Номер провадження 2/754/5267/24
Справа №754/11043/24
Іменем України
04 грудня 2024 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (Транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за не виконання рішення суду, -
Позивач МТСБУ звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2019 по справі № 754/10733/19 відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був сплатити на користь МТСБУ суму боргу в розмірі 55 412 грн. 00 коп., яка складається з понесених витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу та витрат по сплаті судового збору. На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який було направлено на виконання. Враховуючи, що дане рішення не виконано та відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач, користуючись правом вимоги, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за невиконаним рішенням суду за весь період, починаючи з дня набрання чинності рішення суду по день звернення з цим позовом, тобто з 29 грудня 2019 по 01 серпня 2024.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 07 серпня 2024 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сплив.
Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, за зареєстрованим місцем проживанн, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року по цивільній справі № 754/10733/19 задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 та стягнуто в порядку регресу 53 491 грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору, загалом: 55 412 грн. 00 коп.
Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вищезазначеного рішення судом видано виконавчий лист, який направлено до Деснянського відділу державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де відкрито виконавче провадження № 65397677.
Відповідач зобов'язання не виконав і продовжує ухилятися від його виконання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №718/2080/17-ц.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на зазначене, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги МТСБУ щодо інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році).
Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Положеннями ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7 638,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 30 938,26 грн.
Відповідачем у справі розрахунки позивача не спростовані, власні контррозрахунки не надані, а тому відсутні підстави для неврахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.
Зазначені розрахунки суд вважає достовірними, правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому задовольняє їх в повному обсязі та стягує з відповідача грошові кошти відповідно до розміру заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 6, 15, 203, 509, 524, 533, 546, 570, 610,625, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Моторного (Транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних за не виконання рішення суду - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 38 576,26 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Деснянським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Моторно (Транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження - м. Київ, бул. Русанівський, 87.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06.12.2024.
Суддя Саламон О.Б.