16 листопада 2010 р. № 10/21/10
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Грека Б.М., Палій В. М., за участю представників сторін П. Корнієнка (дов. від 15.12.09), В. Першина (дов. від18.12.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Т.АЙ.С.І.-ТРАНС” на рішення господарського суду Запорізької області від 27 квітня 2010 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року у справі № 10/21/10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кроно-Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Т.АЙ.С.І.-ТРАНС” про стягнення 1 042 897 грн. 54 коп.,
У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Кроно-Україна” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Т.АЙ.С.І.-ТРАНС” про стягнення суми боргу - 850 008 грн. 24 коп.; пені -87 057 грн. 93 коп., інфляційних втрат -80 229 грн. 04 коп. та річних -12440 грн. 26 коп. (з урахуванням уточнених позовних вимог) з підстав неналежного виконання умов договору.
Відповідач позов не визнав з огляду на припинення зобов'язання виконанням.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27 квітня 2010 року (суддя Т. Алейникова), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року, позов задоволено в частині стягнення 850 008 грн. 24 коп. основного боргу, 87 057 грн. 93 коп. пені, 80 229 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 12 440 грн. 26 коп. річних; у решті позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Т.АЙ.С.І.-ТРАНС” просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кроно-Україна” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 2 січня 2008 року сторони уклали договір № 511/2008 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити згідно рахунків-фактур ДСП шліфовану та ламіновану, іншу продукцію виробництва товариства з обмеженою відповідальністю “Кроно-Україна” та інших заводів концерну “Кроно” .
Умовами договору сторони погодили, що остаточна сума договору визначається за даними фактичних поставок; оплата вартості поставленої продукції покупцем повинна здійснюватись відповідно до виставлених продавцем рахунків або накладних шляхом безготівкового переказу коштів на поточний банківський рахунок продавця; оплата отриманої продукції покупцем може здійснюватись за взаємною згодою сторін як на умовах передоплати, так і після фактичної поставки продукції; продавець має право надати покупцю відстрочку платежу по кожній окремій партії продукції, однак не більше 21 календарного дня з дати її поставки; сума товарного кредиту не повинна перевищувати 500 000 грн., у цьому випадку отримані від покупця кошти будуть зараховуватися в оплату тих товарів, що поставлені згідно з накладною, датованою найбільш раннім числом; покупець має право здійснювати оплату отриманої продукції окремими частинами, дотримуючись при цьому граничного строку та розміру товарного кредиту, що обумовлені сторонами (пункти 2.2, 2.3, 2.4 договору).
Відповідач оплатив вартість товару частково і його борг становить 850 008 грн. 24 коп.
21 жовтня 2009 року позивач звернувся з вимогою сплатити борг, але відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги зобов'язання не виконав.
За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми збитків від інфляції та річних.
За обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 5.2. договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Запорізької області від 27 квітня 2010 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 липня 2010 року у справі № 10/21/10 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Т.АЙ.С.І.-ТРАНС” без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
СуддяБ. М. Грек
СуддяВ. М. Палій