16 листопада 2010 р. № 27/27-10-1245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЧернова Є.В.,
суддів:Уліцького А.М.,
Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргуФермерського господарства "Дунайська нива"
на постановувід 14.09.10 Одеського апеляційного господарського суду
та на рішеннявід 04.08.10
у справі№27/27-10/1245
господарського судуОдеської області
за позовомФермерського господарства "Дунайська нива"
доКілійської районної державної адміністрації
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Південне-1"
прозобов'язання укласти договір
за участю представників сторін
від позивача:Зелінський Г.А., дов.
від відповідача:Новіков В.О., дов.
від третьої особи:у засідання не прибули
Фермерське господарство "Дунайська нива" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Кілійської районної державної адміністрації, за участю в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Південне-1", про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років для розміщення, експлуатації та обслуговування риболовецького причалу, посилаючись на обставини відмови відповідача в погодженні позивачу проекту відведення.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність правових підстав для затвердження відповідного проекту відведення через відсутність містобудівного обґрунтування, а також неврахування при його розробці вимог п. 3.3 Правил безпечної експлуатації баз для стоянок маломірних суден, затверджених наказом Міністерства транспорту України №642 від 16.07.04.
Рішенням від 04.08.10 господарського суду Одеської області (суддя Невінгловська Ю.М.), яке залишено без змін постановою від 14.06.10 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бойко Л.І. -головуючий, Величко Т.А., Жукова А.М.), у задоволенні позову відмовлено через відсутність передбачених законом підстав для укладення спірного договору.
Ухвалою від 27.10.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована посиланням на обставини ухилення відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки, не зважаючи на наявність всіх необхідних документів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору в даній справі є вимога про зобов'язання Кілійської районної державної адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років для розміщення, експлуатації та обслуговування риболовецького причалу.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно зі ст. 118 Конституції України та ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.
Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Крім того, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено захист цивільних прав і інтересів шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації №421 від 02.08.06 затверджено акт вибору земельної ділянки площею 0,2 га щодо відведення земельної ділянки позивачеві для рибогосподарських потреб за рахунок земель прибережної захисної смуги п. Дунай, що перебувають в запасі на території Кілійської міської ради; надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років; а також зобов'язано позивача замовити проект землеустрою та в термін до 01.02.07 представити позивачу для погодження.
Також на підставі цього розпорядження між сторонами в справі укладено тимчасовий договір №54 від 05.02.07 оренди відповідної земельної ділянки терміном на 1 рік до 05.02.08.
Згідно з листами від 29.05.09 вих. №31 та від 10.07.09 вих. №34 позивач надіслав для затвердження на адресу відповідача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду. Але листами від 09.06.09 №18/1359, від 22.07.09 №18/1771 та від 10.11.09 №18/2701 позивач повідомив про неможливість прийняття рішення щодо надання згоди на розміщення риболовецького причалу, зокрема, посилаючись на положення Правил безпечної експлуатації баз для стоянок маломірних суден.
У зв'язку з такими обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір оренди відповідної земельної ділянки строком на 49 років (при цьому площа, адреса та межі спірної земельної ділянки в позовній заяві не вказані).
Відмовляючи в задоволенні цього позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, а відтак зобов'язання державної адміністрації укласти договір оренди за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу, яке підлягає захисту.
Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не доводить наявність в матеріалах справи розпорядження відповідача, яке є підставою для укладення спірного договору оренди відповідно до вимог закону, а лише посилається на обставини ухилення відповідача від укладення такого договору, затвердження проекту відводу, не зважаючи на наявність усіх необхідних документів.
Проте предметом позовних вимог у справі не є оскарження певних дій чи бездіяльності відповідача. Предметом даного спору є саме вимога вважати укладеним договір оренди земельної ділянки, підставою для задоволення якої може бути лише встановлення обставин щодо наявності передбачених законом підстав для укладення такого договору.
Зважаючи на вищевикладені положення земельного законодавства, права позивача, в разі їх порушення в зв'язку з ухиленням відповідача від розгляду відповідного клопотання або неправомірною відмовою в задоволенні цього клопотання, не можуть бути захищені в спосіб, визначений при зверненні з позовною заявою в даній справі, але позивач не позбавлений права на захист своїх прав передбаченим законом способом шляхом звернення з відповідним позовом.
Виходячи з викладеного, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.10 у справі №27/27-10-1245 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Є.Чернов
Судді А.Уліцький
В.Цвігун