів з Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни у розмірі 5 949 839,37 грн. у порядку реституції є реалізацією права на судовий захист в обраний позивачем спосіб.
Разом із цим, Фізичною особою-підприємцем Щербець Євгенією Юріївною не доведено наявності фактичних обставин про те, що поданий позов є безпідставним та носить характер зловживань процесуальними правами.
Суд зауважує, що фактично викладені в клопотанні про залишення позову без розгляду доводи є за своїм змістом запереченнями сторони проти вимог первісного позову, надання оцінки яким здійснюється судом під час вирішення спору по суті.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ураховуючи те, що дана позовна заява позивача має реальний характер, та судом не встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Щербець Євгенії Юріївні у задоволенні клопотання про залишення позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про стягнення грошових коштів у розмірі 135 000,00 доларів США, що еквівалентно 5 474 317,50 грн. та 3 % річних в розмірі 475 521,87 грн., що разом складає 5 949 839,37 грн. без розгляду.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено10.12.2024
Суддя Д.В. Мандичев