справа № 361/356/14-ц головуючий у суді І інстанції Писанець Н.В.
провадження № 22-ц/824/14725/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кулачко Тарасом Миколайовичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області 24 червня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кулачко Тараса Миколайовича на бездіяльність державного виконавця, в якій останній просив суд:
визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо не зняття арешту з належного ОСОБА_1 майна, накладеного на підставі постанови відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 24.01.2019 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
зобов'язати державного виконавця Перепелицю А.В. або іншу посадову особу зняти арешт з майна належного ОСОБА_1 та вилучити з Державного реєстру речових прав обтяження № 29978217.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області 24 червня 2024 року скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Кулачко Тараса Миколайовича на бездіяльність державного виконавця, залишено без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кулачко Тарас Миколайович 17 липня 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області 24 червня 2024 року на направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт зазначає, що не зняття державним виконавцем арешту з майна є бездіяльністю та, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.
З посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2021 року у справі №760/19348/20 вказав, що ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кулачко Тарасом Миколайовичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області 24 червня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції встановив, що заявниця дізналася про існування арешту на належне їй майно отримавши 03 травня 2024 року Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №377236425, однак скаргу направлено до суду засобами поштового зв'язку 17 червня 2024 року та отримано - 21 червня 2024 року. Оскільки заявником та його представником не подано заяву на поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця із зазначенням доводів поважності пропуску такого строку, підстав для поновлення строку на подання вищевказаної скарги немає.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.
Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005, від 08 липня 2020 року у справі №589/6044/13 та від 22 грудня 2021 року у справі №760/19348/20.
Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі №175/3995/17-ц також зазначив, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Зважаючи на те, що предметом скарги ОСОБА_1 є оскарження бездіяльності заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. щодо не зняття арешту з належного боржнику майна, накладеного на підставі постанови від 24 січня 2019 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1, а не рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, то така бездіяльність є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим строк на оскарження такої бездіяльності не може вважатися пропущеним.
Суд першої інстанції вказаних положень процесуального законодавства та релевантних правових висновків Верховного Суду не врахував та помилково вважав, що ОСОБА_1 звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення скарги без розгляду є таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, відповідно до положень статті 379 ЦПК України, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кулачко Тарасом Миколайовичем - задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області 24 червня 2024 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова