Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
11.11.2010Справа №2-29/5032-2010
За позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
До відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2. АДРЕСА_3).
Про стягнення 6 114,02 грн.
Суддя Башилашвілі О.І.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_3., довіреність № 11574 від 21.10.2010р., паспорт НОМЕР_2 від 19.10.2000р.
Від відповідача - ОСОБА_2., підприємець, свідоцтво.
Сутність спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 6 114,02 грн.
Крім того, позивач просить покласти судові витрати, зі сплати державного мита та інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені зобов'язання, щодо повноти та своєчасності оплати отриманого за видатковими накладними товару, в зв'язку з чим за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 склалася заборгованість в розмірі 6 114,02 грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 жовтня 2010 року позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні. Розгляд справи відкладався.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх.
Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов, яким визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 згідно накладним № 25/07 від 25.01.2007р.; № 0000000008 від 15.10.2007р.; № 0000000082 від 03.12.2007р.; № 0000000126 від 25.12.2007р.; № 0000000039 від 16.01.2008р.; № 00000000117 від 14.07.2008р.; № 0000000141 від 30.07.2008р.; № 0000000159 від 23.08.2008р., наявним в матеріалах справи (а.с. 11-16), поставив на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 продукцію на загальну суму 21157,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2008 р. між фізичною особою - підприємцєм ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцєм ОСОБА_2 був укладений договір комісії на продажу продукції № 11/10, відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених даним договором, Комітент поручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов'язується за плату здійснювати продаж продукції, зазначеної у додатку № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 3.1.5 договору, Комісіонер сплачує кошти за продану продукцію на розрахунковий рахунок Комітента не пізніше 3-х банківських днів з моменту продажу продукції.
Відповідно до п. 6.1. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 10 липня 2010 р.
Таким чином, частина продукції по накладним № 00000000117 від 14.07.2008р.; № 0000000141 від 30.07.2008р.; № 0000000159 від 23.08.2008р. передавалась на підставі укладеного між сторонами договору комісії на продажу продукції від 14.07.2008 р.
Позивач направляв на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 вимогу про сплату суми заборгованості у розмірі 6114,02 грн. (на підставі акту звірки взаєморозрахунків від 15.07.2010р.) за отриману по накладним продукцію.
Проте вказана вимога позивача була залишена без відповіді та відповідного реагування з боку відповідача.
Таким чином відповідач свої зобов'язання по сплаті за отриману продукцію не виконав, заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 станом на день розгляду справи становить 6114,02 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) є договори та інші угоди, настання певної події.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарьских договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2. АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1).заборгованість у розмірі 6114,02 грн.; державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текс рішення оформлено та підписано - 12.11.2010р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.