№ 2а-4533/10/2370
01.11.2010 р. м. Черкаси
17 год. 15 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смілянця Е.С.,
при секретарі Шалько І.П.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Савенко Ю.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси №0002601702/0 від 26 серпня 2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7488 грн. 00 коп.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, обґрунтовуючи наступним.
ДПІ у місті Черкаси було проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_3 за період з 01.05.2009 по 31.09.2009, на підставі якої було складено акт про результати перевірки № 1042/17-21/3077012166 від 25.08.2010р. В акті зазначається, що перевіркою встановлено порушення СПД ОСОБА_3 пп. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7,4 та п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за період що перевірявся на загальну суму 4992 грн. Зазначені суми податкового кредиту сформовані за рахунок контрагента - постачальника ОСОБА_4 За результатами аналізу податкової звітності з податку на додану вартість позивача, згідно з даними інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на момент проведення перевірки за травень -вересень 2009 року встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями приватного підприємця ОСОБА_4 та задекларованим податковим кредитом позивача.
Відповідно до акту перевірки приватного підприємця ОСОБА_4 від 12.05.2010 №558/17-21/3032818503 встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків; господарські операції за період з 12.12.2008 по 31.03.2010 щодо придбання приватним підприємцем ОСОБА_4 товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу приватним підприємцем ОСОБА_4 товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Проте позивач вважає, що факт продажу товарів (робіт, послуг) є документально підтвердженим додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість -розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де зазначені відомості про контрагентів, операції з придбання, які надають право формування податкового кредиту. Також вважає, що ставити під сумнів факт здійснення господарської операції позивача є недоцільним та необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Позивач не вбачає порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», адже податкові накладні були складені у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, примірники податкових накладних були підписані особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та мають печатку платника податку -продавця; датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. А отже, до податкового кредиту не можуть бути не включені суми сплаченого (нарахованого) податку СПД ОСОБА_3 у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними. Тому, на думку позивача, висновки ДПІ у місті Черкаси є безпідставними та суперечать законодавству України.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, та пояснила, що проведеною документальною позаплановою перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3, яка відображена в акті від 25.08.2010 № 1042/17-21/3077012166 за період з 01.05.2009 по 31.09.2009, податковим органом встановлено факт нікчемності правочину з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, і за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. В акті встановлено нікчемність правочинів по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між приватним підприємцем ОСОБА_4 та контрагентами-покупцями. А тому СПД ФО ОСОБА_3 було безпідставно завищено суму податкового кредиту на загальну суму 4992 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також вивчивши та дослідивши всі наявні в матеріалах даної адміністративної справи докази суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач зареєстрована як фізична особа -підприємець виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.12.2006, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №365825 серія В02, а також з 14.12.2006 р. зареєстрована у ДПІ у м. Черкаси як платник податків. Відповідно до ст. 67 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати податки і збори.
Податкові органи є контролюючими органами та органами стягнення стосовно податків та зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (Закон №2181).
ДПІ у м. Черкаси було проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.05.2009 по 31.09.2009. За результатами якої було складено акт № 1042/17-21/3077012166 від 25.08.2010, відповідно до висновків якого встановлені порушення, а саме: відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції за період з 01.05.2009 по 30.09.2009 щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника приватного підприємця ОСОБА_4 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з цим, угоди поставки є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемність правочинів, в тому числі: по операціях з придбання товарі (робіт, послуг) між СПД ОСОБА_5 та контрагентом постачальником ПП ОСОБА_4 протягом звітного періоду травня-вересня 2009 року, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 4992 грн. (за травень 2009 року -785 грн., червень 2009 року -785 грн., липень 2009 року -750 грн., за серпень 2009 року - 683 грн., за вересень 2009 року -1989 грн.).
Зазначені порушення призвели до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4992 грн. Даний висновок також зроблений на підставі акту перевірки приватного підприємця ОСОБА_4 від 12.05.2010 № 558/17-21/302818503, де податковий орган, виходячи із аналізу документів, які є в облікові справі ОСОБА_4, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, за відсутності трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подавалася), торгівельного обладнання транспортних засобів, піддав сумніву факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.
На підставі акту перевірки СПД ФО ОСОБА_3 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2010 № 0002601702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7488 грн., у тому числі за основним платежем 4992 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2496 грн.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентуються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна виписується виключно особою, яка зареєстрована у податковому органі як платник податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).
Водночас, податковий кредит, відповідно до вимог пп. 7.4.1 цього Закону 168/97-ВР, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва (господарською діяльністю) є фактом, що підлягає встановленню.
Судом встановлено, що між позивачем та контрагентом-продавцем ОСОБА_4 укладені договори транспортної експедиції: № 01/04-09 від 01.04.2009, № 01/06-09 від 01.06.2009, № 01/07-09 від 01.07.2009, 01/08-09 від 01.08.2009, 01/09-09 від 01.09.2009.
Згідно з п.1.1 договорів транспортної експедиції експедитор ОСОБА_4 зобов'язується за плату і за рахунок клієнта ОСОБА_3 за його заявкою виконати та організувати визначені договором послуги, пов'язані із перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом, як на території міста Черкаси і Черкаської області, так і на території України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004р. №1955-IV (Закон №1955-IV), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Статтею 8 Закону №1955-IV передбачено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування; експедитори за дорученням клієнтів надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного вище Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору - для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Натомість, у договорах транспортної експедиції, наданих представником позивача, відсутні відомості про вид послуги експедитора, вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення платежу.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна ( ф № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
На вимогу суду на підтвердження здійснення господарської операції, а саме надання ПП ОСОБА_4 експедиційних послуг позивачеві, представником позивача надані слідуючі документи: податкові накладні від 30.05.2009 № 576, від 30.06.2009 № 731, від 31.07.2009 № 1032, від 31.08.09 № 1346, від 01.09.2009 № 1512, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.05.2009 № ОУ-0000576, від 30.06.2009 № ОУ-0000731, від 31.07.2009 № ОУ-0001032, від 31.08.2009 № ОУ-0001346, від 1.09.2009 № ОУ-0001512, рахунки-фактури № СФ-0000576 від 30.05.2009, № СФ-0001032 від 31.07.2009, № СФ-0001346 від 31.08.2009, № СФ-0001512 від 01.09.2009, банківські виписки по особовому рахунку позивача, товарно-транспортні накладні.
Суд критично оцінює надані документи виходячи з наступного.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні встановлені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(Закон № 996-XIV).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Натомість, надані представником позивача договори транспортної експедиції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які не відповідають вимогам вищезазначених законів, не містять змісту та обсягів господарських операцій, у чому полягали роботи, перелік напрямків доставки товарів, види транспорту, відсутня конкретизація виду та найменування вантажу.
Перевіряючим ДПІ у місті Черкаси встановлено, що платник податку-позивач, включив в перевіряємому періоді до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у розмірі 4992 грн. у зв'язку з придбанням послуг експедирування у ПП ОСОБА_4, без надання первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували зв'язок понесених витрат позивача з господарською діяльністю контрагента-постачальника.
Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку. Враховуючи наведене, для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту, необхідне встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про ненадання перевіряючим, під час перевірки, належних первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з повними відомостями про надані послуги експедирування та надання таких послуг саме для цілей господарської діяльності позивача.
З огляду на встановлені у справі обставини, визначити зміст та обсяг наданих ПП ОСОБА_4 послуг позивачу не видається можливим, оскільки надані на вимогу суду податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні не містять інформації щодо обсягів експедиційних послуг та зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Також суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Суд критично оцінює банківські виписки по особовому рахунку позивача щодо оплати рахунків-фактур за експедиційні послуги постачальникові, оскільки сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що господарська операція мала місце.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про фіктивність договірних відносин з надання експедиційних послуг ПП ОСОБА_4 позивачеві протягом перевіряємого періоду.
На думку суду, фахівці контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку щодо заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з порушенням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.
Виходячи з вищенаведеного відповідач ДПІ у місті Черкаси правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4992 грн. та за штрафними санкціями 2496 грн.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган. Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
В зв'язку з викладеним суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні та у їх задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків»№2181-ІІІ, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 86, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий Е.С.Смілянець
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 8 листопада 2010 року.