15 листопада 2010 р. № 1/125пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я., суддів: Ковтонюк Л.В., Жаботиної Г.В.
за участю представника відповідача: Соломенко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Луганської міської ради
на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 27.08.2010
у справі
господарського суду № 1/125пд
Луганської області
за позовомЛуганської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Ремік ЛТД"
провнесення змін до договору
В травні 2010 року Луганська міська рада звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Ремік ЛТД" про внесення змін до договору оренди землі від 18.07.2006 (державна реєстрація № 040640200156 від 19.09.2006), укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Ремік ЛТД", а саме до пунктів 9, 11, 13 і доповнення умов договору пунктом 13-1 розділу "Орендна плата" в частині встановленого розміру річної орендної плати за землю, посилаючись на відповідні зміни, що відбулись в законодавстві.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008, яким було внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки, Луганською міською радою було прийнято рішення № 55/80 від 20.08.2009 "Про пропозицію Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Ремік ЛТД" щодо внесення змін до договору оренди землі від 18.07.2006, державна реєстрація від 19.09.1006 № 040640200156, який укладений із вказаним підприємством", також надіслано 12.03.2010 відповідачу пропозицію про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру річної орендної плати, стосовно якої сторони договору не досягли згоди.
У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ремік ЛТД" позовні вимоги не визнало, посилаючись на те, що орендна плата за умовами договору оренди землі від 18.07.2006 може бути переглянута лише за згодою сторін.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.2010 (суддя Зюбанова Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.08.2010 (колегія у складі суддів: Парамонової Т.Ф., Єжової С.С., Семендяєва І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.08.2010, Луганська міська рада звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Луганською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "Ремік ЛТД" як орендарем на підставі рішення Луганської міської ради від 28.02.2006 № 41/186 було 18.07.2006 укладено договір оренди землі, державна реєстрація від 19.09.2006 № 040640200156, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування під розміщення виробничого комплексу земельну ділянку загальною площею 2,7564 га по вул. Руднєва, 1-б, в м. Луганську із строком дії договору до 28.02.2055. Річна орендна плата визначена сторонами у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5, довідка розрахунку розмірів земельного податку додається до договору.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати відсутні, оскільки відповідну додаткову угоду щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки сторонами не підписано, збільшення орендної плати за землю до трьох відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки суперечить положенням чинного законодавства України.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду від 13.07.2010, апеляційний господарський суд вказав в постанові, що у спірних правовідносинах ні договором ні законом не встановлено обов'язку орендаря та орендодавця змінювати умови договору оренди землі щодо розміру орендної плати.
Вищий господарський суд України з такими висновками не погоджується.
Чинне земельне законодавство України передбачає передачу земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, в оренду тим особам, яким вони у встановленому порядку виділені. Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Договір укладається на виконання прийнятого орендодавцем акту на відповідних умовах і слугує тим документом, який конкретизує права та обов'язки сторін. З урахуванням особливостей земельного законодавства договір оренди земельної ділянки в даному випадку не можна розглядати як єдиний документ, умови якого формуються виключно за вільним волевиявленням сторін.
Відповідно до п 13. Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд, не надав відповідної оцінки доводам Луганської міської ради, викладеним у апеляційній скарзі та у позові, про те, що підставою для звернення із позовом стало прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008, яким зокрема, внесено зміни у ч. 4 та 5 ст. 21 "Орендна плата за землю" Закону України "Про оренду землі", якими встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
З урахуванням наведеного, постанова Луганського апеляційного господарського суду від 27.08.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2010 підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Луганської області, якому під час нового розгляду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Луганської міської ради задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 27.08.2010 та рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2010 у справі № 1/125пд скасувати, справу № 1/125пд направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
Г.Жаботина