25 листопада 2024 року місто Київ
Справа № 761/34374/24
Апеляційне провадження № 33/824/5429/2024
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О. В. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 581406 від 10.09.2024, ОСОБА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 домашнє насильство психологічного та економічного характеру , а саме словесно погрожував та забрав мобільний телефон, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 01 листопада 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В скарзі захисник просить поновити строк та зазначає, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи в суді, що позбавило можливості останнього з'явитися до суду та скористатися правами, передбаченими Конституцією України та КУпАП.
Вказує, що строк звернення з апеляційною скаргою пропущений з поважних причин, у зв'язку із тим, що розгляд справи проведено без участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності, копія оскаржуваної постанови не направлялася та не вручалася ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2024 року розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_4 . Дані щодо їх повідомлення про дату, час, місце розгляду відсутні
22.10.2024 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги, в ході надання правничої допомоги 22.10.2024 року під час перевірки веб сайту «Судова влада України» було встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи питання про поновлення строку, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оскаржувану постанову ухвалено 2 жовтня 2024 року, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В матеріалах справи наявна судова повістка ОСОБА_2 , однак докази направлення або вручення такою повістки відсутні. З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2024 року захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами справи. Апеляційну скаргу, відповідно до поштового штампу, подано 23 жовтня 2024 року.
Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при розгляді справи про адмін правопорушення, судом не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Зазначає, що ОСОБА_2 не погрожував дружині та не забирав телефон у неї. Як було з'ясовано у подальшому, мобільний телефон ОСОБА_4 взяв її син під час гри та сховав. Вказує що син побоявся повідомити мамі про те, що телефон сховав саме він, оскільки ОСОБА_4 перебувала у стресовій ситуації.
Зазначає, що лише через деякий час після того, як поїхали працівники поліції, син повідомив місце перебування мобільного телефону матері, а остання зрозуміла, що її чоловік ОСОБА_2 не має відношення до події з приводу якої остання викликала співробітників поліції.
Таким чином, пояснення потерпілої ОСОБА_3 , які суперечать поясненням ОСОБА_2 , не дають можливості суду прийти до висновку про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник Грабинський А.В. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у ній, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити. ОСОБА_2 додатково пояснив, що наміру завдати шкоди своїй колишній дружині не мав.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала, просила закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки конфлікт, який виник між потерпілою та її чоловіком ОСОБА_2 подружжя вирішило.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши думки учасників справи, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2024 апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства психологічного та економічного характеру відносно дружини, а саме словесного погрожування та відібрання мобільного телефону потерпілої.
Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального й процесуального права, а також доказам, що містяться в матеріалах справи враховуючи таке.
Частиною першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, ця форма домашнього насильства з об'єктивної сторони повинна характеризуватися діянням, наслідками та причинним зв'язком між ними.
Діяння як у Кодексі України про адміністративні правопорушення, так і у спеціальному законі, описується законодавцем шляхом вказівки на повторюваність описуваних форм насильства, зокрема - штовхання, а не поштовх, кусання, а не укус, ляпаси, а не ляпас тощо. Тобто для настання відповідальності за цією статтею акт насильства повинен відбутися щонайменше 2 рази.
Разом із цим, вказані дії повинні бути умисними тобто особа, яка його вчинила, має усвідомлювати протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачати її шкідливі наслідки та бажати їх або свідомо допускати настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Усупереч цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_2 систематично вчиняв щодо ОСОБА_4 акти домашнього насильства, завдавав шкоди її психологічному здоров'ю чи створював реальну небезпеку заподіяння такої шкоди, при чому робив це саме із такою метою.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства сформований лише на протоколі про адміністративне правопорушення, який сам по собі без підтвердження іншими доказами не може слугувати належним доказом вини особи в описаному, оскільки за своєю природою є лише способом фіксації правопорушення, а також на поясненнях потерпілої ОСОБА_4 , яким суд не надав належної оцінки в сукупності із поясненнями ОСОБА_2 та без наведення причин відхилення пояснень останнього.
Апеляційний суд також зазначає, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак домашнього насильства. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди. Натомість матеріалами справи не доведено умислу ОСОБА_2 на заподіяння шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_4 .
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на час складення протоколу про адміністративне правопорушення була відсутня. Виходячи із пояснень наданих представником ОСОБА_2 ОСОБА_1 , судом встановлено, що 10.09.2024 року мав місце конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , однак, даний конфлікт не містив ознак домашнього насильства по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 у розумінні норм Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Апеляційний суд також враховує пояснення ОСОБА_4 , наданні у судовому засіданні апеляційного суду, в яких вона зазначала, що конфлікт даний було вирішено, а погроз на її адресу її чоловік не висловлював, телефон не забирав.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є помилковим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню, постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2024 - скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_2 строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 02 10.2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2024 - скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.В. Желепа