Справа № 2а-210/10/1770
"29" квітня 2010 р. 12год. 12хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Боймиструка С.В. за участю секретаря судового засідання Бодряшкіної Ю.К. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:
позивача: Сидоренко М.П.;
відповідача: Джус Г.Л., ,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу
за позовомДочірнє підприємство Рівненське спеціалізоване управління №39 Відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція"
доУправління Пенсійного фонду України в м.Рівне
провизнання незаконним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій
Позивач - Дочірнє підприємство Рівненське спеціалізоване управління №39 Відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція"- звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне визнання незаконним та скасування рішення № 3 та № 4 від 05.01.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що всі кошти, які надходили на підприємство, використовувалися виключно для виплати заробітної плати та обов'язкових платежів, підприємство було позбавлене можливості здійснити відповідні страхові внески в наслідок непереборної сили.
Вважає, що не повинен нести відповідальність за неперерахування до Пенсійного фонду страхових внесків на підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося в наслідок випадку або непереборної сили. Також покликається на ч. 1, 3 ст 5 ЦК України, згідно якої, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Вказує, що Законом України № 1074-V1 від 05.03.2009 року в п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни щодо розміру накладення штрафних санкцій та визначено 10% від своєчасно несплачених сум. В той же час оскаржуваним рішенням № 4 від 05.01.2010 року на позивача вже після введення в дію зазначеного вище Закону накладено стягнення у розмірі 20%, що є, на думку позивача, незаконним.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в поданих письмових запереченнях. Вважає оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій від 05.01.2010 року №№ 3 та 4 прийнятті у відповідності до норм чинного законодавства і підстав для їх скасування немає.
Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
05.01.2010 року начальником управління Пенсійного фонду України в м. Рівне винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду:
- № 3 (копія -а.с. 7), яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 48431,15 грн. (10%) та нараховано пеню в розмірі 24799,15 грн. за період з 20.01.2009 року по 25.12.2009 року;
- № 4 (копія -а.с. 8), яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 25383,46 грн. (20%) та нараховано пеню в розмірі 4807,72 грн. за період з 20.01.2009 року по 29.05.2009 року.
Дані рішення прийняті на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі за текстом -Закон № 1058).
Згідно з п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058, п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі за текстом -Інструкція), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків у такому порядку:
1) При затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, виноситься рішення про застосування штрафу у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
2) При затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів, виноситься рішення про застосування штрафу у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
3) При затримці сплати страхових внесків, на строк, що є більшим 90 календарних днів, виноситься рішення про застосування штрафу у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. Позивачем систематично порушувалися строки сплати страхових внесків, чим допущено порушення Закону.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки і в повному обсязі.
Статтею 5 Закону №1058 встановлено, що дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, тощо.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" від 05.03.2009 №1074-VI, який набрав чинності з 11.06.2009 року, внесено зміни до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058, який викладено в наступній редакції: "за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум". Зазначені зміни стосуються тих платників, які допустили порушення після набрання чинності згаданого закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність позивача за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.01.2009 по 29.05.2009 року в розмірі 20% передбачена п. 2 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до внесення змін.
Щодо твердження позивача, що всі кошти, які надходили на рахунки підприємства, використовувались виключно для виплати заробітної плати та обов'язкових платежів, а отже підприємство було позбавлено можливості сплатити відповідні страхові внески внаслідок непереборної сили, то такі його твердження є безпідставними, оскільки ч. 12 ст. 20 Закону №1058 передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами. Натомість, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень № 3 та № 4 від 05.01.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, отже підстав для визнання їх недійсними та скасування немає.
На підставі вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову Дочірнього підприємства Рівненське спеціалізоване управління №39 Відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання необгрунтованим та скасування рішення № 3 та № 4 від 05.01.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,- відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Список > Боймиструк С.В.
Постанова складена в повному обсязі "05" липня 2010 р.
< Список >
< Список >
< Список >