справа № 760/27434/23 Головуючий у 1 інстанції: Зуєвич Л.Л.
провадження №22-ц/824/17206/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,
при секретарі: Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Омельченка Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2023 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ «Акцент-Банк», в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.08.2020 року у розмірі 174 161, 44 грн станом на 18.09.2023 року, яка складається з:
- 106 013,14 грн - заборгованості за кредитом;
- 68 148,30 грн - заборгованості за відсотками.
В обґрунтування позову зазначає, що 10.08.2020 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.
На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В позові звертається увага на те, що відповідно до п.п.2.1.1.2.2 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Як стверджує позивач, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві.
Також позивач зазначає, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Крім того, в позові наголошується, що п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно з п.1.1.3.1.10 цього Договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення Клієнта.
Як зауважує позивач, відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів.
Акцентується, що свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Таким чином, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18.09.2023 має заборгованість у розмірі 174 161,44 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі адвоката Омельченка Є.В., який діє в інтересах АТ «Акцент-Банк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.
Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором Оферти.
Зазначає, що посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту Банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та інше.
Звертає увагу суду, що паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису.
Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Вважає, що в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17, а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20.
ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до апеляційного суду відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Вказує, що кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та скріплений підписами сторін та печаткою відповідача (банку), в тому числі, додатки до договору, також мають відповідати вимогам письмового правочину, тобто скріплені підписами сторін та печаткою банку (юридичної особи).
Однак, умови кредитування після спливу строку договору, на які в заяві посилається Банк, таким вимогам не відповідають.
Зазначає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також вказує, що за відсутності додаткових угод про збільшення кредитного ліміту, за відсутності даних про виникнення несанкціонованого овердрафту, за відсутності розрахунку заборгованості за Анкетою-заявою, неможливо встановити розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.
Тому, просить суд при винесенні рішення врахувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 р. у справі №393/126/20, та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 р. у справі №333/5483/20, згідно з якими (взято в лапки та виділено курсивом):
«Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Відповідно до п.15 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг від 28.11.2019 року №141» Банк надає інформацію клієнту під час користування банківськими послугами за рахунком обліку фінансового активу в порядку та на умовах, передбачених відповідним договором, який обов'язково включає умову про інформування клієнта шляхом відправлення повідомлень на обраний клієнтом канал для комунікацій (смс-інформування, месенджер, електронна пошта, Інтернет-банкінг).
Банк повідомляє клієнта про розмір наданого кредиту (овердрафту, кредитної лінії) або його зміну. Повідомлення включає дату та суму такого кредиту.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено належними доказами у справі, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
Суд вказував, що додана до позову виписка по картці/рахунку ОСОБА_1 за період від 10.08.2020 року до 18.09.2023 року, з якої вбачається, що залишок на картці відповідача після останньої операції складає від'ємну суму - 174 161,44 грн, обставин, на які посилається банк в позові сама по собі як не підтверджує, так і не спростовує, оскільки не містить посилань на умови кредитного договору, дату його укладення, і з неї неможливо дійти висновку про умови нарахування відсотків.
Зазначав, що оскільки позовні вимоги АТ «А-Банк» обґрунтовані наявністю певних договірних зобов'язань із ОСОБА_1 , всупереч чому до позовної заяви не долучено належних, допустимих та достовірних доказів погодження всіх істотних умов договору, то суд не вбачав правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що 10.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» зі змісту якої вбачається, що відповідач погодився, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг (а.с.10).
Крім того, ОСОБА_1 10.08.2020 року підписано простим електронним підписом паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а.с.11).
Згідно з довідкою за картками, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до липня 2027 року;
№ НОМЕР_3 , строком дії до квітня 2027 року.
Як вбачається з довідки за лімітами, 10.08.2020 року за кредитним договором від 10.08.2020 року, ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн., який 19.11.2020 року було збільшено до 50 000 грн. та 21.07.2023 року збільшено до 106 100 грн.
З метою обґрунтування свої вимог, позивачем до матеріалів справи долучено виписку з рахунку на ім'я відповідача; витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент Банк», роздруківку Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», копію паспорту відповідача, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо АТ «Акцент Банк», копію банківської ліцензії ПАТ «Акцент банк», копію витягу з статуту АТ «Акцент банк» (а.с.12-23, 26-33, 33, 34, 35 зв., 37-40).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості відповідача за договором від 10.08.2020 станом на 18.09.2023 року (а.с.7-9) за змістом якого загальна заборгованість відповідача на суму 174 161,44 грн, яка складається з:
- 106 013,14 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 68 148,30 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч.1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначити умови такого договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Ацент-Банк» вказував на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно з ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини.
Так, суд посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах.
Проте, відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.
За ч.1 ст.641, ч.1 ст.642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною.
Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч2 ст. 638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Щодо відмови у стягненні процентів, то за ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, навіть якщо вважати не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, то позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку.
Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.
В даному ж випадку до матеріалів справи додано не лише тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису.
Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Згідно з ч.2 та ч.3 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У разі підпису клієнтом Анкети-Заяви на сенсорному екрані свого пристрою (смартфону), варто звернути увагу на Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 13.12.2019 року №151, відповідно до наступних пунктів якого:
Терміни, що використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях: 1) електронний сенсорний пристрій - електронний пристрій із сенсорним екраном, на якому особа може створити власноручний підпис; 2) клієнт банку - фізична особа, яка отримує або має намір отримати банківські та/або фінансові послуги, не пов'язані з підприємницькою діяльністю; 3) кваліфікована електронна позначка часу - електронна позначка часу, отримана від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг; 4) оброблення електронних документів - створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів; 5) цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом; 6) уповноважений працівник банку - працівник банку, до повноважень якого згідно з внутрішніми положеннями банку віднесено підписання з клієнтами банку договорів та інших документів від імені банку.
Інші терміни в цьому Положенні використовуються в значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Законах України "Про банки і банківську діяльність", "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Норми цього Положення щодо використання цифрового власноручного підпису не можна розуміти та/або застосовувати як такі, що обмежують права банків та клієнтів банків вчиняти правочини у вигляді документів у паперовій формі (змінювати, доповнювати або припиняти дію електронних документів паперовими документами чи в іншій не забороненій законодавством України формі і навпаки).
Цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.
Використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом.
Банк самостійно визначає технологію створення електронних документів, які клієнт підписує цифровим власноручним підписом, та забезпечує дотримання вимог цього Положення.
Банк має право застосовувати процедури фото та/або відеофіксації, інші процедури з метою документування та контролю за процесом підписання документа клієнтом з використанням цифрового власноручного підпису. Застосування зазначених процедур повинно здійснюватися за умови попередньо отриманої згоди клієнта.
За ч.2 ст.638 ЦК України, Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст.643 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Відповідно до ч.3 ст. 645 ЦК України, за згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.
Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців.
Розділ №7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності зі ст.643 ЦК України кредитор повинен був отримати відповідь - згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо Банк з цим погоджується.
Пунктом 4 розділу 7 Паспорту - «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» - дане зазначення є обов'язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в Банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за поручения, право дострокового погашення, інше.
Пунктом 13 розділу 4 Паспорту - «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит» - дійсно реальна відсоткова ставка може змінюватись. Однак вона змінюється в любому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов'язків.
Саме такі зазначення є обов'язковою вимогою Закону України «Про споживче кредитування».
Також, на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість станом на 18.09.2023 року за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2020 року у розмірі 174 161, 44 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 106 013,14 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 68 148,30 грн.
Також, в порядку ст.141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість станом на 18.09.2023 року за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2020 року у розмірі 174 161, 44 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 106 013,14 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 68 148,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року.
Головуючий:
Судді: