Справа № 368/107/24
2/368/334/24
Рішення
Іменем України
( З А О Ч Н Е )
"04" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -
17.01.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду.
2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 06 жовтня 2017 року, та зареєстрований Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було видано свідоцтво про шлюб, про що зроблено актовий запис за № 567.
3. Після розірвання шлюбу Позивачу залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
4. Судові повістки направляти Позивачу за номером телефону НОМЕР_1 .
Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, в мотивувальній її частині позивачка ОСОБА_1 обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:
- 06 жовтня 2017 року між нею, - ОСОБА_1 (далі Позивач), та ОСОБА_2 (далі Відповідач), було укладено шлюб, у зв'язку з чим Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було видано свідоцтво про шлюб, та зроблено актовий запис за № 567.
Спільне життя з Відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства. За даних обставин сумісне життя і збереження сімї є неможливими.
Проте, спільної згоди для розірвання шлюбу в порядку статті 106 СК України вони не досягнули.
Окрім цього, на утриманні Позивача перебуває неповнолітня дитина, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Постанови пленуму ВС України від за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Подружнє життя між нею та чоловіком не склалося, оскільки як з'ясувалося, характери у подружжя є зовсім різними, її погляди та погляди Відповідача на подружнє життя, - не співпадають.
Враховуючи вищезазначені обставини наше спільне проживання є не можливим, шлюбні відносини між ними фактично припинені, і шлюб носить суто формальний характер.
Спільний бюджет та спільне господарство вони з Відповідачем не ведуть. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини вона не вбачає.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 12.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з подружжя чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між нею та Відповідачем є неможливим, оскільки вона не буде проживати однією сім'єю з ним.
Подальше спільне життя з Відповідачем і збереження їхнього з ним шлюбу буде суперечити її інтересам, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору наших подальших шлюбних стосунків.
Отже, збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем, є неможливим, і у разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку для примирення, шлюб все одно не буде збережено.
Примирення між Позивачем та Відповідачем не можливе, тому вона, як Позивач заперечує щодо надання строку для примирення і наполягаю на розірванні шлюбу.
Сімейні правовідносини, регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.іст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
У відповідності з п. 6 ч. 3 ст.175 ЦПК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися.
На сьогодні, сім'я між позивачем та відповідачем фактично розпалася, і її не існує, збереження сім'ї за таких обставин є неможливим, і подальше спільне життя подружжя та збереження їхнього шлюбу не відповідає взаємним інтересам сторін.
Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу України вона, як Позивач, має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до Довідки від 12.06.2023 року № 3231-7001807627 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім цього, відповідно до Довідки від 12.06.2023 року № 3231-7001807694 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 є представником неповнолітньої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки на утриманні Позивача перебуває неповнолітня дитина, вважає за можливе звернутися з даним позовом за місцем свого проживання, а саме, - до Кагарлицького районного суду Київської області.
У відповідності із п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України підтверджує, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На момент звернення з даним позовом до суду Позивачка не вагітна.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви справляється судовий збір.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 18, 105, 110 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 10,11,57,60,88,209,212,213,214, 215, 218,223 ЦПК України, - - позивачка просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.
17.01.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/107/24, провадження № 2/368/334/24.
22.02.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 10 год. 00 хв. 29.03.2024 року.
29.03.2024 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 18.04.2024 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
В підготовче судове засідання, яке відбулося 18.04.2024 року, позивачка ОСОБА_1 - не з'явилася, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки ОСОБА_1 , в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, та просить його задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
Після розірвання шлюбу має намір та бажання мати прізвище - ОСОБА_3 .
Просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 18.04.2024 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явився повторно, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач ОСОБА_2 не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в судовій ухвалі про відкриття провадження, відповідач не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав повторну неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 18.04.2024 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
18.04.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі сторін по справі), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 год. 00 хв. 17.05.2024 року.
17.05.2024 року слухання справи відкладено на 10 год. 00 хв. 28.06.2024 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2
28.06.2024 року слухання справи відкладено на 14 год. 00 хв. 13.09.2024 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2
13.09.2024 року слухання справи відкладено на 16 год. 00 хв. 04.11.2024 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
В судове засідання, яке відбулося 04.11.2024 року, позивачка ОСОБА_1 - не з'явилася, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява позивачки ОСОБА_1 , в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, та просить його задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
Після розірвання шлюбу має намір та бажання мати прізвище - ОСОБА_3 .
Просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
В разі неявки відповідача, повідомленого належним ичном - не заперечує проти винесення заочного рішення.
В судове засідання, яке відбулося 04.11.2024 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явився повторно, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач ОСОБА_2 не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву у строки, які вказані в судовій ухвалі про відкриття провадження, відповідач не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.
З огляду на вищевказане, - суд визнав повторну неявку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 04.11.2024 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню судового засідання, - слухання справи по суті поданолї позовної заяви.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК - «Заочний розгляд справи».
Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:
1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив;
- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Як вбачається з позиції сторони позивача, - позивачка ОСОБА_1 не заперечує проти заочного розгляду справи, та, відповідно, - не заперечує проти винесення заочного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, - відповідач ОСОБА_2 , - неодноразово повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, в судове засідання не з'явився 6 (шість) раз поспіль, причому - кожну неявку відповідача в судові засідання, - суд визнав неповажною.
Відповідач ОСОБА_2 не надіслав на адресу суду письмову заяву про неможливість прибуття в судове засідання, не повідомив про причини своєї неодноразової неявки, не надіслав на адресу суду заяву про відкладення слухання справи, не подав відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслав заяви про слухання справи у його відсутності, відповідно, - його неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі відповідача, - з винесенням заочного рішення.
Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:
1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки № 3231 - 7001807627 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана 12.06.2023 року, - позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, як вбачається із довідки № 3231 - 7001807694, яка видана 12.06.2023 року, - на утриманні позивачки ОСОБА_1 перебуває малолітня дитина, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно, враховуючи місце зареєстрованого місця проживання позивачки, та ту обставину, що на її утриманні перебуває малдолітня дитина, та ту обставину що предметом спору є розірвання шлюбу, враховуючи положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - так як дана позовна заява про розірвання шлюбу подана за місцем проживання позивача - фізичної особи, на утриманні якої перебуває малолітня дитина, отже, - в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за місцем вибору позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Кілія Кілійського району Одеської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України, ІD - картка № НОМЕР_2 , який видано 23.03.2018 року органом 5133, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець місто Ізмаїл Одеської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 18 липня 2013 року Микитівським РС у м. Горлівка ГУ ДМС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
- 06 жовтня 2017 року позивачка ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , - відповідачем по справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 06 жовтня 2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець місто Ізмаїл, Одеська область, громадянин України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка місто Кілія Кілійського району Одеської області, Україна, громадянка України, зареєстрували шлюб 06 жовтня 2017 року, про що 06 жовтня 2017 року складено відповідний актовий запис за № 567.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_3 .
Дружини - ОСОБА_3 .
Від спільного шлюбу сторони спільних неповнолітніх дітей не мають.
Сторони розривають шлюб вперше.
Відомостей про вагітність позивачки в матеріалах справи немає.
Майнового спору між сторонами немає.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 станом на час винесення рішення не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 6 - ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами на протязі тривалого часу (більше року) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в різних регіонах, відповідно, - практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі близько 1 - го року), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - то він не з'явився в судові засідання 6 (шість) разів, що, на думку суду, - опосередковано вказує на ту обставину, що він байдуже відноситься до існування даного шлюбу, що, в свою чергу, - розцінюється судом як опосередкована згода відповідача на розірвання шлюбу.
Враховуючи категоричну позицію позивачки, так і опосередковано позитивну позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, так і інтересам відповідача.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так присутня і опосередкована згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам відповідача.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - близько року відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 9 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча нормальних, фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше року), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, - між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в різних регіонах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 9 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, - що обумовлено тими обставинами, що сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в різних регіонах, та не бажають більше проживати спільно, як одна сім'я, - з огляду на обставини, які судом зазначено вище.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в опосередкованій позиції відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 9 - ти місяців, у матеріалах справи відсутні відомості по вагітність позивачки, спорів майнового спору між сторонами немає, малолітніх чи неповнолітніх дітей у сторін не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам відповідача, існування даного шлюбу не становить цінності ні для сторін по справі, ні для держави.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_3 », та після розірвання шлюбу відповідачка бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, а тому суд приходить до висновку щодо задоволення письмового клопотання позивача щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки, - ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_3 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В матеріалах справи міститься:
- квитанція, з якої вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви було сплачено кошти, як судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Інших документально підтвердежних судових витрат, які понесені позивачкою ОСОБА_1 , - в матеріалах справи - немає.
Враховуючи вищевказані норми процесуального права (в частині, що стосується судових витрат), та ту обставину, що позов задовольняється в повному обсязі, - суд вважає, що судові витрати, понесені позивачкою ОСОБА_1 (у виді сплаченого судового збору), - слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивачки;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивачки, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 06 жовтня 2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області між ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою м. Кілія Кілійського району Одеської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України, ІD - картка № НОМЕР_2 , який видано 23.03.2018 року органом 5133, РНОКПП: НОМЕР_3 ), та ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем місто Ізмаїл Одеської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 18 липня 2013 року Микитівським РС у м. Горлівка ГУ ДМС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_5 ), свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 06 жовтня 2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 567 від 06 жовтня 2017 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці м. Кілія Кілійського району Одеської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України, ІD - картка № НОМЕР_2 , який видано 23.03.2018 року органом 5133, РНОКПП: НОМЕР_3 ), залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_3 ».
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця місто Ізмаїл Одеської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 18 липня 2013 року Микитівським РС у м. Горлівка ГУ ДМС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Кілія Кілійського району Одеської області, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України, ІD - картка № НОМЕР_2 , який видано 23.03.2018 року органом 5133, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ), - кошти в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., - судових витрат, - сплаченого судового збору при подачі позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене на умовах та в порядку, який передбачено ст. 284 ЦПК України.
Згідно ст. 284 ЦПК України:
- заочне рішення може буте переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
- заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
- строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На підставі ч. 5 ст. 272 ЦПК України надіслати копію даного рішення сторонам по справі протягом двох днів з дня його складення.
Суддя: Закаблук О.В.