Справа № 2а-7849/09/1770
"22" квітня 2010 р. 12год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Боймиструка С.В. за участю секретаря судового засідання Бодряшкіної Ю.К. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:
позивача: Сисюк М.В.;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій"
до Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області
провизнання неправомірним рішення,-
Позивач -ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій"- звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою, відповідно до просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області № 271 від 13.11.2009 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки від 09.11.2009 р. № 611, про те, що підприємство в порушення вимог постанови КМУ від 25.12.96 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", розпорядження голови Рівненської ОДА від 29.11.07 року № 565 наказу ВАТ "Рівненське ПАС" від 08.10.08 року № 115 та постанови КМУ від 14.08.1996 року № 959 (із змінами) при розрахунку вартості квитків на внутрішньобласні маршрути загального користування завищувало тарифну вартість проїзду, суму авто станційного збору та страхового платежу. В результаті за період листопад-грудень 2008 року та січень-жовтень 2009 року розмір таких сум склав 3106,22 грн. Дану виручку Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області вважає необґрунтовано отриманою підприємством та рішенням № 271 від 13.11.2009 року вирішила вилучити в дохід державного бюджету і накласти штраф в сумі 6212,44 грн. Покликається на наказ Мінтрансзв'язку № 1142 від 27.12.2004р., яким затверджено Інструкцію про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування (п.1.1 та 2.10) таблиця вартості проїзду для приміського, міжміського та міжнародного маршрутів складається за тарифами, які перевізник застосовує самостійно згідно із законодавством, а затвердженню замовником перевезень підлягає тільки паспорт маршруту в цілому.
Згідно ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" даний документ перевізник зобов'язаний пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль, тобто державним контролюючим структурам. Підприємство таких повноважень не має. Кошти, отримані квитковою касою, в т.ч. вартість за тарифом, страховий платіж та ПДВ на тариф, не є доходом підприємства автостанцій, а належать перевізнику, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства. В зв'язку з цим повну юридичну відповідальність за допущені порушення при складанні таблиць вартості проїзду несе перевізник, тобто суб'єкт господарської діяльності, який уклав договір перевезення (реквізити перевізника в квитку вказуються).
Оскільки локальні нормативні документи, що регулюють розмір цін і тарифів підприємства, не суперечать чинному законодавству про ціноутворення та вимогам п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, то вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем неправомірно і просить визнати його нечинним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити повністю.
Відповідач позов не заперечив, в судове засідання не з'явився, хоча в установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Суд не вбачає поважних причин неприбуття відповідача і розглядає справу в даному судовому засіданні за наявними у справі доказами згідно ст. 71, ч. 2 ст. 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
З 26 жовтня по 9 листопада 2009 року працівниками Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області була проведена перевірка з питань правильності формування та застосування ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" (позивач у справі) тарифів при встановленні плати за перевезення пасажирів, багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху у міському, приміському та міжміському сполученні, за період листопад -грудень 2008 року та січень -жовтень 2009 року.
За результатами перевірки було складено Акт від 09.12.2009 року (копія -а.с.7-12) (далі за текстом -Акт), в якому зафіксовано, що позивачем допущено порушення вимог постанови КМУ від 25.12.96 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", розпорядження голови Рівненської ОДА від 29.11.07 р. №565, наказу ВАТ "Рівненське ПАС" від 08.10.08 р. №115 та постанови КМУ від 14.08.96 р. № 959 (із змінами, внесеними постановою КМУ від 20.04.08 № 640).
В порушення вищевказаних нормативних актів ВАТ "Рівненське ПАС" при розрахунку вартості квитків на маршрути № 9361, 9362 "Рівне-Чабель", № 9738, 9739, "Рівне -Кричильськ", № 9693, № 9111 "Рівне -Городище", № 9615, 9616, 9617, 9578 "Рівне -Моквин", № 9490 "Рівне -Кухче", № 9715 "Рівне -Зарічне", № 9203 "Рівне -Людинь" було завищено тарифну вартість проїзду, суму авто станційного збору та страхового платежу. У результаті за період листопад -грудень 2008 року та січень -жовтень 2009 року ВАТ "Рівненське ПАС" було отримано необґрунтованої виручки в сумі 3106,22 грн.
За наслідками здійсненої перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області за обумовлені порушення було винесено припис № 413 від 09.11.2009 р. (копія -а.с.13), яким приписано в місячний термін усунути порушення дотримання державної дисципліни цін при встановленні вартості квитків шляхом приведення цін (тарифів) у відповідність до вимог постанов КМУ від 25.12.96 р. № 1548, від 14.08.96 р. № 959, розпорядження голови Рівненської ОДА від 29.11.07 р. № 565 та наказу голови ВАТ "Рівненське ПАС" від 08.10.08 р. №115.
Позивач подав пояснення і зауваження до Акту перевірки від 09.11.2009 року № 611, припису № 413 та протоколу № 000408 (копія - а.с.16), на які відповідач надав відповідь (копія -а.с.17), у якій зазначив, що у випадку, коли при укладанні договорів з ВАТ "Рівненське ПАС" перевізниками не було надано таблиць вартості проїзду, погоджених з облдержадміністрацією, розрахунок вартості квитка повинен проводитися виходячи з граничних тарифів та відстані від початку маршруту до середини тарифної зони. Наказом голови правління ВАТ "Рівненське ПАС" від 08.10.2008 № 115 затверджено та введено з 1 листопада 2008 року "Граничні тарифи на послуги, що надаються перевізникам юридичним та фізичним особам на автовокзалах та автостанціях". Даним наказом встановлено автостанційний збір у розмірі 10 % від тарифної вартості проїзду та ПДВ на цю суму, розмір автостанційного збору не погоджений з облдержадміністрацією.
13 листопада 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області винесла рішення № 271, яким вирішено вилучити у ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" у доход державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки -3106,22 грн. та штраф в сумі 6212,44 грн. Проте таке рішення підлягає скасуванню, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду - з моменту посадки в автобус. У відповідності до статті 29 цього Закону автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах.
Із аналізу наведених приписів та дослідження матеріалів справи вбачається, що автостанція (позивач у справі) не є автомобільним перевізником та не надає послуг по перевезенню пасажирів.
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем був укладений з перевізником договір про сумісну діяльність, пов'язану з регулярними перевезеннями пасажирів автомобільним транспортом (копія - а.с.19-20), згідно якого останній зобов'язаний до початку перевезень надавати "Автостанції" (позивачу) копії дозволів на перевезення, розклади руху автобусів на маршрутах і таблиці вартості проїзду, а в подальшому своєчасно інформувати про їх зміни (п. 2.1.6 Договору). Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що реалізація квитків на автостанціях проводиться касами Автостанції та водіями (кондукторами) після посадки пасажирів з касовими квитками, а на зупинках, де відсутні автостанції -тільки водіями (кондукторами). Додатками до Договору (копія -а.с.20) встановлений перелік маршрутів, на які перевізник має дозволи, та погоджені розміри оплати перевізником за надані послуги за кожний рейс (додаток № 1), порядок проведення обов'язкового страхування пасажирів та розміри страхового збору, що оплачується Перевізником на автостанції згідно укладеного ним Договору із страховою компанією (додаток № 2), розподіл місць для реалізації квитків між Перевізником та автостанцією по маршрутах та порядок розрахунків за продані касами АС квитки (додаток № 3) та загальний розмір оплати по днях тижня (додаток № 4).
Згідно зі ст. 36 Закону України "Про автомобільний транспорт" автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах,-послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху. За надання обов'язкових послуг, перелік яких містить дана норма Закону, автостанції з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.
Таким чином, вартість послуг з реалізації квитків та забезпечення перевезення пасажирів автомобільним транспортом, як автостанційний збір та комісійні винагороди входить до вартості квитка.
Для виконання договору перевізник зобов'язується своєчасно надавати копії відповідних документів, в тому числі і таблиці вартості проїзду пасажирів в автобусах, та делегує право здійснювати обов'язкове державне страхування пасажирів за умовами, які діють між ними і страховою компанією (п. 2.1.6 та 2.1.8 Договору).
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ст. 910 Цивільного кодексу України, договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між перевізником та пасажирів та підтверджується видачею відповідного квитка.
Статтею 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту передбачено, що перевізники можуть реалізувати квитки на проїзд як через автостанції і агентства так і самостійно, при цьому квитки на проїзд є підтвердженням факту укладення договору перевезення (ст. 2 п.10 Правил).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" роз'яснено, що паспорт маршруту -документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.
Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 1142 від 27.12.2004 року, яким затверджено Інструкцію про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, згідно з п. 1.1 та п. 2.10 якої таблиця вартості проїзду для приміського, міжміського та міжнародного маршрутів складається за тарифами, які перевізник застосовує самостійно згідно із законодавством, а затвердженню замовником перевезень підлягає тільки паспорт маршруту в цілому, який згідно з ст. 39 Закону "Про автомобільний транспорт", перевізник зобов'язаний пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль.
Згідно з п. 1.7 Інструкції до переліку документів, які повинні бути в наявності у водія при виконанні перевезення пасажирів на маршруті, входить таблиця вартості проїзду, підписана власником транспортного засобу або керівником підприємства та погоджена із замовником перевезень, тобто облдержадміністрацією (п. 1.4. Інструкції…)
Обласна державна адміністрація може здійснювати погодження економічних розрахунків визначення розміру автостанційного збору без затвердженого розміру, визначеного Мінтрансзв'язку, як то передбачено Постановою КМУ від 18.02.1997 р. № 176, якою затверджені Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, проте самого порядку як на момент виникнення спірних відносин (період, що перевірявся), так і та на даний момент ще не існує, що підтверджується листом від 09.04.2010 року № 01/4-396 (копія -а.с.40).
Виходячи з вищевикладеного, підприємство автостанцій не має повноважень ревізувати таблицю вартості проїзду пасажирів на маршруті та зобов'язане на підставі діючого законодавства та чинного договору приймати її до керівництва при оформленні від імені перевізника договору на перевезення з пасажиром, а обов'язок щодо погодження таблиці вартості покладається на перевізника. Дані обставини також підтверджуються наявними у справі таблиці вартості проїзду (а.с. 42), копією розкладу руху автобусів (а.с.43), копією вартості проїзду на міжміському маршруті (а.с.44).
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов. Натомість, відповідач не скористався своїм правом щодо заперечення позовних вимог.
Зважаючи на наведене вище, позов обґрунтований і підлягає до задоволення.
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову в сумі 3,40 грн., присуджується йому з державного бюджету згідно частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області № 271 від 13.11.2009 року.
Присудити на користь позивача-ВАТ "Рівненське підприємство автобусних станцій" (адреса: вул. Київська, 6 б, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 03118481) із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Список > Боймиструк С.В.
Постанова складена в повному обсязі "26" квітня 2010 р.
< Список >
< Список >
< Список >