28 листопада 2024 року м. Київ
Справа 755/8534/23
Провадження№22-ц/824/13722/2024
Резолютивна частина постанови оголошена 28 листопада 2024 року
Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,
секретаря: Желепи В.В.
сторони : позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Вітліною Мариною Олександрівною на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Марфіної Н.В. 29 травня 2024 року, -
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА), про припинення права та зобов'язання вчинити дії.
Одночасно з позовною заявою сторона позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачу здійснювати подальші будівельні роботи на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 »;
- заборони Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) реєструвати у встановленому порядку декларацію про готовність до експлуатації об'єкту будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 »; заборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (офіс) АДРЕСА_1 за результатами реконструкції, в тому числі як об'єкт незавершеного будівництва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) про припинення права та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 здійснювати подальші будівельні роботи на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 ».
В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - Вітліна М.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зокрема зазначає про те, що судом не враховано що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та підтверджені дані, які доводять факт самочинності будівництва. Навпаки, Позивачкою долучено до позовної заяви ряд документів, які вказують на те, що право на виконання будівельних робіт Відповідач набув правомірно, серед них: відмовні матеріали, містобудівні умови та обмеження, подане та зареєстроване в установленому порядку повідомлення про початок будівельних робіт.
Суд не звернув уваги і на те, що до матеріалів справи в принципі не додано жодного допустимого доказу (з процедурної точки зору), які доводять факт самочинності будівництва. Твердження про те, що будівельні роботи є самочинним, обгрунтвоне Позивачкою виключно власним тлумаченням будівельних норм та норм законодавства.
Крім того, забезпечення позову шляхом заборони проведення Відповідачем будівельних робіт щодо реконструкції належної йому квартири на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі констатується неправомірність дій Відповідачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення даного спору по суті.
При цьому, сам по собі факт здійснення Відповідачем будівництва не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів Позивачки підлягає.
Викладене свідчить про те, у даному випадку заборона Відповідачеві здійснювати будівельні робіт щодо реконструкції квартири, який є її власником, є непропорційним обмеженням її його прав доки не встановлено, що реконструкція здійснюється з порушеннями.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Грицаєнко О.П. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухваленого рішення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Вітліна М.О. підтримала доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Грицаєнко О.П. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до наступного.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) про припинення права та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 здійснювати подальші будівельні роботи на об'єкті будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 ».
В іншій частині заяви відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позові позивачка просить припинити право відповідача на виконання будівельних робіт і існує реальна загроза завершення такого будівництва протягом строків розгляду справи в суді, наведені вимоги на час ухвалення у справі рішення відповідно можуть стати неактуальними і позивач втратить можливість ефективного захисту своїх прав, як співвласник багатоквартирного будинку.
З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить припинити право ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 13.12.2023 №КВ051231207433, зареєстроване Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Київської міської ради (КМДА) (далі, в т.ч., - роботи з реконструкції); зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок привести несучі огороджувальні конструкції (зовнішню фасадну стіну) будинку АДРЕСА_2 (далі, в т.ч., - будинок) з боку квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану відповідно до паспорту фасаду будинку (проєктна документація здачі будинку до експлуатації 1963 року) шляхом: демонтажу встановлених двох вікон і одних дверей та відновлення попередніх розмірів 3х вікон та добудови провалів (вибитих частин) стіни, укріплення фасадної стіни.
Позов обґрунтовано тим, що в лютому 2024 року відповідачем на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 13.12.2023 № КВ051231207433 розпочато роботи з реконструкції належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 , в результаті яких було пошкоджено несучі огороджувальні конструкції (зовнішню фасадну стіну) будинку: збільшено розмір трьох віконних отворів квартири АДРЕСА_1 , що розміщені безпосередньо ліворуч від входу у під'їзд та встановлено два вікна і одні двері з метою подальшого влаштування вхідної групи (далі, в т.ч., - демонтажні роботи з видалення підвіконного простору).
Також встановлено, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується, зокрема, копією договору купівлі-продажу від 22 червня 2019 року.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема, копією договору дарування від 19.09.2023 року.
Між сторонами у справі виник спір стосовно законності ведення відповідачем будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 у нежитлове приміщення ураховуючи, що така реконструкція стосується змін фасаду багатоквартирного будинку.
Підстави заявленого позову, його обґрунтування порушенням прав позивача як співвласника багатоквартирного будинку, внаслідок самовільного проведення будівельних робіт, за відсутності всіх необхідних дозвільних документів, з наведенням відповідних аргументів та доказів, свідчить про наявність існуючого між сторонами спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не заслуговують на увагу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції повною мірою відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а томупідстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Вітліною Мариною Олександрівною, - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна