Справа № 368/319/24
2/368/410/24
Рішення
Іменем України
"13" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
27.02.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просила суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду.
2. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області 21.10.2000, актовий запис № 72 - розірвати.
Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, в мотивувальній її частині позивач ОСОБА_1 обгрунтовує наступними обставинами спарави та нормами права:
- 21 жовтня 2000 між ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) та ОСОБА_2 (надалі по тексту - Відповідач) було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (повторно), Серія НОМЕР_1 , та було складено відповідний актовий запис № 72.
Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (повторно), серія НОМЕР_2 .
Шлюбні відносини між Позивачем та Відповідачем на разі фактично припинені. Позивач та Відповідач мають діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю, внаслідок чого виникають суперечки, що тяжким чином впливають на їх психічний стан та стан дитини, і кожен раз спричиняють сторонам душевні страждання.
Внаслідок фактичного припинення шлюбу всі відносини та почуття взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, які були раніше, втратили своє значення.
Спільне життя з Відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки. На протязі останніх 5 років сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають.
Шлюб між сторонами є лише формальним, оскільки особисті відносини між Позивачем та Відповідачем мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування, тож Позивач прийшов до висновку, що розлучення це єдиний вихід для них побудувати нове щасливе життя і зберегти нормальне бачення про сім'ю.
Позивач та Відповідач намагалися спокійно вирішувати особисті сімейні проблеми, але ніяких результатів це не дало, відносини переросли в ще більш ворожі. На разі, сторони спільне господарство не ведуть.
З підстав наведених вище, Позивач вважає, що збереження їх сім'ї і подальше спільне проживання з Відповідачкою є неможливим.
Позивач вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя його із Відповідачкою як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох.
Надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин Позивача та Відповідача, оскільки вказані вище обставини продовжуються тривалий час, а спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів. Тому, це лише погіршить стан відносин Позивача з Відповідачкою та продовжить їх перебіг в часі.
Правове обґрунтування
У відповідності до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Керуючись ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки укладання шлюбу здійснюється на засадах взаємної любові та поваги, то збереження подружніх відносин неможливо, якщо втрачена їх основа.
Тому вказана вище норма закону надає Позивачу право звернутись до суду з відповідним позовом, в якому вимагати розірвання шлюбу.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно зі ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Щодо підсудності справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, дана справа про розірвання шлюбу підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області.
Щодо права на звернення до суду
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, Позивач має право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В провадженні судів відсутній позов (позови) та не розглядаються справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Не проводились.
Відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної
заяви:
Не здійснювалися.
Щодо сплати судового збору
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір судового збору складає 1211.20 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Судові витрати у справі зі сторони Позивача складають суму судового збору 1211.20 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 27, 175-177 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 105,110,112 Сімейного кодексу України, - позивач просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.
27.02.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/319/24, провадження № 2/368/410/24.
15.04.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 187, 189, 197 - 200 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 11 год. 00 хв. 08.05.2024 року.
08.05.2024 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 14.06.2024 року в зв'язку з неявкою сторін.
14.06.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове клопотання відповідачки ОСОБА_2 , в якій вона просила суд надати термін на примирення.
14.06.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, як окремий процесуальний документ, на підставі якої:
1. Клопотання позивачки про надання терміну на примирення, - задоволено.
2. Надано сторонам по справі термін на примирення до 14 год. 00 хв. 12.09.2024 року.
3. Провадження по справі, - на час примирення - зупинено.
12.09.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області винесено ухвалу, як окремий процесуальний документ, на підставі якої:
1. Провадження у справі - поновлено.
2. Призначено справу на 14 год. 00 хв. 12.09.2024 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 12.09.2024 року, сторона позивача (позивач та його представник), - не з'явилися, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача ОСОБА_1 , - адвоката Куксюка А.Л., в якій він просить суд слухати справу без участі сторони позивача (позивача та його представника), позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 12.09.2024 року, відповідачка ОСОБА_2 , - не з'явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачка ОСОБА_2 не надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в судовій ухвалі про відкриття провадження, відповідач не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав неявку відповідачки ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 12.09.2024 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
12.09.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі сторін по справі), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 год. 00 хв. 02.10.2024 року.
02.10.2024 року слухання справи відкладено на 12 год. 00 хв. 13.11.2024 року в зв'язку з неявкою сторін по справі.
В судове засідання, яке відбулося 13.11.2024 року, сторона позивача (позивач та його представник), - не з'явилися, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача ОСОБА_1 , - адвоката Куксюка А.Л., в якій він просить суд слухати справу без участі сторони позивача (позивача та його представника), позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судове засідання, яке відбулося 13.11.2024 року, відповідачка ОСОБА_2 , - не з'явилася, (повторно), хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачка ОСОБА_2 не надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в судовій ухвалі про відкриття провадження, відповідач не надіслала на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав повторну неявку відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 13.11.2024 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню судового засідання, - слуханні справи по суті поданого позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 07.03.2024 року Управлінням відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, - відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрована (з 13.08.1999 року) за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналогічну адресу вказала відповідачка ОСОБА_2 в своєму письмовому клопотанні про надання терміну на примирення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно, враховуючи місце реєстрації відповідачки, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - так як дана позовна заява подана за місцем проживання фізичної особи - відповідача, отже, - в даному випадку має місце загальна підсудність, - підсудність за місцем проживання відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець село Кам'янка Попільнянського району Житомирської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17 серпня 2000 року Попельнянським РВ УМВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_5 , виданий 25 квітня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
- 21 жовтня 2000 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , - відповідачем по справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане (повторно) 03 лютого 2024 року Дніпровським віддіілом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець село Кам'янка Попільнянського району Житомирської області, громадянин України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Кагарлик Київської області, громадянка України, - зареєстрували шлюб 21 жовтня 2000 року, про що 21 жовтня 2000 року складено відповідний актовий запис за № 72.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_6 .
Дружини - ОСОБА_6 .
Від спільного шлюбу сторони малолітніх дітей - не мають.
Сторони розривають шлюб вперше.
Відомостей про вагітність позивачки в матеріалах справи немає.
Майнового спору між сторонами немає.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 станом на час винесення рішення не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 6 - ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу (більше року) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач та відповідач проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам.
Що стосується відповідачки ОСОБА_2 , - то вона заявляла клопотання про надання терміну на примирення, проте, - після закінчення терміну на примирення - до суду не з'являлася, а тому її неявку в судові засдання суд оцінює як опосередковану згоду відповідачки на розірвання шлюбу, так як вона не надіслала заяв - про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у її відсутність.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і інертну позицію відповідачки, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам повторного строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого повторного терміну на примирення, - буде шкодити як інтересам позивача, так і інтересам відповідачки.
Суд наголошує, що ним були використані всі процесуальні заходи, які були спрямовані на примирення між сторонами (було надано термін на примирення), проте, - з причин, які не залежали від волі суду, - примирення між сторонами не відбулося.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так присутня і неопосередкована згода відповідачки ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 - ти місяців відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 6 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча нормальних, фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше року), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, - між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, в різних населених пунктах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачкою ОСОБА_2 , в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, - що обумовлено тими обставинами, що сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача ОСОБА_1 , - на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в опосередкованій волі відповідачки ОСОБА_2 , - яка має прояв у її неодноразовій, без поважних причин, - неявці до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає, малолітніх чи неповнолітніх дітей у сторін не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, відповідачка ОСОБА_6 змінила своє прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 », та після розірвання шлюбу позивачка має повне право залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, (шляхом подання відповідної письмової заяви до суду), або - повернути собі дошлюбне прізвище, яке вона мала до укладення даного шлюбу, проте, - суд не має змоги вирішити таке питання, так як це питання може бути вирішене лише за клопотанням особи, яка змінила прізвище внаслідок укладання шлюбу, - в даному випадку - за клопотанням відповідачки ОСОБА_2 , а так як такого клопотання на адресу суду не надходило, - то суд не вправі вирішувати таке питання цим рішенням, - враховуючи пололження ч. 1 ст. 13 ЦПК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності відповідачки ОСОБА_5 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, та, - зважаючи на обставини справи, встановлені в судовому засіданні, - примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідачки, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21 жовтня 2000 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, між ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем село Кам'янка Попільнянського району Житомирської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17 серпня 2000 року Попельнянським РВ УМВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_4 ), та ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою місто Кагарлик Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_5 , виданий 25 квітня 2001 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_6 ), свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане (повторно) 03 лютого 2024 року Дніпровським віддіілом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за № 72 від 21 жовтня 2000 року, - розірвати.
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.