Провадження № 11-кп/803/3549/24 Справа № 201/8258/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінальних проваджень №42022042020000061, №12023040000000317 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.332, ч.3 ст.332, ч.1 ст.358, ч.2 ст.361-2 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 січня 2025 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, або зменшити визначений розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором ризики не доведені, а також, що до клопотання не було додано жодного суттєвого доказу на підтвердження обгрунтованої підозри.
Стверджує, що відсутні докази, які підтверджують причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому дій.
Звертає увагу на те, що обвинувачений 18 місяців перебуває під вартою, а також, що визначена судом застава є непомірною для нього та його батьків.
Посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, батьків похилого віку, які потребують його допомоги, працює, оскільки є фізичною особою - підприємцем, раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Зазначає, що визначений судом розмір застави не відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжких злочинів, а тому розмір застави не повинен перевищувати 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року ОСОБА_8 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 січня 2025 року, також застосовано заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 600 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжких злочинів, при цьому враховано особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, де мешкає з батьками, був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт № 12023040000000317 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.332, ч.3 ст.332, ч.1 ст.358, ч.2 ст.361-2 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 12.05.2023 року до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 07.11.2024 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжких злочинів. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить тривалість злочинної діяльності обвинуваченого, кількість епізодів, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, а саме, що ОСОБА_8 ставиться у провину, що він протягом тривалого часу сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон України, наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
Враховуючи наведене, підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Вимоги захисника щодо зменшення розміру застави, оскільки застава є непомірною для обвинуваченого та його батьків, а також у зв'язку з тим, що суд не дотримався вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України, - є безпідставними, оскільки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, тяжких злочинів. Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено про визначення ОСОБА_8 застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому судом враховано тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а саме тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, тому, на думку колегії суддів, застава судом була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено ризики, - є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, оскільки в ньому, в тому числі, зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Посилання захисника на те, що до клопотання не було додано жодного суттєвого доказу на підтвердження обгрунтованої підозри не є слушним, оскільки обгрунтованість підозри була належним чином перевірена слідчим суддею під час вирішення питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід продовжено щодо особи, обвинувальний акт щодо якої розглядається судом.
Твердження захисника щодо відсутності доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому дій, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою колегія суддів вважає такими, що не є підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу, оскільки розгляд провадження триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, батьків похилого віку, які потребують його допомоги, працює, оскільки є фізичною особою - підприємцем, раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини не були стримуючими факторами.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4