16 листопада 2010 р. № 5002-17/3613-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дроботової Т.Б.
суддів :Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
за участю представників:
позивачівОСОБА_2, дов. від 13.08.2010 року та від 14.10.2010 року
відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка”
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року
у справі№ 5002-17/3613-2010
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомОСОБА_1,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5
доТовариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка"
простягнення 246144,38 грн. дивідендів
Учасники Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка" ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка" дивідендів за 2008-29009 роки, а також нарахованих на них інфляційних та відсотків річних, всього разом 246144,38 грн., посилаючись на приписи пункту "б" статті 10 Закону України "Про господарські товариства", частину 1 статі 116 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 88 Господарського кодексу України.
До позовної заяви згідно з додатком до неї додано ксерокопії установчого договору ТОВ "Універсальний магазин "Чайка" та свідоцтва про його державну реєстрацію, за якою місцезнаходженням відповідача є Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Кірова, будинок 2; ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2010 року порушено провадження у даній справі.
Також позивачі подали заяву від 08.07.2010 року про забезпечення позову в порядку статті 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 4463,9 кв.м., розташоване за адресою вул. Кірова, 2, м. Керч, АР Крим, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка".
У вказаній заяві позивачі зазначили, що на час звернення до господарського суду з даним позовом відповідач ініціював процедуру ліквідації підприємства та здійснює дії по відчуженню зазначеної будівлі, що в подальшому може унеможливити виконання судового рішення у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2010 року (суддя Гайворонський В.І.) застосовано заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка" в рахунок забезпечення позову ОСОБА_1 на суму 79040,44 грн., в рахунок забезпечення позову ОСОБА_3 на суму 24608,44 грн., в рахунок забезпечення позову ОСОБА_4 на суму 63455,06 грн., в рахунок забезпечення позову ОСОБА_5 на суму 79040,44 грн.; ухвалу місцевого господарського суду з огляду вмотивовано тим, що заявлена до стягнення сума є значною, а не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, що відповідає положенням статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року (судді: Волков К.Г. -головуючий, Гоголь Ю.М., Лисенко В.А.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін, як ухвалену у відповідності до норм процесуального права, дослідженням всіх обставин у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову та постанову апеляційної інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права, а саме статті 66 Господарського процесуального кодексу України, пункту "д" частин 5-6 статті 41 Закону України "Про господарські товариства".
Скаржник зазначає, що позивачі у позовній заяві не обґрунтували позов відповідно до положено чинного законодавства та не довели доказів загрози невиконання судового рішення. Також скаржник вважає, що ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову винесено з порушенням правил виключної підсудності спору, що має розглядатися Одеським господарським судом за місцем державної реєстрації юридичної адреси товариства; натомість суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки цим обставинам.
Позивачі не надали відзиви на касаційну скаргу; усно присутній у судовому засіданні представник відхилив її доводи та вказав на законність судових ухвали та постанови. Відповідач не скористався правом на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивачів, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України містить перелік заходів, які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборону відповідачеві вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить під час розгляду спору із предмету спору, конкретних обставин та пропозиції заявника.
Відповідно до статті 33 цього Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
До предмета доказування в даному випадку входить ймовірність припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Тобто, господарський суд у кожному конкретному випадку як за заявою сторони, так і за власною ініціативою оцінює доводи заявника, обставини справи та приймає відповідне рішення з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів.
Як вбачається з позовної заяви та поданого клопотання про забезпечення позову, предметом позову є вимога про стягнення сум належних позивачам дивідендів; заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивачів.
Накладаючи арешт, суд першої інстанцій погодився з підставами забезпечення позову, наведеними позивачем у позовній заяві.
Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд зазначив, що висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заяви позивачів про забезпечення позову відповідає матеріалам справи (копія протоколу засідання ліквідаційної комісії відповідача, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2010 року по справі № 5002-12/3650-2010), які свідчать про зміну власника належного відповідачу майна, що дає підстави для припущення щодо унеможливлення виконання судового рішення зі справи.
Таким чином, всебічно дослідивши документи і доводи позивача, викладені в клопотанні про забезпечення позову, суди встановили наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду, та наклали арешт на належне відповідачу майно в межах позовних вимог. На підставі встановлених фактичних обставин господарськими судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норму процесуального права, що регулює спірні правовідносини, та вірно визначено спосіб забезпечення позову
Прийняті господарськими судами попередніх інстанцій ухвала та постанова ґрунтуються на передбачених законодавством підставах забезпечення позову, відповідають положенням статей 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.
Доводи касаційної скарги стосуються обґрунтованості поданого позову по суті заявлених позовних вимог, що виходить за межі тих обставин, які доводяться стороною та з'ясовуються судами при забезпеченні позову.
Щодо доводів касаційної скарги про прийняття ухвали з порушенням правил виключної підсудності спору, судова колегія зазначає, що підставою для скасування рішення чи ухвали місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Натомість у касаційній скарзі не зазначено, які саме порушення допущено місцевим господарським судом при порушенні провадження у справі відповідно до поданої позивачами позовної заяви та доданих до неї документів, а також не вказано про порушення судами положень статті 17 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний магазин "Чайка" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року у справі № 5002-17/3613-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим та ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2010 року залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач