Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
09.11.2010 Справа №2-22/1673-2009
За позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2
про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
за зустрічним позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2
до - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1
про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача за первісним позовом - ОСОБА_2, паспорт
від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3, паспорт; ОСОБА_5, представник, дов від 16.04.2009 року
Обставини справи:
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення та обладнання від 19.06.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем - недійсним; витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача об'єкт нерухомого майна, який є власністю позивача та об'єктом оренди за оспорюваному договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні оспорюваного правочину були порушені вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України з огляду на те, що оспорюваний договір оренди був підписаний з боку орендодавця (позивача) його дружиною, яка, в свою чергу, не мала необхідних повноважень на укладення такого договору.
17.04.2009 року позивач надав суду заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення та обладнання від 19.06.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем - недійсним; звільнити незаконно займане відповідачем приміщення, яке належить позивачу, розташоване за адресою: АДРЕСА_3; стягнути з відповідача витрати на оплату електричної енергії в сумі 19198,00 грн.
Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, під час розгляду справи відповідачем надано суду додатковий відзив на уточнені позовні вимоги, просить суд в задоволенні позову відмовити.
02.06.2009 року, в судовому засіданні, відповідач надав суду зустрічну позовну заяву до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, відповідно до якого просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 понесені реальні збитки в сумі 51055,43 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
02.06.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02.06.2009 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків та моральної шкоди; строк вирішення спору продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач за зустрічним позовом заперечує, просить суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.
16.07.2009 року до суду надійшла заява позивача за первісним позовом про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та обладнання, яке знаходиться у вказаному приміщенні, укладений 19.06.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3; зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 отримане у оренду приміщення та обладнання, що знаходиться у ньому; стягнути з відповідача за первісним позовом 25000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 11237,57 грн. заборгованості з оплати електричної енергії, 2018,56 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 515,41 грн. та 11228,46 грн. пені.
Вказана заява позивача за первісним позовом прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.09.2009 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково - дослідному експертно - криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим, провадження по справі зупинено.
19.01.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта № 622 від 13.01.2010 року.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.01.2010 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.03.2010 року по справі призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково - дослідному інституту судових експертиз.
15.03.2010 року до суду надійшли заперечення позивача за первісним позовом на клопотання відповідача за первісним позовом про призначення по справі судової будівельно - технічної експертизи.
08.07.2010 року до суду надійшов висновок будівельно - технічної експертизи № 795.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.07.2010 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
19.06.2008 року між позивачем (орендодавець) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення та обладнання, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар бере у користування приміщення з обладнанням, що знаходиться у приміщенні, строком на 1 рік, загальною площею 90,0 кв.м., розташоване з адресою: АДРЕСА_3 з метою використання приміщення під розміщення бару.
Пунктами 3.2.4., 3.2.9. договору оренди визначено. що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі, нести всі витрати з експлуатації орендованого приміщення.
Відповідно до пункту 4.1. оплата оренди здійснюється орендарем на підставі щомісячно виставлених рахунків орендодавця.
Пунктом 4.2. визначено, що за прострочення орендних платежів, встановлених даним довго ром. Орендарю нараховується пеня у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно пункту 4.3., розмір орендної плати за всі приміщення, які орендуються, складає 200,00 грн., за один місяць та є незмінною. А також, оплата комунальних платежів (електрична енергія) згідно виставлених рахунків.
Так, суд звертає увагу на те, що позивач зазначив, що оспорюваний договір від його імені, як орендодавця, підписала дружина - ОСОБА_6.
Більш того, позивач за первісним позовом вказує на те, що за весь час оренди відповідачем за зустрічним позовом, орендар не сплачував вартість спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим у орендаря утворилась заборгованість в сумі 11237,57 грн.
З метою не допущення відключення об'єкту від енергопостачання, як вказав позивач за первісним позовом, ним була сплачена вартість електричної енергії у розмірі 11237,57 грн.
Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості за енергопостачання, позивачем за первісним позовом відповідачу були нараховані 1545,27 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 601,22 грн. та 12895,93 грн. пені.
Щодо позовних вимог про визнання договору оренди від 19.06.2008 року недійсним, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно частини 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як вбачається з пояснень позивача оспорюваний договір оренди приміщення та обладнання, що у ньому знаходиться, підписаний його дружиною, яка не мала на вчинення даних дій необхідних повноважень, у тому числі й на укладення від імені позивача господарських договорів
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №622 від 13 лютого 2010 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі «Орендодавець» в договорі оренди нежитлового приміщення та обладнання від 19.06.2008 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі «Орендодавець» в договорі оренди нежитлового приміщення та обладнання від 19.06.2008 року виконаний ОСОБА_6.
Як вбачається зі змісту договору (преамбула, реквізити), підпису в реквізитах сторін, ОСОБА_7 діяла не як представник ОСОБА_2, оскільки не підписувала договір власним підписом, а лише підробила підпис ОСОБА_2, таким чином, підмінивши волевиявлення власника майна щодо передачі його в оренду.
ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 16.04.1994 року згідно паспортних даних ОСОБА_8, т. 1 а.с. 28 - зворотній бік аркуша.
Відповідно до пункту 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відповідно до положень статей 57, 61 Сімейного кодексу України, ст. 52 Цивільного кодексу України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Згідно свідоцтва про право власності (т.1 а.с. 11) ОСОБА_2 на праві приватної власності належить магазин та пивний бар, розташовані по АДРЕСА_3, на підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 322/7 від 26.07.2002 року про затвердження акту комісії про прийомку в експлуатацію об'єкта.
За таких обставин, суд виходить з того, що волевиявлення власника майна - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 яке б було спрямовано на розпорядження майном шляхом передачі його в оренду ФОП ОСОБА_3 взагалі було відсутнє, договір оренди за відсутності волевиявлення орендодавця слід розглядати як неукладений.
Відповідно до частини 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Оскільки волевиявлення власника майна на передачу майна в оренду відсутнє, слід виходити з того, що відсутній сам правочин у вигляді договору оренди, отже відсутній предмет спору в частині позовних вимог про визнання договору оренди недійсним, а тому в цій частини провадження у справі підлягає припиненню.
Щодо вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про повернення орендованого приміщення та майна, що знаходиться у приміщенні, суд зауважує наступне.
Під час розгляду справи як самим позивачем, так й відповідачем за первісним позовом до відома суду був доведений факт, того що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 спірне майно вже не використовується, в нежитлових приміщеннях знаходиться сам позивач за первісним позовом та використовує їх на власний розсуд як власник.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про повернення орендованого майна та обладнання, що у ньому знаходиться.
Стосовно вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача за первісним позовом, згідно з уточненнями, 25000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 11237,57 грн. заборгованості з оплати електричної енергії, 2018,56 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 515,41 грн. та 11228,46 грн. пені.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як вбачається з уточненої позовної заяви (т.1, а.с. 104-106) позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_3 вартості електричної енергії, 3% річних, інфляції та пені виходячи з того, що обов'язок сплачувати спожиту електричну енергію існує у позивач відповідно до пункту 3.2.4 договору оренди, однак оскільки договір оренди є одночасно неукладеним відповідний обов'язок у ФОП ОСОБА_3 не виник.
Як зазначено вище, договір оренди від 19.06.2008 року є неукладеним, але позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії ґрунтуються на наявності відповідного обов'язку у ФОП ОСОБА_3 на підставі п.3.2.4 та 4.3. договору, отже у задоволенні позовних вимог з цих підстав слід відмовити та, одночасно, роз'яснити позивачеві за первісним позовом право вимагати у судовому порядку стягнення вартості електричної енергії у вигляді збитків.
Щодо вимог ФОП ОСОБА_3 про стягнення вартості поліпшень та моральної шкоди, суд зауважує наступне.
Відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Відповідно до пункту 3.2.3. договору перебудування та перепланування орендованого приміщення здійснюється орендарем тільки з письмової згоди орендодавця.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в своєї зустрічній позовній заяви виходить з того, що договір оренди від 19.06.2008 року має юридичну силу, а між сторонами виникли договірні відносини з оренди нерухомого майна, однак, не зважаючи на це, не надала суду доказів погодження із Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 проведених полишень.
В матеріалах справи знаходяться кошторис на проведення ремонтних робіт, акти приймання робіт, які і є документами, з яким можна чітко побачити характер та вартість робіт, однак ці документи з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 не погодженні.
Крім того, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 стверджує, що провела за власний рахунок ремонтні роботи орендованих приміщень, тим самим здійснивши поліпшення орендованого майна на користь орендодавця; вартість таких поліпшень, як вказує позивач за зустрічним позовом, склала 28353,00 грн.
В якості доказів позивач за зустрічним позовом надав суду договір на виконання підрядних ремонтних робіт, кошторисну документацію, акт прийому виконаних робіт, а також три квитанції до прибуткових касових ордерів про оплату будівельних робіт, які виконані ЛТД «Атропа».
Слід звернути увагу на те, що ТОВ «Атропа ЛТД», що мало юридичну адресу: м. Мукачево, вул. Осипенка, 35В виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України 09.03.2006 року на підставі рішення суду, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Закарпатській області, т. 1 а.с. 89.
Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2003 року, т. й а.с. 124, скасовано державну реєстрацію ТОВ «Атропа ЛТД» як суб'єкта підприємницької діяльності.
Виходячи зі змісту наданих суду доказів, судом встановлено, що створення ТОВ «Атропа ЛТД» не мало мети здійснення фінансово - господарської діяльності як суб'єкта господарювання.
Тому суд вважає кошторис, договір від 23.06.2008 року, квитанції, акт псування продуктів, надані суду, т. 1 а.с. 54-65, є недостовірними доказами проведених полишень.
Оскільки між сторонами виникли відносини з фактичного користування майном, які не опосередковані договором, суд вважає за можливе застосувати до відносин сторін положення статті 778 Цивільного кодексу України за аналогією закону.
Так, згідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
За вищевказаних обставин суд виходить з того, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 позбавлена права вимагати від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 компенсації вартості невідємних поліпшень, оскільки вони проведені без згоди власника приміщення - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
Крім того, суд не може погодитись із вимогами позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача збитків внаслідок псування продуктів харчування у розмірі 5500,00 грн., оплачених зборів - 2320,00 грн., упущеної вигоди - 14882,43 грн., оскільки, насамперед, позивачем за зустрічним позовом не було надано суду належних та об'єктивних доказів того, що такі збитки мали місце, є наслідком неправомірних дій відповідача за зустрічним позовом тощо.
Суд звертає увагу на те, що відключення електричної енергії здійснено за ініціативою ФОП ОСОБА_9, який діяв в межах повноважень власника приміщення вирішуючи питання щодо забезпечення цього приміщення електричною енергією, крім того, суду не надані достовірні докази неодержання прибутку.
Стосовно вимог зустрічного позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вимог діючого законодавства, позивачем за зустрічним позовом не було наведено об'єктивних обставин, з яких він виходив при здійсненні оцінки моральної шкоди в 5000,00 грн.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача за зустрічним позовом.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Провадження по справі в частині вимоги первісного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та обладнання, яке знаходиться у вказаному приміщенні, укладеного 19.06.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 - припинити.
2. В задоволенні вимоги первісного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 отримане у оренду приміщення, загальною площею 90,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 з обладнанням, яке знаходиться у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.
3. В задоволенні вимоги первісного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 25000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 11237,57 грн. заборгованості з оплати електричної енергії, 2018,56 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 515,41 грн. та 11228,46 грн. пені. - відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складено 10.11.2010 року.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.