03 грудня 2024 року справа № 580/11970/23 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку матеріали заяви у порядку статті 383 КАС України у адміністративній справі №580/11970/23 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Єгорова Олексія 25-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, ЄДРПОУ 45200774) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
22.11.2024 вх.№55084/24 представник заявника - адвокат Тарасенко Дар'я Юріївна звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, просить:
- визнати протиправними дії Центрально-південного міжрегіональнього управління Державної міграційної служби, вчинені під час виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №580/11970/23 у частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства;
- зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України під час виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2024 у справі №580/11970/23 та прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
- зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби протягом місяця надати до суду звіт про виконання Окремої ухвали.
27.11.2024 вх.№55840/24 представник Центрально-південного міжрегіонального Управління Державної міграційної служби надав до суду заперечення на клопотання, не погоджується із аргументами клопотання та вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 09.10.2020 у справі 1080/3664/18 та згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями варто розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреція - це елемент управлінської діяльності, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Прийняття декларації про відмову позивача від іноземного громадянства та оформлення і видача йому паспорта громадянина України є дискреційним повноваженням відповідача як суб'єкта владних повноважень. Зазначає представник відповідача, що ОСОБА_1 з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду до ЦПМУ ДМС не зверталась.
30.08.2024 у справі № 580/11970/23 суд апеляційної інстанції, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року - скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалена в цій частині нова постанова, за якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено і зобов'язано Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 03.11.2023, замість документа про припинення громадянства Російської Федерації.
Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2021 року (справа № 804/5054/16), від 18 грудня 2020 року (справа №804/3109/16) вказував, що законна сила судового рішення - це така його властивість, що робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на усі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб'єкта владних повноважень, вказати суб'єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).
КАС України виокремлено різновиди судового контролю за виконанням судового рішення: накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штрафу і визначення строку надання звіту (стаття 382), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383). Законодавець розділив види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.10.2018 у справі №556/2081/17.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.8 ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовий акт, що набрав законної сили, належить обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладений такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, що узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а ЄДРСР 80633373, від 27.06.2019 у справі №807/220/18 ЄДРСР 82707151.
Звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404), і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України. Звернення позивача до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України, коли не використано можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», - є передчасним (такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20).
Представник позивача у заяві в порядку статті 383 КАС України від 22.11.2024 вх.№55084/24 звертає увагу суду, що виконавче провадження відкрите 14.11.2024, проте постанови про відкриття ВП та інформації про хід виконавчого провадження з відповідними підтвердними документами до суду не надає, а також не розмежовує вимоги у порядку ст.382 (зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби протягом місяця надати до суду звіт про виконання Окремої ухвали), ст.249 і 383 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.383 КАС України передбачає вимоги до змісту заяви про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
До матеріалів заяви не надано доказів щодо звернення судового рішення до примусового виконання та доказів відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).
Заяву, зазначену у частині першій статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Заявником зазначено, що виконавче провадження відкрите 14.11.2024, проте не надає відомостей, доказів, аргументів про дотримання процедури та строків у контексті ст.383 КАС України.
Подана заява про протиправність дій відповідача у порядку ст. 383 КАС України не відповідає вимогам, визначеним п. 7, 8 ч. 2, ч. 3 ст. 383 КАС України, позаяк не містить інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання, інформації про хід виконавчого провадження, не додано доказів повідомленням органів ДВС.
У контексті вимоги про зобов'язання Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби протягом місяця надати до суду звіт про виконання Окремої ухвали без дати, варто врахувати висновки Верховного Суду у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.
З матеріалів, доданих до заяви, оцінених документів та перевірених аргументів не встановлено, що органами примусового виконання рішення прийняте рішення про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про передчасність звернення до суду за здійсненням заходів судового контролю відповідно до ст. 383 КАС України, що не є тотожними заходам відповідно до ст.382 КАС України.
Згідно із ст. 383 КАС України не передбачається залишення заяви без руху, а визначається наслідок недотримання вимог процесуального акта - повернення заяви (ч. 5 ст. 383 КАС України).
Керуючись статтями 2, 241-243, 248, 249, 256, 293-297, 287, 382, 383 КАС України, суд
Залишити без задоволення заяву представника заявника - адвоката Тарасенко Дар'ї Юріївни від 22.11.2024 вх.№55084/24 у порядку ст. 383 КАС України у справі №580/11970/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію ухвали направити сторонам справи.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА