справа № 757/55413/23-ц головуючий у суді І інстанції Новак Р.В.
провадження № 22-ц/824/14987/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
04 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про захист честі, гідності та ділової репутації,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українське бюро кредитних історій», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на дату подання позовної заяви в базі даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій», відомості до якої є доступними для фінансових установ містяться недостовірні дані щодо наявності грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс». Вказана інформація є недостовірною, оскільки позивач жодних договорів з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» не укадав, своєї згоди на поширення цієї інформації в УБКІ відповідачам не надавав.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року закрито провадження в частині позовних вимог до відповідача - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладені ним у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Українське бюро кредитних історій» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити,виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що за інформацією ТОВ «Українське бюро кредитних історій» від 23 листопада 2023 року вбачається наявність у ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 742,00 грн. за договором позики №3839500004 від 13 грудня 2018 перед ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (а.с. 26).
Ухвалюючи рішення про відмову від позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про відсутність договірних відносин з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» не були підтверджені належними та допустимими доказами, враховуючи наявність заборгованості в розмірі 1 742,00 грн. у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», яка не спростована позивачем, підстави для визнання недостовірною інформації, зобов'язання внести зміни до кредитної історії відсутні.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
У статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» закріплено, зокрема, що: бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію;
ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;
кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону;
користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію;
Договір - правочин, сторонами якого є користувач і бюро, і предметом якого є врегулювання питань надання та отримання інформації, що складає кредитну історію.
Положення Бюро - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом.
Кредитний звіт - сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії.
Кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
У частині першій статті 4 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, зокрема, що принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є: забезпечення конституційних прав і свобод суб'єктів кредитних історій; адекватність обсягів інформації цілям, для яких вони збираються; значимість, всебічність, об'єктивність, повнота і достовірність інформації; регулярність та безперервність надходження інформації; цільове використання інформації; строковість зберігання інформації; конфіденційність інформації та її захист; збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб'єкта цієї кредитної історії; незалежність Бюро.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, зокрема, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, письмова згода ОСОБА_1 на передачу інформації для формування кредитної історії відсутня.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро вилучає з кредитної історії всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з п. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (частини четверта, сьома статті 277 ЦК України).
Банки, які передають інформацію про кредитні правочини, відповідають за наявність письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через відповідача інформації щодо нього та зберігають оригінал даної згоди.
ТОВ «Українське бюро кредитних історій» отримує інформацію про позичальників від банків, страхових компаній, лізингових компаній, кредитних спілок та інших фінансових інститутів. Інформація передається на добровільній основі і лише за наявності письмової згоди позичальника відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», при цьому, така згода не передбачає зазначення, до якого саме органу, установи дана інформація може бути поширена.
У даній справі спірні відносини виникли між позивачем, банком та бюро щодо внесення змін до кредитної історії позивача шляхом вилучення із неї недостовірної інформації про наявність кредитної заборгованості, законності внесення бюро такої інформації (запису) до кредитної історії та зобов'язання бюро виключити недостовірну, на думку позивача, інформацію (запис) з кредитної історії щодо наявної кредитної заборгованості.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції свого представника не направило, відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу не надало.
Вказаний відповідач повідомлявся судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи через систему електронний суд, в якому ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» зареєстровано, а отже було належним чином повідомлене.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному випадку позивач довів поширення інформації ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» через ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про наявність у нього заборгованості за кредитним договором та укладення останнього, яку ОСОБА_1 вважає недостовірною та у зв'язку з цим такою що порочить його гідність та ділову репутацію.
Поширення такої інформації сторонами не заперечується.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
З огляду на вказані приписи закону та роз'яснення викладені в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» в частині обов'язку доведення, достовірності поширеної інформації, апеляційний суд приходить до висновку, що саме відповідачі повинні довести, що:
кредитний договір, про який містяться записи в ТОВ «Українське бюро кредитних історій», був укладений позивачем;
за вказаним договором у позивача наявна заборгованість у розмірі, яка зазначена в записах ТОВ «Українське бюро кредитних історій».
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову з підстав не доведення відсутності договірних відносин позивача з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та відсутності заборгованості в розмірі 1 742,00 грн. у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався та не звернув уваги, що зміст ч. 4 ст. 81 ЦПК за своєю суттю означає, що неможливо довести те, що не існує.
Саме тому позивачу достатньо заявити, що він не укладав ніяких договорів з відповідачами та не надавав своєї згоди на поширення його персональних даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій».
В такому разі саме відповідач ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», повинен був довести, що кредитний договір був укладений позивачем, для чого відповідач повинен був надати суду зазначений договір, підписаний позивачем у спосіб визначений законом та докази отримання останнім кредитних коштів, а саме заява про отримання готівки, перерахування коштів на рахунок позивача тощо.
В такому разі саме відповідач ТОВ «Українське бюро кредитних історій» повинно було довести, що відомості, що надані ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» до бюро були надані за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону, тобто позивача.
Всупереч вимогам ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України відповідачі свого процесуального обов'язку щодо доведення зазначених обставин не виконали та не надали суду доказів на підтвердження існування обставин, які за твердженням позивача не існують.
Зазначеному суд першої інстанції належної оцінки не надав та безпідставно переклав на позивача обов'язок доводити обставини, які за твердженням останнього не існують.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні докази: договір № 23/09/01 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12 вересня 2023 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Садиковим В.В.; додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12 вересня 2023 року; акт виконаних робіт № 1 від 24 листопада 2023 року та акт виконаних робіт № 2 від 24 липня 2024 року.
Відповідачами не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.
З огляду на підтвердження позивачем належними та допустимими доказами розміру витрат понесених на правову допомогу та відсутність заперечень відповідачів з підстав їх неспівмірності складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів, в тому числі і з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у розмірі 5000,00 грн. з кожного.
Так, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від позовних вимог до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки остання в добровільному порядку в ході розгляду справи задовольнило вимого позивача та надіслало до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вимогу про видалення оспорюваної позивачем інформації, яка і була видалена.
Отже в силу вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України відповідна частина судового збору підлягає стягненню і з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
При подачі позовної заяви позивач сплатив 2 147,20 судового збору. При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено 3 220,80 грн. судового збору.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав до задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах, а саме по 1789,33 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 укладеного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та грошових зобов'язань за договором, а саме за Кредитним договором № 3839500004 від 13.12.2018 (договір позики від 13.12.2018, інформація за договором (3839500004).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» внести зміни до кредитної історії ОСОБА_1 , вилучивши з неї недостовірну інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 укладеного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та грошових зобов'язань за договором, а саме за Кредитним договором № 3839500004 від 13.12.2018 (договір позики від 13.12.2018, інформація за договором (3839500004).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», місце знаходження м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д., ідентифікаційний код 33546706, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», місце знаходження м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7, прим. 28, ідентифікаційний код 40284315, Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» місце знаходження м. Київ, вул. Лейпцизька буд. 15 літ. Б. ідентифікаційний код 38569246, на користь ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 33 копійки з кожного та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.