справа №760/21947/23 Головуючий у І інстанції - Українець В.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/15750/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
26 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
установив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення доказів.
В обґрунтування вимог заяви зазначала, що в період шлюбу між нею та ОСОБА_2 було придбане майно, яке підлягає поділу між ними, а саме: нерухоме та рухоме майно в Королівстві Тайланд та кошти, розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2
Вказувала, що відповідач протягом довготривалого часу одноособово користується та розпоряджається майном, що було придбано у шлюбі та належить їй і відповідачу на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, з метою документального підтвердження вищезазначеного майна, вона і подала вказану заяву про забезпечення доказів.
Просила суд, забезпечити докази шляхом витребування з Королівства Таїланд:
- інформації про придбання нерухомого майна в Королівстві Таїланд ОСОБА_2 за період з 06 грудня 2003 року по 17 лютого 2022 року з наданням відповідних правовстановлюючих документів;
- інформації про відкриті банківські рахунки в Королівстві Таїланд ОСОБА_2 за період з 06 грудня 2003 року по 17 лютого 2022 року з наданням інформації про рух коштів по цим рахункам;
- інформації про придбання рухомого майна в Королівстві Таїланд ОСОБА_2 за період з 06 грудня 2003 року по 17 лютого 2022 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що предметом спору у даній справі є поділ спільного майна подружжя, а в неї є реальні труднощі, щодо отримання інформації та документів на підтвердження придбання спільного майна у шлюбі та грошові заощадження в Королівстві Тайланд, так як даними питаннями займався виключно ОСОБА_2 .
Зазначає, що вона через свого представника намагалась витребувати дану інформацію та документи, проте Міністерство юстиції України листом №93709/110684-33-23/12.1.2 повідомило, що надати запитувану інформацію можливо лише на підставі судового доручення.
Таким чином, наголошує, що для захисту її прав та інтересів в суді, щодо поділу майна подружжя в частині суми коштів розміщених на банківських рахунках ОСОБА_2 за межами України, а також нерухомого та іншого майна розміщеного за межами митної території України існує реальна необхідність у забезпеченні доказів шляхом їх витребування в Королівстві Тайланд.
Просила суд, скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року та постановити нову, якою її заяву про забезпечення доказів задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що спір виник щодо поділу спільного майна подружжя, що складу якого входить: автомобіль марки «Skoda Superb», автомобіль марки «Skoda Octavia», корпоративні права ТОВ «Централ Альянс» та гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Предметом зустрічного позову є поділ спільного майна подружжя, яке складається з: автомобіля марки «Skoda Superb», автомобіля марки «Skoda Octavia», корпоративних прав ТОВ «Централ Альянс», гаражу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, автомобіля марки «Honda Accord» та автомобіля марки «Mitsubishi Pajero Sport».
Із заяви про забезпечення доказів сторони позивача за первісним позовом встановлено, що вони просять забезпечити докази шляхом витребування з Королівства Таїланд:
- інформації про придбання нерухомого майна в Королівстві Таїланд ОСОБА_2 за період з 06 грудня 2003 року по 17 лютого 2022 року з наданням відповідних правовстановлюючих документів;
- інформації про відкриті банківські рахунки в Королівстві Таїланд ОСОБА_2 за період з 06 грудня 2003 року по 17 лютого 2022 року з наданням інформації про рух коштів по цим рахункам;
- інформації про придбання рухомого майна в Королівстві Таїланд ОСОБА_2 за період з 06 грудня 2003 року по 17 лютого 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що докази, які сторона позивача за первісним позовом просить забезпечити шляхом їх витребування, не стосуються предмету ні первісного позову, ні зустрічної позовної заяви. Зокрема, нерухоме та рухоме майно, а також грошові кошти на банківських рахунках у Королівстві Таїланд не входить до складу майна, що сторони просять поділити в якості спільного майна подружжя.
Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
У заяві про забезпечення доказів зазначається: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти; 4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; 5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів; 6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; 7) перелік документів, що додаються до заяви (ч. 1 ст. 117 ЦПК України).
Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді.
Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою.
Єдина мета забезпечення доказів - це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. (ч. 2 ст. 116 ЦПК України).
Заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів зазначеним вимогам ЦПК України відповідає, а тому колегія суддів доходить висновку, що заявником зазначено обставини, для доказування яких необхідні докази та обґрунтовано необхідність забезпечення доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є поділ спільного майна подружжя.
В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначений поділ майна подружжя із конкретними визначеннями часток поділу та найменування майна, що підлягає поділу, проте це не звужує коло майна, яке підлягає поділу як спільна сумісна власність подружжя, у разі його виявлення.
Як зазначає позивач за первісним позовом у липні 2023 року її представником було зроблено адвокатський запит до Міністерства юстиції України для звернення в Королівство Тайланд із запитом надати: Належним чином завірену копію договору (договорів) купівлі-продажу нерухомого майна громадянином України ОСОБА_2 , або іншого документа, що підтверджує придбання нерухомого майна; Інформацію про відкриття банківських рахунків громадянином України ОСОБА_2 , придбання іншого рухомого майна в тому числі корпоративних прав та/або цінних паперів.
18 липня 2023 року Міністерство юстиції України листом №93709/110684-33-23/12.1.2 повідомило, що надати запитувану інформацію можливо лише на підставі судового доручення.
Колегія суддів дійшла висновку, що у ОСОБА_1 є реальні труднощі, щодо отримання інформації та документів на підтвердження придбання ОСОБА_2 спільного майна у шлюбі та грошові заощадження в Королівстві Тайланд. Самостійно отримати такі докази позивач позбавлена можливості.
Таким чином, для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 в суді, щодо поділу майна подружжя в частині суми коштів розміщених на банківських рахунках ОСОБА_2 за межами України, а також нерухомого та іншого майна розміщеного за межами митної території України існує реальна необхідність у забезпеченні доказів шляхом їх витребування в Королівстві Тайланд.
Отже, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів, оскільки, не забезпечивши та не витребувавши докази, а саме: інформації та документів на підтвердження придбання ОСОБА_2 спільного майна у шлюбі та грошові заощадження в Королівстві Тайланд, суд першої інстанції позбавляє права ОСОБА_1 на уточнення своїх позовних вимог та зміну предмета позову, у разі виявлення такого майна.
Крім того, у разі оскарження ОСОБА_1 майбутнього рішення суду першої інстанції, вона буде позбавлена можливості змінити предмет позову в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що докази, які просить забезпечити позивач безпосередньо пов'язані із заявленими вимогами і предметом спору, отримати, які самостійно позивач не в змозі, а зволікання у забезпеченні таких доказів шляхом витребування може призвести до їх втрати чи утруднення в майбутньому їх витребування, суд помилково відмовив у задоволенні заяви.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм процесуального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. і ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовжених розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Під час розгляду справи суд першої інстанції має врахувати викладене вище, дослідити обставини справи та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і відзивам сторін.
Керуючись ст.ст.259,268,367,374,376,381-384,390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба