Єдиний унікальний номер 638/18652/23
Номер провадження 22-ц/818/2880/24
09 грудня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М.,
суддів - Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року в складі судді Штих Т.В. у справі № 638/18652/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або в точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати в розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
09 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 09 серпня 2019 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підставі укладеного договору від 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 50000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач зазначив, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту, який в подальшому змінювався згідно з умовами договору.
Станом на 08 січня 2022 року ОСОБА_1 прострочив зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 08 січня 2022 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит 28 квітня 2022 року став у формі «на вимогу».
Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 19 вересня 2023 року становить 54295,64 грн, із них: 54295,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн - заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
14 лютого 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» адвокат Бугайченко Тетяна Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просила вимоги АТ «Універсал Банк» задовільнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 18974,56 грн заборгованість за тілом кредиту, що виникла на підставі кредитного договору від 09 серпня 2019 року. Крім того, просив стягнути з АТ «Універсал Банк» судові витрати по справі, які ним були понесені в зв'язку із розглядом даної справи.
Відзив мотивовано тим, що відповідач визнає позовні вимоги банку частково на суму 18974,56 грн, а решту заявлених банком до нього вимог вважає необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Посилався на те, що анкета-заява від 09 серпня 2019 року не містить будь-яких відомостей про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. Крім того, зауважує на безпідставне списання позивачем нарахованих відсотків за рахунок кредитних коштів. Не- надання до суду доказів належного погодження сторонами умов кредитного договору, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, вважає, що є підставою для зарахування коштів, які списувались банком на погашення відсотків у тіло кредиту. Як вбачається із виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 04 лютого 2024 року, загальна сума коштів, які були зараховані банком на погашення відсотків становить 35321,08 грн. Крім того, звернув увагу суду на ту обставину, що звертаючись до суду із даним позовом, банк 24 жовтня 2023 року списав із рахунку відповідача суму коштів в розмірі 2684,00 грн, призначення платежу - судові витрати. Це свідчить про те, що банк сплатив судовий збір коштами боржника та ще й заявляє вимогу про стягнення із відповідача суми судового збору в розмірі 2684,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 визнає та готовий сплатити банку на виконання кредитних зобов'язань за договором від 09 серпня 2019 року заборгованість в розмірі 18974,56 грн (136480,23 грн (сума витрат) - 79500,59 грн (сума зарахувань) - 35321,08 грн (безпідставно зараховані банком кошти на погашення відсотків) - 2684,00 грн (списані кошти банком на сплату судового збору).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09 серпня 2019 року у розмірі 54 295,64 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 54 295,64 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.
25 червня 2024 року адвокат Бугайченко Тетяна Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовільнити частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк» на суму 18974,56 грн.
Апеляційна скарга мотивована доводами, які є аналогічними тим, що викладені в відзиві на позовну заяву. Крім того, просить стягнути з АТ «Універсал Банк» витрати на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 18000,26 грн.
АТ «Універсал Банк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 серпня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с.12).
Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив Банк відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови, а також, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники в мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (пункти 2,3 Договору).
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з Договором.
Також ОСОБА_1 визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису.
Як вбачається з пункту 11 Договору, усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 09 серпня 2019 року укладеного між позивачем та ОСОБА_1 (а.с.6-11), відповідно до якого заборгованість станом на 19 вересня 2023 року становить 54295,64 грн, із них: 54295,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 грн - заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов'язання.
Крім цього, матеріали справи містять виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2023 року, яка була долучена представником відповідача - адвокатом Бугайченко Т.А. до відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до якої: кредитний ліміт (станом на 04 лютого 2024 року) - 48500,00 UAN; заборгованість (станом на 04 лютого 2024 року) - 56979,64 UAN; баланс на початок періоду - 20000,00 UAN; баланс на кінець періоду - 8479,64 UAN; сума витрат за період - 136480,23 UAN; сума зарахувань за період - 79500,59 UAN (а.с.66-76).
Відповідач користувався карткою в період з 09 серпня 2019 року по 24 жовтня 2023 року, тобто останній на добровільний основі користувався послугами, які надавалися АТ «Універсал Банк» в особі monobank.
До кредитного договору банк додав також Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (а.с.13-25), витяг з Тарифів за чорною карткою Monobank (а.с.26-27), паспорт споживчого кредиту чорної картки Monobank (а.с.28-30), Таблицю обчислення вартості кредиту (а.с.30 зворот).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції визнав доведеним наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54295,64 грн, що відповідає фактично використаним та неповернутим кредитним коштам.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статей 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості та інші умови.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У позові АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані (а.с.13-25), а тому, згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін.
Крім того, до позовної заяви додано Умови і правила надання банківських послуг в редакції, яка набула чинності з 27 листопада 2021 року, тобто після підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 09 серпня 2019 року, а тому ці Умови і правила надання банківських послуг у будь-якому випадку не можна вважати складовою договору, укладеного між сторонами у справі.
Підписана ж відповідачем анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги (а.с.12).
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді в мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, пунктом 6.3 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.
Посилання позивача на положення Закону України «Про електронну комерцію» до уваги не приймає, оскільки надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, не підписані відповідачем відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів, протилежного, у відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України, банком надано не було.
При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вказані Правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору від 09 серпня 2019 року, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, судом першої інстанції не було враховано, що, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості (а.с.6-11) та наданої представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бугайченко Т.А. руху коштів по картці від 04 лютого 2024 року (а.с.66-76), незважаючи про відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «Універсал Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
До суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у розрахунку заборгованості, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлена сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54295,64 грн є правомірною, обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася представником відповідача - адвокатом Бугайченко Т.А. до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку (а.с.66-76), яка додана представником відповідача до відзиву на позовну заяву, а тому має бути врахована судом, як належний та допустимий доказ.
За приписами пунктів 3, 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі статті 41 Закону України "Про Національний банк України" та частин 1, 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Як вбачається з виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості, банком нараховувались та автоматично списувались з рахунку відповідача проценти за користування кредитом, за прострочення кредиту, зокрема: 01 листопада 2019 року - 617,90 грн; 01 грудня 2019 року - 611,62 грн; 01 січня 2020 року - 635,78 грн; 01 лютого 2020 року - 759,29 грн; 01 березня 2020 року - 893,15 грн; 01 квітня 2020 року - 949,59 грн; 01 травня 2020 року - 918,43 грн; 01 червня 2020 року - 947,15 грн; 01 липня 2020 року - 1284,93 грн; 01 серпня 2020 року - 1615,95 грн; 01 вересня 2020 року - 1603,66 грн; 01 жовтня 2020 року - 1482,36 грн; 01 листопада 2020 року - 1514,80 грн; 01 грудня 2020 року - 1519,31 грн; 01 січня 2021 року - 1560,99 грн; 01 лютого 2021 року - 1563,87 грн; 01 березня 2021 року - 1410,53 грн; 01 квітня 2021 року - 1550,36 грн; 01 травня 2021 року - 1497,71 грн; 01 червня 2021 року - 1544,40 грн; 01 липня 2021 року - 1492,11 грн; 01 серпня 2021 року - 1539,17 грн; 01 вересня 2021 року - 1540,08 грн; 01 жовтня 2021 року - 1479,34 грн; 01 листопада 2021 року - 1564,26 грн; 01 грудня 2021 року - 1561,50 грн; 01 січня 2022 року - 1662,84 грн, всього 35321,08 грн.
Крім того, з виписки також вбачається, що позивачем було списано в рахунок тіла кредиту 2684,00 грн із зазначенням деталей операції «Нарахування судових витрат» (а.с.66). Вказані обставини свідчать про те, що позивачем фактично було списано в рахунок заборгованості відповідача судовий збір за подачу позовної заяви до суду. Доводів про те, яким чином таке списання було обумовлено в договорі з відповідачем, позовна заява не містить. Також суд звертає увагу на те, що хоча позивачем було самостійно стягнуто з відповідача судовий збір за подачу позовної заяви, що не передбачено положеннями Закону України «Про судовий збір», відповідні вимоги про стягнення з відповідача судового збору за подання позовної заяви були заявлені і до суду.
Водночас, з наданої банком виписки про рух коштів по картці вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово користувався послугою «Щомісячний платіж. Витрати у розстрочку», що відповідно до норм статті 695 ЦК України свідчить про купівлю відповідачем товарів за кредитні кошти.
Колегія суддів зауважує, що з метою визначення розміру заборгованості відповідача перед банком за використані ним кредитні кошти встановленню підлягають, за умови неузгодження між сторонами справи процентної складової, суми отриманих та повернутих позичальником коштів, що відповідає позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції було проведено власний розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням наданої до суду виписки по рахунку станом на 04 лютого 2024 року та з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 09 серпня 2019 року процентна ставка не зазначена, тобто, ОСОБА_1 не погоджувався на сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 09 серпня 2019 року та стягненню з нього судового збору за подачу позовної заяви до суду, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (54295,64 грн) за рахунок списаних банком відсотків у розмірі 35321,08 грн та списаних коштів банком на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. Таким чином, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором про надання банківських послуг від 09 серпня 2019 року складає 18974,56 грн (136480,23 грн (сума витрат) - 79500,59 грн (сума зарахувань) - 35321,08 грн (безпідставно зараховані банком кошти на погашення відсотків) - 2684,00 грн (списані кошти банком на сплату судового збору), який підлягає до стягнення.
Неправильне застосування судом першої інстанції вищенаведених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанцій не дослідив належним чином та не дав правової оцінки наданим сторонами доказам, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором з усіма її складовими частинами в сукупності та взаємозв'язку з іншими встановленими обставинами справи.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, зміні в частині розміру стягнутої заборгованості за тілом кредиту.
В апеляційній скарзі адвокатом Бугайченко Т.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 заявлено клопотання про стягнення з АТ «Універсал Банк» 14000,00 грн витрат на правову допомогу, надану в суді першої та апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції надавалася адвокатом Бугайченко Т.А. на підставі договору № 8 про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року (а.с.100) та ордерів (а.с.56, 99).
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанції до апеляційної скарги долучено: додаткову угоду № 1 від 06 лютого 2024 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року № 8 (а.с.101); додаткову угоду № 2 від 28 травня 2024 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06 лютого 2024 року № 8 (а.с.102); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Бугайченко Т.А. АО «Вікторія ХАРУТА, Тетяна БУГАЙЧЕНКО та партнери» у справі № 638/18652/23 (а.с.103); квитанції від 16 лютого 2024 року, 06 лютого 2024 року, 27 лютого 2024 року, 29 травня 2024 року, 11 березня 2024 року, В призначенні платежів зазначено «За юридичні послуги згідно договору від 06 лютого 2024 р/ ОСОБА_1 /) (а.с.104-108).
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанції надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Бугайченко Т.А. АО «Вікторія ХАРУТА, Тетяна БУГАЙЧЕНКО та партнери» у справі № 638/18652/23, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 14000,00 грн, з яких - правовий аналіз справи - 2000,00 грн; складання відзиву на позовну заяву та підготовка додатків - 6000,00 грн; очікування адвокатом судових засідань, які не відбулись 14 березня 2024 року о 14.30 годині; 17 квітня 2024 року о 11.00 годині - 1000,00 грн; участь адвоката у судовому засіданні 27 травня 2024 року - 1000,00 грн; складання апеляційної скарги та підготовка додатків - 4000,00 грн (а.с.103).
Враховуючи надані стороною документи, що підписані адвокатом та клієнтом, можна прийти до висновку про узгоджений обсяг наданих послуг і виконаних робіт, тому їх вартість підлягає розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна думка викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Позивач не подав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду заперечень щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку з переглядом справи чи клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Колегія суддів зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/ 6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Враховуючи складність справи, суть спору, обсяг наданих послуг, розгляд справи в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, представлення адвокатом Бугайченко Т.А. інтересів ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанції, що свідчить про обізнаність з матеріалами справи та наявність сформованої правової позиції, а також необхідність дотримання критерію розумності, справедливості та принципу пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про стягнення з позивача АТ «Універсал Банк» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
При зверненні з позовом до суду АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у сумі 2684,00 грн (а.с.37).
Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково, а саме - на 34,95 % (18974,56 х 100%) : 54295,64 то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 938,06 грн (2684 х 34,95%).
Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджено, а саме, за подання апеляційної скарги сплачено 4026,00 грн (а.с.94).
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, зменшено суму, що підлягає стягненню, відповідачу має бути компенсовано пропорційно незадоволених позовних вимог 2618,91 грн судового збору (4026,00 х 65,05%)
Отже, різниця між зазначеними сумами, що становить 1680,85 грн (2618,91 - 938,06), має бути компенсовано ОСОБА_1 за рахунок АТ «Універсал Банк».
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року в частині стягнення заборгованості змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 09 серпня 2019 року з 54295,64 грн до 18974 (вісімнадцяти тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн 56 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 85 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина