апеляційне провадження №22-ц/824/13222/2024
справа №761/17466/24
24 жовтня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Саадулаєва А.І.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, -
встановив:
28 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу (виконавчого документу) таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги заяви мотивує тим, що 15 травня 2024 року Шевченківським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів.
В обґрунтування заяви посилається на частину 2 статті 432 ЦПК України та вказує, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково, або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.
Вказує, що у ОСОБА_1 відсутній обов'язок сплачувати аліменти на користь матері на утримання дитини, яка досягла 14 років та самостійно отримує аліменти від батька. Також вказує на добровільну сплату аліментів, зазначивши, що за період 01 січня 2022 року по 03 травня 2024 року ОСОБА_1 на ім'я одержувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 сплачено 443 051,01 гривень.
Вказує, що одержувачем аліментів є ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою банку, тому реалізовувати її право на визначення того, в якій саме формі отримувати від ОСОБА_1 аліменти, ОСОБА_2 , яка не є одержувачем, не має права.
Посилається на помилковість видачі судового наказу, оскільки на ОСОБА_1 покладено обов'язок, який добровільно виконується боржником. Стягувач не має права на отримання аліментів на утримання доньки, яка з 14 років наділена правом на самостійне отримання та використання аліментів та це право реалізовує з січня 2024 року.
Окрім цього, як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, вказує, що у вступній частині судового наказу зазначено, що ОСОБА_2 подано заяву до ОСОБА_5 , а не до ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №707/1319/22.
Мотивуючи наведеним, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ, виданий Шевченківським районним судом міста Києва 15 травня 2024 року у справі №761/17466/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що суд першої інстанції не надав оцінку факту добровільного утримання дитини батьком, тобто виконання ним вимог статті 180 СК України та фактично допустив подвійне стягнення аліментів за травень 2024 року на утримання ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції не надав оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що заявниця надала суду інформацію, що не відповідає дійсності. Вказує, що дитина проживає разом з батьком та отримує аліменти на свою картку, що підтверджується виписками з банку.
З огляду на неможливість проживання ОСОБА_6 з матір'ю, донька переїхала до свого батька, який здійснює її утримання протягом всього життя та сплачує аліменти на її користь (на її банківську картку) з січня 2024 року (до цього часу сплата аліментів здійснювалась на рахунок матері дитини, що підтверджується банківськими виписками).
Суд першої інстанції не надав оцінку тій обставині, що вже станом на 06 травня 2024 року (дня звернення стягувача із заявою про видачу судового наказу) ОСОБА_1 добровільно виконав свій обов'язок з утримання дитини (як виконував його до і після видачі судового наказу).
Посилається на притягнення заявниці до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 184 КУпАП.
Зазначає, що стягувачем у наказному провадженні або позивачем у справі про стягнення аліментів у цьому випадку може бути виключно донька ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 .
В іншому апеляційна скарга є ідентичною заяві про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
15 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Ткачука В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги про подвійне стягнення аліментів є необґрунтованими, оскільки виконавчий документ на теперішній час не подавався до примусового виконання. Боржник не позбавлений права добровільно виконувати судове рішення та свої обов'язки. Окрім цього, фактичне виконання рішення у будь-якому випадку враховується при виконанні рішення, що унеможливить подвійне стягнення.
Звертає увагу, що утримання дитини має триваючий характер і не може бути припинено сплатою аліментів за один місяць.
Стверджуючи про добровільне виконання рішення, скаржник не надає інформації про фактичний рівень доходів, що не дозволяє зробити висновок про повне виконання обов'язку утримання дитини.
Звертає увагу, що розмір аліментів, які боржник перераховує дитині, останній визначає на свій розсуд, при цьому, розмір аліментів, які сплачувались, є значно менший ніж частка від доходів боржника.
На момент подачі заяви та видачі судового наказу дитина проживала з матір'ю.
Вказує, що довідка про перерахування коштів на утримання дитини з 01 січня 2022 року до 03 травня 2024 року не може бути належним доказом, у зв'язку із тим, що сторони до жовтня 2022 року вели спільне господарство.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що аліменти є власністю дитини вказує, що боржником не надано жодного доказу про те, що належні дитині аліменти використовувались матір'ю не в інтересах дитини.
Стверджує, що доводи апеляційної скарги зводяться до того, що боржник бажає самостійно визначати періодичність та розмір аліментів.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
17 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Щиголь В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про долучення письмових доказів.
У поданому клопотанні просить суд долучити до матеріалів справи такі докази: акт №133 від 15 листопада 2022 року про оплату ОСОБА_1 на рахунок Закладу освіти "Приватний Загальноосвітній заклад "Мідгард" 103 000,00 гривень. У графі підстава зазначено " ОСОБА_7 "; копію чеку №25550.4.6761 від 15 листопада 2022 року та платіжної інструкції №24131_1 від 15 листопада 2022 року про оплату за надання послуг із здобуття середньої освіти за договором №29.08/22/3-1 на суму 36 000,00 гривень; копію платіжної інструкції №24131_4 від 16 листопада 2022 року на суму 40 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "внесення виручки за надання послуг із здобуття середньої освіти по договору №29.08./22/3-1 від ОСОБА_1 "; копію акту №351 від 15 лютого 2023 року про оплату ОСОБА_1 на рахунок Закладу освіти "Приватний Загальноосвітній заклад "Мідгард" 103 000,00 гривень. У графі підстава зазначено " ОСОБА_7 "; копії платіжних інструкцій №24131_5 від 20 лютого 2023 року, №24131_1 від 16 лютого 2023 року, №24131_3 від 21 лютого 2023 року та копії чеків №787729592, №794069669, №796484927 на загальну суму 103 000,00 гривень.
18 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь адвоката Щиголь В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на відзив.
Вказує, що обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються позицією ОСОБА_3 , яка досягла 14 років та користуючись своїм правом, подала до Броварського міськрайонного суду Київської області позовну заяву до обох батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь.
Окрім цього, у позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що стягувачем у наказному провадженні або позивачем у справі про стягнення аліментів у цьому випадку може бути виключно дитина сторін ОСОБА_6 , а не її мати.
Зазначає, що довідка про перерахування коштів на утримання дитини з 01 січня 2022 року до 03 травня 2024 року не може бути належним доказом, у зв'язку з тим, що сторони до жовтня 2022 року взагалі не вели спільне господарство.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року у справі №761/17466/24 скасувати, заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - Щиголь В.В. підтримали доводи апеляційної скарги. Просили суд її задовольнити.
Адвокат Ткачук В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина, є його власністю і повинні використовуватися за цільовим призначенням, тобто саме на утримання дитини.
Відхиливши доводи заявника про відсутність обов'язку ОСОБА_1 сплачувати аліменти на користь матері на утримання дитини, яка досягла 14 років, суд вказав, що з матеріалів справи убачається, що дитина проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні та дитина не зверталась до суду із заявою, про стягнення аліментів на її користь.
Суд відхилив доводи про добровільне виконання обов'язку сплати аліментів та зазначив, що судовий наказ про стягнення аліментів видається, починаючи із дня звернення до суду із заявою про його видачу та до досягнення повноліття дитиною, в той час як ОСОБА_1 подав до суду докази сплати коштів на утримання дитини за минулий період з 01 січня 2022 року по 03 травня 2024 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Згідно частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 статті 432 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини 3 статті 181 СК України).
Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина 1 статті 191 СК України).
З матеріалів справи установлено, що у травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, у якій просила суд видати судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-2).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 6-7).
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
15 травня 2024 року Шевченківським районним судом міста Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи із 06 травня 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 гривень (а.с.18).
20 травня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява про виправлення описки в судовому наказі (а.с. 20).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року виправлено помилку у вступній частині судового наказу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року у справі № 761/17466/24, виданого у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , про видачу судового наказу, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, а саме, зазначено ПІБ боржника вірним - « ОСОБА_1 », замість невірного - « ОСОБА_5 » (а.с.55-56).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Доводи апеляційної скарги про те, що із змісту судового наказу убачається, що заява про його видачу була подана не до ОСОБА_1 , а до ОСОБА_5 , апеляційний суд відхиляє з огляду та таке.
Із змісту поданої заяви убачається, що заявником у заяві зазначено ОСОБА_2 , боржником - ОСОБА_9 .
У прохальній частині заявниця просила стягнути аліменти саме із ОСОБА_1 .
Разом з цим, із вступної частини змісту виданого наказу убачається, що судом зазначено, що заяву подано ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_5 аліментів.
Аналіз поданої заяви про видачу судового наказу та виданого судового наказу дозволяє зробити висновок, що при видачі оскаржуваного судового наказу у його вступній частині допущено описку.
Наведене є підставою для виправлення описки у судовому наказі у відповідності до положень статей 173, 432 ЦПК України.
Окрім цього, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року задоволено заяву про виправлення описки у судовому наказі.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставні.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав для видачі судового наказу, оскільки боржник добровільно сплачує аліменти, колегія суддів зазначає таке.
За змістом частини 1 та 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу 1 книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 432 ЦПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
З матеріалів справи убачається, що звернувшись у травні 2024 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, ОСОБА_2 вказувала про те, що неповнолітня донька зареєстрована та фактично проживає з матір'ю в Шевченківському районі м. Києва та навчається в Шевченківському районі ліцей №172 "Нивки". З січня 2023 року ОСОБА_1 перестав надавати кошти на утримання дитини.
Відповідно до даних довідки №UM8OVVF53DKI90VI від 03 травня 2024 року, виданої АТ КБ "ПриватБанк", убачається, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 03 травня 2024 року на користь ОСОБА_2 перераховувались кошти. Сума перерахованих коштів, в яких зазначено призначення платежу "на утримання дитини ОСОБА_4 ", становить 125 000,00 гривень. Із призначення платежу "на лікування дитини" перераховано суму 18 000,00 гривень. Окрім цього, здійснювався переказ коштів без зазначення призначення платежу на суму 300 901,01 гривень (а.с. 36-40).
Окрім того, ОСОБА_1 на підтвердження виконання зобов'язання щодо утримання доньки надано докази на підтвердження оплати навчання дитини у закладі освіти "Приватний загальноосвітній заклад "Мідгард" за 2022-2023 роки.
Звернувшись до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що він добровільно сплачує кошти на утримання доньки, а також те, що останній не має обов'язку сплачувати аліменти на користь матері дитини.
Отже, на підтвердження обставин добровільного виконання обов'язку з утримання дитини (протягом принаймні з 2022 року) скаржником надано довідки, згідно яких убачається регулярне перерахування коштів на утримання доньки. Окрім цього, надано докази оплати навчання доньки в загальній сумі 206 00 грн (а.с. 109-119).
Твердження ОСОБА_2 в тій частині, що скаржник не надає інформації про фактичний рівень доходів, що не дозволяє зробити висновок про повне виконання обов'язку утримання дитини, є помилковими та відхиляються колегією суддів, оскільки метою аліментів є забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини, натомість матеріали справи не містять даних про те, що коштів, які сплачуються ОСОБА_1 , недостатньо для такого забезпечення.
Окрім того, учасниками справи в суді апеляційної інстанції підтверджено звернення ОСОБА_4 із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Із змісту позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення аліментів убачається, що ОСОБА_3 вказує на те, що фактично проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 .
Будь-яких доказів на спростування зазначеного ОСОБА_2 не надано. Доказів щодо фактичного проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_2 , окрім зареєстрованого місця проживання, що співпадає із місцем реєстрації матері, матеріали справи не містять.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що з червня 2024 року дитини проживає то з батьком, то з матір'ю та кожний з батьків перераховує кошти на її утримання на картковий рахунок.
Установлені обставини дають підстави для висновку про відсутність обов'язку ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ, виданий Шевченківським районним судом міста Києва 15 травня 2024 року у справі №761/17466/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанови складено 28 листопада 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова