Справа № 2-6611/10/17
25 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Губської Я.В.
при секретарі Плотниковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним договору кредиту та договору іпотеки
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( надалі АКБ СР «Укрсоцбанк») про визнання частково недійсним договору кредиту від 09.10.2008 року ( пунктів 2.7 статті 2 та статті 6) та договору іпотеки від 09.10.2008 року (стаття 5).
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що п. 2.7. кредитного договору передбачено зміна процентів в односторонньому порядку, що є нікчемною вимогою. Також позивач вказує, що оскільки умова кредитного договору (стаття 6) та стаття 5 іпотечного договору прямо суперечить акту цивільного законодавства - Конституції України та Закону України «Про захист прав споживачів» , а також така умова має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків (необхідність нести витрати грошей і часу на поїздку до м. Києва, недовіра до розгляду справи в третейському суді в м. Києві), вважає, що договори мають бути визнані недійсними у цих частинах. Крім того вказує, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тобто іпотечного договору.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. При цьому зазначила, що вона добровільно підписала кредитний договір та іпотечний договір 09.10.2008 року, але в неї було дуже мало часу для ознайомлення з умовами договору. За договором вона сплачувала протягом 2008-2009 років і не сплачує тільки півроку, оскільки в неї тяжке матеріальне становище. Розгляду справи в третейському суді не довіряє, оскільки на її клопотання про відкладення розгляду справи їй не було надано відповіді з третейського суду і про результати справи вона нічого не знає.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що позивачка при підписанні договору знаходилась під впливом посадових осіб відповідача.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позову необґрунтованими та безпідставними.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлено, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” був укладений договір кредиту № 839/3/27/38/8 -693 про надання у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового використання грошових коштів в сумі 50148 доларів США зі сплатою відсотків.
Згідно п. 2.7. Договору «у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також у разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора та яка не залежить від волі сторін, кредитор має право змінити ( збільшити або зменшити) процентну ставку за користування кредитом, що визначена цим договором. Процедура зміни процентної ставки передбачена також п.п. 2.7.1.-2.7.3 договору.
Відповідно до п. 6.1 договору кредиту та п.5.1. іпотечного договору року всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладенням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.
Згідно змісту п.6.2 кредитного договору та п. 5.2. іпотечного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м.Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М., у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, відповідно до чинного регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» передбачені види та форми третейської угоди, зокрема визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Сторони договору (угоди) не позбавлені можливості визначити в третейській угоді конкретний третейській суд, при цьому регламент третейського суду розглядається, як невід'ємна частина третейської угоди.
Регламентом третейського суду згідно ст. 10 Закону України «Про третейські суди», передбачається порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання віднесені до компетенції третейського суду.
Відповідно до Закону України «Про третейські суди» сторони мають право визначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Позивач зазначає, що третейське застереження, яке міститься в договорі кредиту позбавляє його права звернутися до загального суду за захистом своїх прав, а також оскаржуваний пункт є несправедливою умовою договору, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача при укладанні оскаржуваної умови договору суду не надано.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України “Про захист прав споживачів установлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Однак відносини, що виникають із договорів кредитування, відносяться до договірних відносин, які регулюються насамперед нормами цивільного законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
З урахуванням наведеного, не можна погодитися з доводами позивачів, що укладення сторонами третейської угоди є порушенням прав позивачки , оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5-6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Умови статті 6 договору кредиту від 09.10.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», щодо розгляду спору в суді створюють рівні права для обох сторін, в тому числі з питання звернення до третейського суду з відповідним позовом. Рівність прав сторін при розгляді справи третейським судом передбачено Законом України «Про третейські суди».
Тому суд, розглянувши усі докази в їх сукупності не вважає третейське застереження несправедливими умовами в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що третейська угода, визначена у якості третейського застереження в договорах від 09.10.2008 року укладена сторонами у відповідності до Закону України «Про третейські суди», тому підстав для визнання договору в цій частини недійсним у суду немає.
Стосовно вимог позивача щодо недійсності п. 2.7. кредитного договору суд приходить до висновку про безпідставність зазначених вимог. Так, зазначеними пунктами договору ( п.п.2.7.-2.7.3.) передбачено зміна процентної ставки за договором як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Порядок зміни розміру процентів оговорений умовами договору і передбачає укладання двостороннього договору в письмовому вигляді.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наданим для огляду розрахунком заборгованості за кредитом розмір процентної ставки не змінювався і залишився у розмірі 15%.
Суд вважає також необґрунтованими і доводи позивача щодо введення її в оману при підписання договорів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що АКБ СР «Укрсоцбанк» або його працівники навмисно ввели позивачку в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: підпису договору не ознайомившись з його змістом.
Крім того, як зазначала позивач, вона належним чином виконувала умови кредитного договору, і тільки внаслідок скрутного матеріального становища позбавлена можливості півроку сплачувати за кредит, а розгляд справи в третейському суді в м. Києві позбавляє її права на все сторонній, об'єктивний та неупереджений розгляд справи.
Таким чином, позивачем не доведено факт введення її в оману під час укладання договору та наявність умислу з боку працівників відповідача при вчинення та підписанні угоди.
Також, є безпідставними та голослівними доводи позивачів щодо некомпетентності та упередженості суддів Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків при розгляді позовів за зверненням громадян. Доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні за недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60. 212. 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 203, 215,230 ЦК України, ст.ст. 5, 12-18 Закону України «Про третейські суди», суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсними п.п. 2.7 ст. 2 та ст. 6 договору кредиту № 839/3/2738/8-693 від 09 жовтня 2008 року та ст. 5 іпотечного договору № 839/4/27/38/8-636 від 09 жовтня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя :