Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2891/24 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
05 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюк Р.М., Павицька Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 285/2891/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Літвин О.О. у м. Звягелі
У травні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2025786 в розмірі 23652,19 грн та судових витрат, що складаються з судового збору та 9000 грн правової допомоги.
В обґрунтування позову зазначено, що 01 жовтня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2025786, відповідно до умов якого останній отримав у ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» кредит у розмірі 10000,00 грн, на строк 60 днів, зі сплатою процентів (п.1.7) за кожний день користування кредитом у розмірі: з 1-го по 30-й день користування кредитом: 1,9900% та з 1-го по 60-й день користування кредитом: 2,5000%. Рекомендована дата повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів у сумі 23470 грн - 31.10.2021. Позивач також зазначав, що 28 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» був укладений договір № 29/11-1. В свою чергу, 10.01.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого останнє відступило шляхом продажу права грошової вимоги до боржників, зокрема і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , а останній набув право вимоги та статус нового кредитора (акт прийому-передачі реєстру боржників за договором та реєстр боржників). Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 10 травня 2024 року складає 23652,19 грн, з яких: 10 000,00 грн сума основного боргу, 13470,00 грн заборгованість за відсотками, 22,19 грн нараховані 3% річних, 160,00 грн втрати від інфляції.
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір №2025786 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором В-544647. Також, за інформацією від первісного кредитора ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відповідний Кредитний договір, стягнення по якому є предметом розгляду даної справи не є першим договором відповідача із ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», а є другим договором. Тому, первісну ідентифікацію позичальник проходив оффлайн, а другий раз у відповідності до вищезазначеної процедури за допомогою отримання та введення одноразового ідентифікатора. Крім того, матеріали справи містять Заявку відповідача на отримання кредиту, а стороною відповідача не наведено суду ніяких доводів та не надано достовірних доказів того, яким чином персональні дані останнього могли опинитися у розпорядженні ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», з відповідними заявами до правоохоронних органів щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався. У пункті 2.2 Кредитного договору зазначені реквізити банківської картки ОСОБА_1 для перерахування Кредиту Кредитодавцем: 414949ХХХХХХ1869, достовірність реквізитів якої, підтвердження належності йому картки, правомірність використання ним такого карткового рахунку, а також що картковий рахунок не є заблокованим, а обслуговування по ньому не призупинено банком-емітентом повністю або частково, Позичальник підтвердив та гарантував (п.п. 4.2 Договору). Також наголошено, що при підписанні договору зазначено, а саме під підписом Позичальника в кінці кредитного договору (після графи Реквізити сторін, підпис) зазначено «Я, ОСОБА_1 , отримав суму кредиту в розмірі 10 000,00 грн. та екземпляр Договору 01.10.2021 року».
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2025786, відповідно до умов якого, п. 1.2 договору, відповідач надав позивачу кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн. строком на 60 днів (п. 1.5). Відповідно до п. 1.6 кредитного договору - термін повернення кредиту 30 листопада 2021 року (а.с 5).
Відповідно до копії документу про перерахування коштів FONDI від 01.10.2021 №449010646 про здійснення успішного переказу на картку НОМЕР_1 на суму 10000 грн, призначення: видача кредиту за договором 2025786 від 01.10.2021 (а.с.10).
29.11.2021 між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 29-11/1, відповідно до якого ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №2025786, укладеним між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.14-19)
10.01.2023 між ТОВ Колект Центром та ТОВ Вердикт Капітал укладено договір відступлення прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого останнє відступило шляхом продажу права грошової вимоги до боржників, зокрема і за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 набув право вимоги та статус нового кредитора (акт прийому-передачі реєстру боржників за договором та реєстр боржників) (а.с.20-25).
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість за Кредитним договором № 2025786 станом на 10.01.2023 відповідачем не погашена та становить 23 652,19 грн, з яких: 10 000,00 грн сума основного боргу, 13 470,00 грн заборгованість за відсотками , 22,19 грн нараховані 3% річних, 160,00 грн втрати від інфляції (а.с.12-13).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження дотримання сторонами вимог ст.11 Закону «Про електронну комерцію» під час укладання договору №2025786 від 01.10.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зокрема, суду не представлено доказів ознайомлення відповідача з текстом наданого позивачем договору та його згоди з викладеними в ньому умовами. У матеріалах справи відсутні докази підписання договору електронним цифровим підписом. Інформація про підписання відповідачем договору за допомогою одноразового ідентифікатора створена заінтересованими особами. Будь-яких беззаперечних доказів використання ОСОБА_1 такого засобу підписання договору не надано. Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем коштів від первинного кредитора за вищезазначеним договором. Створені Мікрофінансом та позивачем документи, які містять інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_1 не є належними доказами фактичного отримання грошей відповідачем або здійснення розрахункових операції в його інтересах. Враховуючи відсутність належних доказів отримання відповідачем коштів, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу.
З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №2025786 від 01.10.2021 року підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора b-544647, що був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 (а.с. 5-7).
Установлено, що договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Крім того, у процесі реєстрації в ІТС ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відповідач зареєстрував банківську платіжну карту № НОМЕР_2 для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості.
ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн шляхом їх перерахування ОСОБА_1 на банківську карту НОМЕР_2 , що стверджується відповідним Документом про перерахування коштів FONDI від 01.10.2021 №449010646 про здійснення успішного переказу на картку НОМЕР_1 (а.с.10).
29.11.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29/11-1, відповідно до умов якого новий кредитор передає грошові кошти в розпорядження Первісному кредитору за плату, а первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.14-15).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023 , відповідно до умов якого новий кредитор передає грошові кошти в розпорядження Первісному кредитору за плату, а первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.20-22).
Договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», договір факторингу укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал», договір факторингу укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Доводи суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази підписання договору електронним цифровим підписом та докази, які підтверджують наявність заборгованості спростовуються матеріалами справи, оскільки вказаний договір було підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора b-544647.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту з огляду на таке.
Так, первинний кредитор ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, тому надану суду позивачем довідку про перерахування коштів FONDI від 01.10.2021 №449010646, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом факту видачі кредитних коштів позичальнику (а.с.10).
Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідно до п.1.3 договору кредит надається у розмірі 10000,00 грн, на строк 60 днів, зі сплатою процентів (п.1.7) за кожний день користування кредитом у розмірі: з 1-го по 30-й день користування кредитом: 1,9900% та з 31-го по 60-й день користування кредитом: 2,5000%.
Колегія суддів наголошує, що за умовами договору №2025786 від 01.10.2021 сторони погодили строк його дії до 30.11.2021 року.
Отже, апеляційний суд вважає обгрунтованими вимоги в частині стягнення процентів за період з 01.10.2021 по 31.11.2021. Сума заборгованості за процентами за період з 01.10.2021 по 30.10.2021 в межах періоду у відповідності до погоджених сторонами умов кредитування становить 5970,00 грн (10000,00 грн*1,99%*30 днів), в межах періоду з 31-го по 60-й день у відповідності до погоджених сторонами умов кредитування становить 7500,00 грн (10000,00 грн*2,5%*30 днів), що загалом становить 13470 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість, тому обгрунтованими є вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 10000 грн та відсотків у розмірі 13470 грн, а разом 23 470,00 грн.
В задоволенні вимог про нараховані 3% річних (22,19грн) та втрати від інфляції (160грн.) необхідно відмовити за недоведеністю.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До позовної заяви додано договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» 02.03.2023, платіжне доручення № 043350000 від 10.05.2024 на суму 45 000,00 грн, заявка на надання юридичної допомоги № 78 від 26.04.2024, та витяг з акта №1 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024.
Із документів вбачається, що загальна вартість наданих Адвокатським об'єднанням послуг з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 9 000 грн.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшла до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути 3000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову у позові зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
За звернення до суду із позовом ТОВ «Коллект Центр» було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, за подання апеляційної скарги сплачено 4542 грн. Оскільки вимоги позовної заяви та апеляційної скарги задоволено на 99%, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» .
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.
Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 40274286, заборгованість за кредитним договором № 2025786 від 01.10.2021 у розмірі 23470, 00 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) судовий збір за подання позову у розмірі 3 004,69 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 40274286, місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1) судовий збір у розмірі 4496,58 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді