Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5496/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
05 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 279/5496/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит -Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит - Капітал" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Коваленко В.П. у м. Коростені
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути із нього заборгованість за кредитним договором №102193548 від 30.09.2022 року в розмірі 21592,83 грн та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 30.09.2022 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102193548 в електронній формі в Особистому кабінеті відповідача, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі - 5000,00 грн. Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання та обслуговування кредиту, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі.
29.03.2023 між ТзОВ «Мілоан» та Позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 94-МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №102193548 від 30.09.2022 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого сума його заборгованості становить 21592,83 грн, з яких 4791 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 15851,83 гривень - заборгованість по відсоткам; 950,00 - заборгованість за комісією.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102193548 від 30.09.2022 року в сумі 8191 (вісім тисяч сто дев"яносто одна) гривня 82 копійки, з яких: 4791,00 грн. тіла кредиту, 2450,00 грн. - відсотків, 950,00 грн. - комісії та судові витрати в сумі 918,82 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ТОВ ФК "Кредит-Капітал" подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07.10.2024 року про часткове задоволення позовних вимог у частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором у справі № 279/5496/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не погоджується з рішенням суду першої інстанції у в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за процентами. Згідно з умовами кредитного договору №102193548 строк, на який надається кредит (строк кредитування) - це визначений п.1.3 Договору період часу, протягом якого Позичальник може правомірно користуватись кредитом, що складається з пільгового і поточного періодів. Відповідно до п.п. 1.3, 1.3.2 кредитного договору Кредит надається загальним строком на 105 днів з 30.09.2022 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13.01.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості). У зв'язку з невиконанням п. 1.1 кредитного договору (Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості) з 30.09.2022 року по 13.01.2023 року. Відповідачу за кредитним договором було здійснено нарахування відсотків у відповідності до умов підписаного ним кредитного договору. Отже, ОСОБА_1 свідомо уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №102193548. При цьому сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 102193548 від 30.09.2022 року було передано позивачу від первинного кредитора ТзОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 94-МЛ/Т від 29.03.2023 року. Зауважуав, що після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося. Наголошував, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.
Відзиву до апеляційного суду не подано.
Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту та комісії не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 30.09.2022 року між ТзОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №102193548 в електронній формі , відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 5000 грн (а.с.9-14).
Пунктом 1.1 Кредитного договору №102193548 від 30.09.2022 року, що укладений з відповідачем чітко передбачено предмет договору - Позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
П. 2.4.1. Кредитного договору передбачає зобов'язання Позичальника повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору.
Згідно п.6.1. Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства.
Згідно п.6.2. Кредитного договору, відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту або підтверджуючи її оператору ТзОВ «Мілоан» в порядку визначеному в Правилах надання фінансових кредитів ТзОВ «Мілоан», Позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладання цього Договору. Договір в електронній формі розміщується в особистому кабінеті Позичальника. Додаткове підтвердження згоди Позичальника на укладання Кредитного договору може відбуватися з застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон Позичальника, а Позичальник використовує його для підписання Договору в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Використання Позичальником коштів (переказ, зняття готівки, тощо) отриманих ним від ТзОВ «Мілоан», в будь-якому випадку незалежно від способу висловлення згоди на укладення цього Кредитного договору, свідчить про безумовне прийняття Позичальником пропозиції укласти Кредитний договір та укладення цього Кредитного договору.
У відповідності до п.6.3. Кредитного договору, виказуючи свою згоду на укладання кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: (1) він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно до умов Кредитного договору п. 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 гривень.
1.3. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 30.09.2022р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.10.2022р. (рекомендована дата платежу). Зазначаємо, що пільговий період - це строк, що настає з дати видачі кредиту, згідно п.1.3 та завершується у визначену п.1.3.1 Договору дату (рекомендовану дату платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватись за зниженою відсотковою ставкою. З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов'язання Позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду.
1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 13.01.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості). Варто зауважити, що поточний період - це строк, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується у визначену п.1.3.2 Договору дату (дату остаточного погашення заборгованості). Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов'язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. З завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за Договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов'язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) Позичальником, що тягне настання наслідків обумовлених розділом 4 цього Договору та надає Кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку.
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О. В., відповідач ОСОБА_1 ідентифікований, як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 30.09.2022 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (L13113) (а.с.16).
Анкета-заява на кредит №102193548 від 30.09.2022 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 16-зворот).
Згідно із Платіжним дорученням № 51821033 від 30.09.2022 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 5000,00 грн., призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 102193548 (а.с.17 - зворот).
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за кредитним договором (а.с.19- зворот).
Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який міститься в матеріалах справи.
ТзОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав у повному обсязі. надавши йому, відповідно до п 1.1.Кредитного договору кредитні кошти, в свою чергу Позичальник свої зобов'язання перед Позикодавцем не виконав та відповідно до умов Кредитного договору мав повертати кредитні кошти згідно графіка погашення кредиту, передбаченого у Додатку №1 до кредитного договору.
29.03.2023 між ТОВ Мілоан та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №94-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ Мілоан відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вище вказаним кредитним договором (а.с.20-23).
Як вбачається з Реєстру прав вимоги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом в загальній сумі 21592,83 грн., з яких 4791,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 15851,00 гривень - заборгованість по відсоткам; 950,00 - заборгованість за комісією (а.с.24-зворот).
06.05.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу письмову претензію, у якій повідомило про наявність договору відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за кредитом (а.с.25).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року № 732/670/19; від 12 січня 2021 року № 524/5556/19. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів, що в свою чергу спростовує обставини на які посилається представник відповідача. Згідно до Графіку розрахунків строк кредитування встановлено на 15 днів - до 15.10.2022 року, відповідно, сума відсотків становить 2450,00 гривень, комісія за надання кредиту 950,00 гривень. У відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 проценти на суму кредиту можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Таким чином, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4791,00 грн. тіла кредиту, 2450,00 грн. - відсотків, 950,00 грн. - комісії, а разом 8191,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення відсотків встановлено, що позивачем проігноровано правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Так, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди зусіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №102193548 від 30.09.2022 року, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами договору кредитної лінії, відтак з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 4791 грн. Рішення суду в цій частині не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Так, апеляційним судом встановлено, що в анкеті-заяві від 30.09.2022 року ОСОБА_1 надано кредит на суму 5 000 грн, строк кредитування 15 днів, комісія за надання кредиту становить 950 грн, проценти за користування кредитом 1500 грн нараховують за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строк користування ним.
Умовами договору №102193548 від 30.09.2022, зокрема п. 1.3 кредит надається загальним строком на 105 днів з 30.09.2022, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та закінчується 15.10.2022, поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду та закінчується 13.01.2023 (а.с. 9-зворот ).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, долучених позивачем до позовної заяви, нарахування процентів здійснювалось наступним чином: з 30.09.2022 по 28.01.2023, що перевищує строк, на який надавався кредит (а.с.18-19 ).
Колегія суддів наголошує, що за умовами договору про споживчий кредит №102193548 сторони погодили строк його дії до 13.01.2023 року, тому, починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів, що позичальником було пролонговано строк кредитування в порядку, визначеному п. 2.3.2 договору.
Отже, апеляційний суд вважає обгрунтованими вимоги в частині стягнення процентів за період з 30.09.2022 по 13.01.2023. Сума заборгованості за процентами за період з 30.09.2022 по 15.10.2022 в межах пільгового періоду у відповідності до погоджених сторонами умов кредитування становить 1500,00 грн (5000,00 грн*2,0%*15 днів), в межах поточного періоду у відповідності до погоджених сторонами умов кредитування становить 13500,00 грн (5000,00 грн*3,0%*90 днів), що загалом становить 15000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В результаті аналізу вказаних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував наведеного та дійшов невірного висновку про те, що суму заборгованості за процентами потрібно вираховувати за період з 30.09.2022 по 15.10.2022.
Відтак, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 15 000 грн за період дії строку кредитного договору №102193548 від 30.09.2022, а саме з 30.09.2022 по 13.01.2023.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача заборгованості за відсотками шляхом збільшення суми стягнутих відсотків з 2450 грн гривень до 15 000 гривень. В решті рішення суду необхідно залишити без змін.
Також відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновок суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами не відповідає обставинам справи, відтак підлягає зміні у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За звернення до суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн. Оскільки вимоги позовної заяви задоволено на 96% та вимоги апеляційної скарги задоволено на 94,6 % , судовий збір підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал" задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 жовтня 2024 року змінити в частині розміру заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором №102193548 від 30.09.2022 року, збільшивши суму стягнення заборгованості за відсотками з 2450 гривень до 15 000 гривень.
Змінити рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судового збору за подання позовної заяви з 918,82 грн. до 2325,50 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3437,38 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді