27 листопада 2024 року м. Київ
Справа № 757/17708/20
Провадження: № 22-ц/824/16152/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Поліщук Н. В.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Корнілова Лева Олександровича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Соколова О. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", третя особа: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", про визнання незаконною відмови у виплаті страхового відшкодування та її стягнення,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 10.05.2019 року між ним та ПАТ «СК «Універсальна» (далі - відповідач) було укладено договір №3140/261/000046 добровільного страхування наземного транспорту (далі - договір), вигодонабувачем за яким є третя особа АТ «Державний ощадний банк України». Так, згідно вищевказаного договору був застрахований транспортний засіб AUDI Q5 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума за договором становила 1 550 000 гривень, франшиза 0%, страховий платіж складав 92 845,00 гривень. Свій обов'язок щодо сплати страхового платежу він, як страхувальник, виконав в повному обсязі. Проте, 24.12.2019 року близько 12:00 години в м. Києві на просп. Бажана на підземному паркінгу сталася дорожньо-транспортна подія, про яку було повідомлено відповідача в установленому законом та договором поряду. Поліцію на місце події не викликали, оскільки за договором страхування в цьому немає необхідності. 03.01.2020 року ПАТ «СК «Універсальна» було направлено повідомленням про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі порушення п. 30.1.5 договору, а саме неповідомлення про страхову подію з місця ДТП. Після чого, 14.02.2020 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву про перегляд рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, проте станом на дату подання даної позовної заяви відповіді так і не було отримано. За таких обставин, вважає вищевказану відмову формальною та такою, що порушує його законні права, а також ставить у вкрай невигідне становище відносно балансу прав та обов'язків за договором страхування, у зв'язку з чим просив суд визнати відмову ПАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування незаконною та стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 36 988 грн 15 коп та судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано відмову ПАТ «СК «Універсальна» № 0008 /24-001 від 03 січня 2020 року у виплаті страхового відшкодування незаконною.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 36 988 грн. 15 коп.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Корнілов Л. О. в інтересах ПАТ «СК «Універсальна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду просив скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд, ухвалюючи рішення у справі, та вказуючи на те, що законодавством не передбачено обов'язку страхувальника щодо безпосереднього повідомлення про страхову подію з місця її настання, не взяв до уваги ту обставину, що саме умовами договору передбачено обов'язок страхувальника повідомляти страховика про страхову подію (п. 30.1.5 розділ 30, п. 30 1. 5 договору). Вказує, що незафіксований факт ДТП призвів до того, що страховик не відправив свого представника (аварійного комісара) на місце пригоди для фіксування обставин подій, що мали місце 24.12.2019 року. Більше того, відповідно до пояснень водія - ОСОБА_2 , остання навіть не викликала правоохоронні органи, що також не взято судом першої інстанції до уваги.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кубишкіна В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважала необґрунтованими, оскільки позивач у повній мірі дотримався положень п. 30.1.8 договору, в якому вказано, що таке повідомлення повинно бути не пізніше 48 годин з моменту, коли він дізнався про подію, що має ознаки страхової. Вказує, що позивач зателефонував в страхову компанію з повідомленням про ДТП як страхувальник, а не водій застрахованого авто, проте відповідач не повідомив позивачу особливі вимоги щодо його обов'язкової присутності на місці події, окрім того, вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 керувався п. 30.1.2.1. договору, умовами якого передбачено, що під терміном «негайно» мається на увазі протягом робочого дня, в який мають здійснюватися відповідні дії, за таких обставин, доводи апеляційної скарги вважала необґрунтованими, окрім того, розгляд справи просила здійснювати без її з позивачем участі.
В судовому засіданні адвокат Корнілов Л. О. в інтересах ПАТ «СК «Універсальна» апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,а тому колегія суддів, ураховуючи заяву адвоката Кубишкіної В. Ю. в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи без участі, відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення адвоката Корнілова Л. О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 10.05.2018 року між позивачем, як позичальником, та АТ «Ощадбанк», як банком, укладено договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) №197_0195 в загальному розмірі 534900 грн на строк 24 місяці з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 09 травня 2020 для придбання транспортного засобу автомобіля марки AUDI модель 05, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1.1.2 договору про споживчий кредит №197_0195 від 10.05.2018 року однією з істотних умов надання кредиту є здійснення позичальником страхування транспортного засобу за пакетом «повне КАСКО» на користь банку шляхом укладення договору страхування.
На виконання п. 3.1.1.2 договору про споживчий кредит №197_0195 від 10.05.2018 року між ОСОБА_3 , як страхувальником, ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», як страховиком, та АТ «Ощадбанк», як вигодонабувачем, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3140/261/000046 від 10.05.2019 року, згідно умов якого страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку з транспортним засобом (автомобілем AUDI 05, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) бере на себе зобов'язання виплатити страховику страхове відшкодування у межах страхової суми та на умовах цього договору (п.п. 4. 5 договору). Страхова сума становить 1550000 грн. (п.п. 7 договору). Франшиза при пошкодженні ТЗ становить 0,00 % від страхової суми (п. 9 договору).
Дата початку періоду страхування 10.05.2019 року, дата закінчення страхування 24-00 09.05.2020 року (п. 17 договору).
З матеріалів справи також убачається, що 24.05.2019 року в м. Києві сталася подія, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб автомобіль марки AUDI модель Q5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з метою отримання страхової виплати.
03.01.2020 року ПАТ «СК «Універсальна» було направлено повідомленням про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі порушення п. 30.1.5 договору, а саме неповідомлення про страхову подію з місця ДТП.
14.02.2020 року позивач направив на адресу відповідача заяву про перегляд рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, проте станом на дату подання даної позовної заяви відповіді так і не було отримано.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено обов'язку страхувальника щодо безпосереднього повідомлення про страхову подію з місця її настання, а тому дана вимога відповідача суперечить законодавству, оскільки порушує права позивача, як страхувальника.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Тобто, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 554/5323/14, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц та Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19.
Частина 2 статті 636 ЦК України передбачає, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Як зазначено вище, 05.05.2020 року ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором про споживчий кредит № 197_0195 від 10.05.2018 і погасив кредит в повному обсязі, за таких обставинсуд дійшов правильного висновку про те, що сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, в даній справі ОСОБА_1 , є належним позивачем у справі та може самостійно скористатися правом, наданим йому згідно договору, і оскаржити відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування у судовому порядку, що відповідає вимогам ст. ст. 636, 985 ЦК України, ст. 3 ЗУ «Про страхування».
Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з іншими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановлені статтями 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про страхування» та частини другої статті 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Отже, страховик та страхувальник як сторони договору страхування за взаємною згодою можуть самостійно визначати предмет договору страхування, права та обов'язки сторін, підстави для виплати/відмови у виплаті страхового відшкодування тощо.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як убачається з умов договору добровільного страхування №3140/261/000046, а саме п 30.1.2 страхувальник повинен негайно, не залишаючи місця події, заявити про подію, що може бути визнана страховим випадком, відповідні державні органи, та отримати документи про випадок, що стався, крім випадку пошкодження виключно вітрового скла внаслідок випадкового влучання каміння.
Умовами 30.1.5. передбачено, що у випадку, якщо надання довідки компетентних державних органів є необов'язковим, повідомлення про страховий випадок за телефоном 0 800 500 381 здійснюється негайно, при цьому повідомлення здійснюється виключно з місця настання події.
Пунктом 34.1.6 передбачено, що самостійно з'ясовувати причини та обставини події, що може бути визнана страховим випадком, самостійні дії страховика з питань з'ясування причин та обставин події, що може бути визнана страховим випадком не є фактом визнання страховиком такої події страховим випадком.
З матеріалів справи убачається, що страховик дізнався про дорожньо-транспортну пригоду лише о 14:26 24.12.2019 року, проте сама пригода відбулася о 12:00, тобто через дві години після настання події, у цей проміжок часу жодних зверненнь від позивача до страхової компанії не було, проте дана обставина залишилась поза увагою суду.
Внаслідок чого, ураховуючи факт несвоєчасного повідомлення страховика щодо настання події, останній був позбавлений можливості направити на місце ДТП свого представника (аварійного комісара) для фіксування обставин пригоди, преревірки стану автомобіля, тощо.
Окрім того, у зв'язку із неповідомленням про дорожньо-транспортну пригоду компетентні органи, факт настання ДТП також є нічим не зафіксованим.
В даному випадку, ураховуючи вищевикладені умови договору, вирішальне значення має повідомлення про страховий випадок саме безпосередньо з місця події, оскільки обставини не були зафіксовані працівниками поліції.
Суд першої інстанції проігнорував, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про страхування» та частини другої статті 991 ЦК України умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Тобто, страховик та страхувальник як сторони договору страхування за взаємною згодою, без жодних умов, можуть самостійно визначити предмет договору страхування, права та обов'язки сторін, підстави для виплати/відмови у виплаті страхового відшкодування тощо.
У данному випадку, сторони правомірно та без порушень імперативних положень актів цивільного законодавства, самостійно врегулювали свої відносини на власний розсуд, створивши обов'язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04 травня 2022 року у справі № 643/11629/19, від 11 квітня 2022 року у справі № 752/3512/19, від 31 липня 2019 року у справі № 404/2470/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 711/4458/16-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц у подібних правовідносинах.
Колегія суддів відмічає, що вищевикладеними правовими нормами визначено, що умови укладеного договору є обов'язковими для його виконання, проте позивачем в даному випадку не ставиться під сумнів та не оспорюється дійсність договору страхування.
Отже, у цій справі підставою для здійснення страхового відшкодування є настання страхового випадку, тобто події, яка підпадає під ризики, встановлені договором страхування та одночасно страховиком встановлено, що така подія не є виключенням із страхових випадків та відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені умовами договору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, залишив поза увагою ту обставину, що позивач, не виконав обов'язку щодо повідомлення страховика про настання події, що може бути визнана страховим випадком, та повідомлення про настання події компетентних органів, страховика негайно, не залишаючи місця події з моменту настання події, виклик представників відповідних компетентних органів для фіксації факту настання події; що свідчить про порушення пунктів 30.1.2, 30.1.5. договору страхування, тому дії відповідача щодо відмови від здійснення страхової виплати узгоджуються з положеннями частини другої статті 991 ЦК України, статті 26 Закону України «Про страхування» і не суперечать умовам договору страхування.
Як зазначає скаржник у відзиві на апеляційну скаргу, останній посилався на те, що у вказаній ситуації він керувався п. 30.1.2.1 договору, в якому роз'яснюється питання «негайно», а саме під даним терміном мається на увазі - найкоротший термін протягом робочого дня, в який мають здійснюватися відповідні дії, що передбачені умовами цього договору, з моменту настання їх здійснення.
Проте, колегія суддів відмічає, що даний пункт договору (п. 30.1.2.1) міг би братися судом до уваги у випадку присутності страхувальника на місці настання випадку, однак, умовами договору було чітко передбачено обов'язок страхувальника повідомити страховика про подію саме з місця настання події, чого ОСОБА_1 дотримано не було.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Корнілова Л. О. в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» підлягає задоволенню, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
З огляду на зазначене, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2522 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Корнілова Лева Олександровича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133,м. Київ, б-р Лесі Українки. 9, єдрпоу 20113829) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2522 гривень 40 копійок
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 листопада 2024 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
Н. В. Поліщук