справа № 757/31867/23-п
провадження № 33/824/4443/2024
17 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в складі судді Кирилюк Г. М.,
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року у складі судді Шапутько С. В., в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вирішено питання розподілу судових витрат.
01.07.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року та закрити провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що прилад "Драгер", який використовувався поліцейськими, не був встановлений на показнику 0 та не показаний їй. Свідки, на її прохання, не були залучені. Вона погодилась пройти аналізи у медичному закладі. Під час огляду її лікарем ОСОБА_3 ознаки сп'яніння були відсутні, що виразно видно на відеозаписах. В проведенні аналізу крові на вміст алкоголю їй було відмовлено. Наявність у повітрі парів алкоголю пояснюється тим, що їй було видалено зуби мудрості, за рекомендацією лікаря для зняття болю вона використовувала препарат стоматидин, який містить 96% етилового спирту. Суд не надав оцінки показав лікаря ОСОБА_4 , яка була допитана як свідок. З кожним новим заміром вміст парів спирту у повітрі різко зменшувався, що повинно було викликати сумніви у її нібито вживанні алкоголю та керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та у подальшому тлумачитись на її користь.
13.09.2024 захисник ОСОБА_1 - адвокат Федоров Д. С. подав доповнення до апеляційної скарги.
Вважає, що висновок КНП «Соціотерапія» №0003524 від 14.07.2024 є недопустимим доказом. З урахуванням заперечень ОСОБА_1 щодо результатів "Драгеру", лікар нарколог мав провести лабораторні дослідження з метою уточнення його результату, проте його не провів, чим істотно порушив Наказ МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".
ОСОБА_1 при складенні протоколу не було роз'яснено її права та обов'язки, в тому числі право на професійну правничу допомогу. Порушення права на професійну правничу допомогу свідчить про недопустимість доказів, наявних у матеріалах справи.
Після складення протоколу серії ААД №461098 ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, що призвело до того, що правопорушення не було припинено та мало ознаки триваючого. Повідомивши, що їй необхідно дочекатись закінчення комендантської години, після чого вона має право рухатись далі, відносно неї було вчинено провокацію з боку поліції, оскільки екіпаж, який складав другий протокол, цілеспрямовано вичікував початку руху транспортним засобом з метою складення повторно протоколу за ст. 130 КУпАП.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 фактично заперечила факт перебування в стані сп'яніння, її не було направлено для проходження огляду в медичному закладі, що свідчить про недотримання встановленого законом порядку огляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Федоров Д. С. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та переглянувши відеозапис, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.9 а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №461098, 14 липня 2023 року о 00 год. 25 хв., в м. Києві по бульвару М. Міхновського, 42, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом Infiniti EX35, держаний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest ARJL-0266, результат - 1,05‰. З результатом водій не погодилась. Водія було доставлено до медичного закладу КНП «КМНКЛ "Соціотерапія", результат 0,77‰, висновок лікаря - 003524. Водій порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена 1. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до роздруківки результатів тестування від 14.07.2023, 00:32 год., при застосуванні приладу Drager Аlcotest 6820, у водія ОСОБА_2 виявлено показник вмісту алкоголю 1,05‰.
Відповідно до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003524, складеного 14.07.2023 о 01.47 год. лікарем КНП "Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія" ОСОБА_3 , відповідно до якого поведінка обстежуваної особи визначена як: роздратована, агресивна, розгальмована, схильна затівати суперечки, настрій нестабільний, увага знижена: зіниці - розширені; реакція на світло - млява; рухова сфера - збережена; міміка - звичайна; в позі Ромберга - стійка; тремтіння повік - помірне; 13.07.23 о 23.00 приймала заспокійливе в краплях, назву не пам'ятає; запах алкоголю з рота - присутній; приймала прогестерон. Час обстеження спеціальним технічним приладом Drager Аlcotest 6820 14.07.23 01:58, тест 9844; обстеження через 20 хвилин спеціальним технічним приладом Drager Аlcotest 6820, 14.07.23 02:18, результат 0,77‰. Висновок та діагноз за результатами огляду: стан сп'яніння внаслідок вживання алкоголю (0,77‰).
Відповідно до роздруківки результатів тестування від 14.07.2023, 01:58год., при застосуванні приладу Drager Аlcotest 6820, у ОСОБА_1 виявлено показник вмісту алкоголю 0,83‰.
Відповідно до роздруківки результатів тестування від 14.07.2023, 02:18год., при застосуванні приладу Drager Аlcotest 6820, у ОСОБА_1 виявлено показник вмісту алкоголю 0,77‰.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 14.07.2023 лікарем ОСОБА_3 КНП "Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія" №003524, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 0,77‰.
Відеофіксація здійснювалася на бодікамери №470456, №473603.
Дослідивши вказані докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 14.07.2024 року о 00.25 год. керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявність парів алкоголю в повітрі, яке вона видихала, пояснюється використанням препарату стоматидин, який містить 96% етилового спирту, є необґрунтованими.
У п. 6 ст. 8 Віденської конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року зазначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові, у відповідності з національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Цифровий показник тесту у водія ОСОБА_1 складав від 1,05 ‰ до 0,77‰, що перевищує міжнародну норму природного вмісту алкоголю на літр повітря, що видихається.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 ( далі - Інструкція) , передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до пунктів 7, 8, 14 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
З огляду на те, що огляд ОСОБА_1 проводився на стан алкогольного сп'яніння, остання під час огляду не перебувала у несвідомому стані або з тяжкими травмами, підстави для проведення біологічного середовища або крові на вміст алкоголю були відсутні.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що проведення огляду ОСОБА_1 лікарем-наркологом, в тому числі із застосуванням спеціальних технічних засобів, не суперечило вимогам вказаної Інструкції.
Відповідно до ст. 268 КУпП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
ОСОБА_1 при розгляді справи по суті реалізувала всі свої права, в тому числі право на користування юридичною допомогою адвоката.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення п.2.9 а ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини вказаної особи у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності особи одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення особи від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Разом з тим, апеляційний суд н е погоджується з доведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №501604.
Так, відповідно до змісту вказаного протоколу, 14 липня 2023 року о 04 год. 45 хв., в м. Києві по бульвару М. Міхновського, е/о 252, водій ОСОБА_5 керувала транспортним засобом Infiniti EX35, днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився приладом Drager Alcotest 6820 ARНК-0521, результат огляду позитивний - 0,46‰. Огляд фіксувався на бодікамери 470787, 472124. Вказаними діями водій порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 у вказаному протоколі, з зазначеним в протоколі вона не згодна.
На підтвердження доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення було долучено:
- роздруківку з приладу Drager Alcotest 6820, результат тесту - 0,46 ‰;
- Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого огляду проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду на стан сп'яніння : 0,46 ‰;
- відеозапис, яким зафіксовано про незгоду ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає слушними доводи апеляційної скарги в тій частині, що огляд особи на стан алкогольного сп'яніння було проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, оскільки у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами проведеного огляду такий огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Наявні в матеріалах справи докази не містять жодних доказів того, що огляд ОСОБА_1 було проведено в закладі охорони здоров'я.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази дотримання вимог ст. 266 КУпАП при проведенні огляду особи на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 20.09.2016р. у справі "Карелін проти Росії").
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки при складенні протоколу серії ААД №№501604 від 14 липня 2023 року було порушено процедуру проведення огляду на стан сп'яніння.
Приймаючи до уваги, що об'єктивних і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 погодилася з результатами проведеного на місті огляду на стан сп'яніння, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачення останньої у вчинення інкримінованого правопорушення ґрунтується виключно на припущеннях.
Отже, суд першої інстанції не з'ясував повно та всебічно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив належним чином всі докази та не оцінив їх в сукупності, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за стандартом «поза розумним сумнівом».
З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №501604 від 14 липня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В решті постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року в частинні визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №501604 від 14 липня 2023 року скасувати, провадження у справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року в частинні визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №461098 від 14 липня 2023 року та притягнення її до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування на строк 1 рік залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк