16 листопада 2010 р. № 3/140-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЧернова Є.В.,
суддів:Уліцького А.М.,
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції в Полтавській області
на постановувід 01.06.10 Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі№3/140-09
господарського судуПолтавської області
за позовомДержавної екологічної інспекції в Полтавській області
доДочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України"
треті особи1. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області
2. Служби автомобільних доріг у Полтавській області
3. Фермерське господарство "Нектар"
простягнення 124263 грн.
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:Гнида Ф.А., дов.
від третіх осіб:2. Нечипоренко В.П., дов.
Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про відшкодування збитків у сумі 124263 грн. До участі в справі в якості третіх осіб залучено Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, Служба автомобільних доріг у Полтавській області та Фермерське господарство "Нектар".
Рішенням від 09.03.10 господарського суду Полтавської області (суддя Бунякіна Г.І.), яке залишено без змін постановою від 01.06.10 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Чорногуза М.Г. -головуючого, Сухового В.Г., Фаловської І.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності.
Ухвалою від 27.10.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована посиланням на доведеність факту правопорушення, як підстави для застосування до відповідача відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.02.09 між філією "Оржицький райавтодор" (замовник) та Фермерським господарством "Нектар" (підрідник) укладено договір №9/25 на виконання робіт, за умовами якого підрядник зобов'язався, а замовник доручив виконати роботи з ліквідації чагарникової порослі на узбіччях і смузі відводу шириною 34 м а/д Лубни-В'язівок-Мацьківці-Лукім'я км 17+500 -км 17+900.
Замовнику 18.02.09 видано лісорубний квиток №5. Згідно з польовою переліковою відомістю автодороги Лубни-В'язівок-Мацьківці-Лукім'я, км 17+500 -км 17+900 в межах Оржицького району, вирубці підлягали 443 дерева, у тому числі 173 клена та 270 акації.
За результатами проведеної 07.03.09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в смузі відводу автодороги Лубни-Лукім'я на території Лукімської сільської ради державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області складено акт, згідно з яким гр. ОСОБА_1 зрубав 634 дерева в смузі відводу автодороги.
Відповідно до проведеного позивачем розрахунку шкода, заподіяна державному лісовому фонду знищенням дерев (різниця спиляних дерев згідно лісорубного квитка та фактично спиляних), складає 124263 грн.
Позивач направив відповідачеві претензію №93 від 22.07.09, якою повідомив про завдані державі збитки в сумі 124263 грн. та просив внести цю суму у відділення Державного казначейства у Оржицькому районі для зарахування надходжень до фондів охорони навколишнього природного середовища. Відповідач 17.08.09 у відповіді на претензію зазначив, що філія "Оржицький райавтодор" вирубкою чагарників та дерев не займалася, а виконання робіт з вирубки проводив представник ФГ "Нектар" ОСОБА_1, який при видаленні зелених насаджень вийшов за межі договору №9/25 від 01.02.09.
При вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій керуючись ст.ст. 22, 224 Цивільного кодексу України та ст. 105 Лісового кодексу України виходили з того, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, а оскільки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що рубку захисної смуги автодороги проводив гр. ОСОБА_1, дійшли висновку про відсутність складу правопорушення в діях відповідача, який не несе відповідальність за дії третіх осіб, які діяли не від його імені та без його доручення.
Проте попередні судові інстанції не надали правової оцінки предмету договору №9/25 на виконання робіт, відповідно до якого підрядник зобов'язався, а замовник доручив виконати роботи з ліквідації чагарникової порослі на відповідній території. Обставини виконання цієї угоди, зокрема прийняття виконаних робіт та їх оплата у відповідності з вимогами ст.ст. 526, 527, 852 ЦК України, не були встановлені.
Не з'ясовано також наявність чи відсутність причинного зв'язку між обсягом розчищення придорожньої смуги від чагарників та дерев на виконання акту від 03.02.09 та обсягом розчищення придорожньої смуги від чагарника, визначеним у договорі підряду №9/25 -шириною 34 м.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Тобто в таких випадках матеріальна відповідальність настає за наступних умов: наявність шкоди; заподіяння її підрядником; вчинення такої шкоди на виконання завдання замовника.
Обставини виконання завдання замовника чи самовільних дій підрядника, зокрема розчищення і вирубка дерев за межами передбаченої договором підряду території шириною 34 м, а також правоздатність філії "Оржицький райавтодор" на укладання господарських договорів при розгляді справи попередніми судовими інстанціями не досліджені. А не встановивши фактично надане відповідачем підряднику завдання щодо розчищення придорожньої смуги з належним контролем замовника за виконанням завдання, попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку щодо відсутності вини відповідача.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та надання правової оцінки доводам як позивача, так і відповідача.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.06.10 та рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.10 у справі №3/140-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Чернов
Судді А.Уліцький
В.Цвігун