11 листопада 2010 р. № 20/235а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2010
у справі№ 20/235а господарського суду Донецької області
за позовомфізичної особи -підприємця ОСОБА_1
довідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"
провизнання недійсним рішення,
за участю у судовому засіданні представників
позивача:не з'явились,
відповідача:не з'явились
У серпні 2010 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" про визнання недійсним рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією оформленого протоколом №40/10 від 09.06.2010 та рішення Центральної комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією оформленого протоколом №280 від 15.07.2010 про проведення перерахунку об'єму електричної енергії, визначення об'єму недоврахованої електроенергії.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.08.2010, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 17.09.2010, провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України було припинено з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки рішення комісії енергопостачальної компанії оформлені відповідними протоколами не належить до актів, що мають обов'язковий характер для учасників правовідносин.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, відповідно до якої просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати, а справу направити на новий розгляд, оскільки на його думку судами попередніх інстанцій були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.06.2009 представниками ВАТ "Донецькобленерго" проведено перевірку дотримання позивачем Правил користування електричною енергією, за результатами якої складено акт №026485 про порушення Правил користування електричною енергією у якому було зафіксоване порушення, а саме: пошкодження пломби енергопостачальної організації №4515043 та пломби на кожусі приладу обліку №4515085; відтиск на пломбі держспоживстандарту не відповідає встановленому зразку, на гвинтах кріплення кожуха приладу обліку видні сліди неодноразового крутіння. Також інспекторами відповідача був складений акт про опломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження від 25.06.09 № 143625.
Складений акт про порушення був розглянутий комісією відповідача та за наслідками розгляду було прийняте рішення, оформлене протоколом № 40/10 від 09.06.2010, яким визначено обсяг недоврахованої електричної енергії -47255 кВт/год., та її вартість -26 069, 65 грн. В наступному, рішення комісії відповідача позивачем було оскаржено до Центральної комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною енергією. Протоколом засідання Центральної комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною енергією № 280 від 15.07.2010 протокол засідання комісії РЕМ № 40/10 від 09.06.2010 залишено без змін.
Посилаючись на вищевикладене та не погоджуючись із прийнятими рішеннями енергопостачальної компанії позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання недійсними рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке оформлене протоколом № 40/10 від 09 червня 2010 року та рішення Центральної комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною енергією, яке оформлене протоколом № 280 від 15 липня 2010 року про здійснення перерахунку обсягу електричної енергії, визначення обсягу недоврахованої енергії.
Розглядаючи вимоги позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржені рішення комісії ВАТ "Донецькобленерго", оформлені відповідними протоколами за своїми ознаками не відносяться до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Відповідно, вони не є одностороннім правочином, оскільки не є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав і обов'язків. Тобто, оскаржені рішення можуть бути використані в якості доказу у разі звернення із позовом до суду відповідачем і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів касаційної інстанції цілком погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для припинення провадження у справі, проте приймаючи до уваги доводи скаржника викладені у касаційній скарзі вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 ЦК України. Одним із таких способів, як зазначено у п. 10 ч. 1 наведеної статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед актів, можливість визнання незаконними яких передбачена ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Дослідивши правову природу рішення комісії, яке позивач просить визнати недійсним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідне рішення не є актом, який безпосередньо тягне за собою виникнення, зміну чи припинення певних прав або обов'язків позивача, не тягне для споживача негативних правових наслідків у вигляді примусового безспірного стягнення вартості додатково нарахованого обсягу електричної енергії, оскільки не є документом, на підставі якого здійснюється стягнення у примусовому порядку. Рішення комісії не є актом, який породжує певні правові наслідки, зазначене рішення не спрямовано на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин, воно не є за своєю суттю рішенням державного чи іншого органу, тобто офіційним документом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога про визнання рішення комісії недійсним не може бути самостійним предметом позову, а юридична сила та обґрунтованість такого рішення має оцінюватись в сукупності з іншими доказами за правилами встановленими розділом V Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що питання про наявність правових підстав для стягнення зі споживача плати за порушення ПКЕЕ на підставі відповідного акту перевірки та рішення комісії має вирішуватись під час розгляду справи за позовом про стягнення грошових коштів за вчинене порушення або про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з відновленням становища, яке існувало до виникнення відповідного спору. В такому разі оскаржені акти підлягатимуть оцінці в сукупності з іншими доказами у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України. При цьому, в обох випадках сторони мають належними та допустимим доказами довести або спростувати факт вчинення відповідного правопорушення.
За таких обставин, касаційна скарга фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Донецької області від 30.08.2010 та постанова Донецького апеляційного суду від 17.09.2010 -без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 30.08.2010 та постанову Донецького апеляційного суду від 17.09.2010 у справі №20/235а -без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.